Рішення

від 30.01.2017 по справі 922/4430/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 922/4430/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" (м. Харків) про стягнення коштів та виселення орендаря за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №116 від 03.01.2017 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3227 від 31.07.2008 року та додаткових угод №1, 2, 3. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 503586,06 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 350549,73 грн. та сума пені в розмірі 153036,33 грн. Крім того, позивач просить виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" з нежитлових приміщень підвальної частини №№1,9, 10, 10а, 28, 29, 30, 31, 31а, 34-:-36, 41, 43, 45, 47-:-49, загальною площею 408,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 38-А, літ. "А-2" та передати управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22 грудня 2016 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11 січня 2017 року.

Ухвалою суду від 11 січня 2017 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2017 о 12:15 год.

30.01.2017 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2017 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах селища, села, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. 04.07.2007 рішенням 14 сесії 5 скликання Харківської міської ради затверджено Статут територіальної громади м. Харкова, в якому зазначено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Відповідно до Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, управління є виконавчим органом міської ради, підзвітне і підконтрольне Харківській міській раді, підпорядковане міському голові, виконавчому комітету і Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Метою діяльності Управління є збереження та примноження власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання.

31.07.2008 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфера" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3227.

Згідно п.1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 № 3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №№ 1, 9, 10, 10а, 28, 29, 30, 31, 31а, 34-:-36, 41, 43, 45, 47-:-49, загальною площею 408,7 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентарний №73462 від 26.06.2001), далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 38-А, літ. "А-2" та відображається на обліку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Договір оренди упорядковано на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації від 28 травня 2013 р. №635 "Про упорядкування договору оренди №3227 від 31.07.2008 р. на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 38-А, літ. "А-2".

Згідно п.1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, майно передається в оренду з метою використання: виробнича діяльність суб'єкта малого підприємства (виробництво напівфабрикатів та м'ясних продуктів).

Відповідно п. 3.2 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №566/11 від 23.12.2011р.

Базова орендна плата становить за травень 2013 р. - 8655,57 грн.

Ставка орендної плати становить 15% за рік.

Згідно п. 3.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 3.6 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує оренду плату незалежно від відсотків господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі від 31.07.2008, 30.06.2013, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна є істотними умовами договору.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

П.3.10 додаткової угоди № 3 від 27.06.2013 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця та на користь міського бюджету відповідно чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

П. 3.11 додаткової угоди № 3 від 27.06.2013 встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3227 від 31.07.2008 року та додаткових угод №1, 2, 3 вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі. Заборгованість по оплаті орендної плати станом на 26.07.2016 становить 350549,73 грн., заборгованість по нарахованій пені на 26.07.2016 складає 153036,33 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, орендар зобов'язаний протягом 20 робочих днів з дати прийняття рішення виконавчим комітетом Харківської міської ради щодо надання майна в оренду підписати цей договір, укласти договір страхування орендованого майна на весь термін дії цього договору та прийняти майно за актом приймання-передачі. При визначенні страхової суми за основу приймається незалежна оцінка вартості майна.

Відповідно до п. 4.10 договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2008 №3227 та додаткових угод № 1, 2, 3, орендар зобов'язаний здійснити в термін не більше шести місяців з дати підписання акту приймання-передачі укладання договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо,- тепло,-постачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна виконання зобов'язання є істотною умовою договору оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що орендарем порушено п. 4.1, 4.10 додаткової угоди № 3 від 27.06.2013.

У зв'язку з порушенням суттєвих умов даного договору оренди, а саме: несплатою орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість з орендної плати; не укладання договору страхування на новий термін дії договору, не укладання додаткової угоди з КП КВПВ , не проведення оцінки вартості нежитлових приміщень на підставі ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 05.07.2016 № 10503 про не пролонгацію договору оренди з вимогою в десятиденний строк після одержання листа передати орендовані приміщення представнику Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за актом приймання-передачі, який залишився без відповіді.

Позивачем зазначено, що на теперішній час нежитлові приміщення орендарем не звільнені та не передані представнику Управління за актом приймання-передачі.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 350549,73 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 153036,33 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору (п. 7.3) передбачена можливість нарахування пені, позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого нарахована та не сплачена пеня складає 153036,33 грн. з урахуванням періодів прострочення сплати. Наданий суду розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, та не спростований відповідачем.

Позивачем також заявлена вимога про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" з нежитлових приміщень підвальної частини №№1,9, 10, 10а, 28, 29, 30, 31, 31а, 34-:-36, 41, 43, 45, 47-:-49, загальною площею 408,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 38-А, літ. "А-2" та передачу управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» виконання зобов'язання є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7.1 договору оренди, орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму на наймача покладено обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суд зазначає, що аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати передачі їй майна, що було предметом договору, за актом приймання-передачі.

На теперішній час спірні приміщення не звільнено та Управлінню комунального майна та приватизації не передано, що тягне за собою неможливість власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 8931,79 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192-А, оф. 273; код ЄДРПОУ 31559451) з нежитлових приміщень підвальної частини №№1,9, 10, 10а, 28, 29, 30, 31, 31а, 34-:-36, 41, 43, 45, 47-:-49, загальною площею 408,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 38-А, літ. "А-2" та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код ЄДРПОУ 37999649).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192-А, оф. 273; код ЄДРПОУ 31559451) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код ЄДРПОУ 37999649; р/р 37325007002208, МФО 851011) заборгованість в розмірі 350549,73 грн., суму пені в розмірі 153036,33 грн. та суму судового збору в розмірі 8931,79 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2