Рішення

від 02.02.2017 по справі 911/3874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа № 911/3874/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІОКОНТАКТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРУНА НЬЮ

про стягнення 59 587,76 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 12.09.2016);

від відповідача не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІОКОНТАКТ (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРУНА НЬЮ (далі - відповідач) про стягнення 59 587,76 грн заборгованості, з яких: 52 452,00 грн основного боргу, 3 238,17 грн пені, 2 734,21 грн інфляційних втрат, 338,08 грн 3 % річних та 825,30 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №103-11-14 від 05.11.2014 товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2016 порушено провадження у справі № 911/3874/16, розгляд справи призначено на 22.12.2016.

19.12.2016 до канцелярії Господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. №26100/16), згідно якого позивач долучив документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2016 розгляд справи відкладено на 02.02.2017.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У судовому засідання 02.02.2017 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 02.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю БІОКОНТАКТ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАРУНА НЬЮ (покупець) було укладено договір поставки №103-11-14 (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти кормові добавки, ветеринарні препарати у сухому і рідкому вигляді, дезінфектанти, технічні миючі засоби (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити постачальникові його вартість.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість кожної окремої партії товару визначається в рахунках-фактурах і накладних документах.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар фіксується в прайс-листах на дату виставлення продавцем рахунку-фактури.

Відповідно до п. 2.3 договору підписання сторонами видаткової накладної (чи інших товаросупроводжуючих документів) свідчить про остаточне узгодження ціни товару.

Відповідно до п. 5.4. договору якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом), обов'язок передати товар покупцю вважається виконаним в момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 5.7. договору перехід до покупця права власності на товар, що поставляється за договором, відбувається в момент його поставки з усією необхідною документацією, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 5.9. договору факт підписання сторонами накладної на товар або акту прийому-передачі товару свідчить про узгодження сторонами всіх умов поставки щодо асортименту, кількості, комплектності товару та ціни.

Відповідно до п. 5.10 договору підписанням накладної на товар, або акту прийому-передачі товару сторони підтверджують, що товар поставлений у повній відповідності щодо якості (по зовнішніх ознаках), кількості, комплектності та асортименту, з усією необхідною супровідною документацією, якщо не буде заявлено відповідної рекламації у порядку та строк, зазначені в п. 3.3. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 11.1. договору він набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх поточних зобов'язань.

Відповідно до п. 11.2. договору якщо по закінченні дії договору його сторони не матимуть взаємних претензій та не заявлять про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59 912,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 648 від 19.07.2016, № 751 від 10.08.2016, №795 від 25.08.2016, № 878 від 20.09.2016.

Відповідно до вищезазначених видаткових накладних товар по ним отримував уповноважений представник відповідача за генеральним дорученням № 23 від 08.12.2016 копія якого наявна в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, за поставлений відповідно до видаткових накладних № 648 від 19.07.2016, № 751 від 10.08.2016, №795 від 25.08.2016, № 878 від 20.09.2016 не розрахувався, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 59 912,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем здійснена часткова оплата по видатковій накладній №684 від 19.07.2016 в сумі 7 460,00 грн. До позовної заяви позивачем надана копія виписки, згідно якої відповідачем оплачено у вересні 2016 року 31 250,00 грн за договором 38-0316 від 11.03.2016, частина вказаної оплати була зарахована позивачем в розрахунок початкової заборгованості за накладною № 648 від 19.07.2016.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 52 452,00 грн основного боргу, 3 238,17 грн пені, 2 734,21 грн інфляційних втрат, 338,00 грн 3 % річних та 825,30 грн штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 52 452,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №103-11-14 від 05.11.2014, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору поставки №103-11-14 від 05.11.2014, позивач просить суд за період з 03.08.2016 по 28.11.2016 стягнути з відповідача 3 238,17 грн пені.

Відповідно до п. 8.3. договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого, або неповністю оплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь час прострочення оплати без обмежень будь-яким строком. Сторони домовились, що строк позовної давності по пені становить 3 (три) роки.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 03.08.2016 по 28.11.2015 становить 3 391,36 грн. Отже, вимога позивача про стягнення 3 238,17 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору поставки №103-11-14 від 05.11.2014, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 825,30 грн.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку прострочення оплати поставленого товару більше 3 (трьох) місяців покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Суд встановив, що зазначені в п. 8.4. договору поставки №103-11-14 від 05.11.2014 5% від суми заборгованості за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 2 пп. 2.1 п. 2 Постанови Вищого господарського суд №14 від 17.12.2013 Про деякі питання застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що відповідач порушив умови договору, заборгованість з оплати товару складає більше ніж 3 місяці, штраф у розмірі 825,30 грн, відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 825,30 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за поставки №103-11-14 від 05.11.2014, позивачем за період з серпня 2016 року по жовтень 2016 року нараховано 2 734,21 грн інфляційних втрат та за період з 03.08.2016 по 28.11.2016 нараховано 338,08 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат за період серпень 2016 року жовтень 2016 року та 3 % річних за період з 03.08.2016 по 28.11.2016 складає 2 734,23 грн інфляційних втрат та 346,40 грн 3 % річних. Відтак, вимоги позивача про стягнення 2 734,21 грн інфляційних втрат та 338,08 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути відповідача 5 000,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- копію договору про надання адвокатських послуг №22/11/2016, укладений 22.11.2016 між позивачем та ОСОБА_2;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 22.11.2016 про оплату 5 000,00 грн за послуги адвоката згідно договору №22/11/2016;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 №614 від 10.02.2012.

Приписами ч. 1 ст. 44 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про стягнення 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 52 452,00 грн основного боргу, 3 238,17 грн пені, 2 734,21 грн інфляційних втрат, 338,08 грн 3 % річних та 825,30 грн штрафу та 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАРУНА НЬЮ (08666, Київська обл., Васильківський район, с. Соколівка, вул. Леніна, буд. 1; ідентифікаційний код 33059464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІОКОНТАКТ (03170, м. Київ, Святошинський район, вул. Костюка, буд. 39; ідентифікаційний код 30931207) 52 452 (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні) 00 коп. основного боргу, 3 238 (три тисячі двісті тридцять вісім гривень) 17 коп. пені, 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні) 21 коп. інфляційних втрат, 338 (триста тридцять вісім гривень) 08 коп. 3 % річних, 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 1 378 (одну тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 07.02.2016

Суддя В.М. Антонова