Рішення

від 02.02.2017 по справі 917/2125/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 р. Справа № 917/2125/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01801, м. Київ, бульвар Шевченка,18) в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" ( вул. Соборності, 33,Полтава, Полтавська область,36000)

до Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації, 37000, Полтавська область, Котелевський район, смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 223

про стягнення 13 693,59 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №864 від 12.12.2016 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 02.02.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення 13693,59 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

16.01.2017року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с.17-20).

Відповідач у відзиві зазначає, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, заборгованість за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян в сумі 6856,54грн.(нарахування листопада 2015 року), виникла в результаті недофінансування з державного бюджету субвенції на реалізацію державних програм соціального захисту. Нарахування пільг з надання телекомунікаційних послуг протягом грудня 2015 року в сумі 6837,05 грн. здійснено у січні 2016 року (відповідно п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 ) і обліковуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у фінансовій звітності 2016 року. В Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатки на погашення заборгованості за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян станом на 01.12.2016 року не передбачені. В разі внесення відповідних змін до Закону та надання з державного бюджету відповідної субвенції на погашення заборгованості, кошти будуть перераховані управлінням соціального захисту населення у визначені законодавством терміни.

Крім того, у відзиві відповідач просив суд розглядати справу без їхньої участі.

02.02.2017 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомляє про відсутність судових рішень чи судових проваджень щодо предмету спору та інших документів щодо спірних правовідносин між сторонами чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами. До листа позивач додав копію акту звірки, копію вимоги №08.02-02/418 від 01.11.2016 року з доказами направлення, копію статуту, копію положення, копію довіреності.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, арк. с.16). Відповідач у відзиві просив суд розглядати справу без їхньої участі.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Котелевського району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Котелевського району Полтавської області послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Як вказує позивач, у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Котелевського району Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» на загальну суму 13693,59 грн. Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) відповідачем відшкодовані не були.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми « 3-пільга» , затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83 (арк. с. 8-9).

Крім того, поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: UPSZN08 та на адресу відповідача в паперовому вигляді, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді, грудні 2015 р. (арк. с. 11-12).

За таких обставин, Публічне акціонерне товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення 13693,59 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII; «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII; «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Факт надання позивачем пільговій категорії населення Котелевського району Полтавської області послуг зв'язку підтверджується оформленими між сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми « 3-пільга» , затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83 (арк. с. 8-9) та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді, грудні 2015 р. (арк. с. 11-12).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 13693,59 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються виходячи з наступного.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області (37000, Полтавська область, Котелевський район, смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 223, ідентифікаційний код 03195286) на користь Публічного акціонерного товари «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» (вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 21560766) 13693,59грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2017 року

Суддя Тимощенко О.М.