Рішення

від 30.01.2017 по справі 922/241/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 922/241/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторгаз", м. Харків про стягнення 261 285,42 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №2 від 04.01.2017

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Моторгаз" 261285,42 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 4946-Н від 12.07.2011.

Ухвалою суду від 13 січня 2017 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.01.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.

Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою відповідача є: 61064, м. Харків, вул. Цементна, б.3. Вказані відомості співпадають з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві.

За вказаною адресою відповідачу направлено копію ухвали про порушення провадження у справі, яка повернута до суду з відміткою підприємства зв'язку про закінчення терміну зберігання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, судом здійснене належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у даній справі.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

12.07.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області, як орендодавцем, та ТОВ "Моторгаз", як орендарем, укладено Договір оренди №4946-Н (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину майданчика твердого покриття (інв. №101), загальною площею 1500,00кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 3, що знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (ідентифікаційний номер 08162096, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2011р. і становить 717500,00грн.

Відповідно до п.10.1. Договору, Договір оренди був укладений на строк 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 12.07.2011р. по 12.06.2014р., але був продовжений відповідно до ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , яка передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендна плата згідно п.3.1. визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2011р - 9212,54 грн. (згідно Додатку 2)

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень-липень 2011р.

При цьому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3. Договору).

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а | також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Оскільки, зобов'язання відповідачем не виконувалося, РВ ФДМУ звернулося до суду з позовною заяву про розірвання Договору оренди №4946-Н від 12.07.2011р.

18.09.2015р. Договір оренди №4946-Н від 12.07.2011р. припинив свою дію за рішенням господарського суду Харківської області 02.09.2015р. по справі №922/4039/15.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24.11.2016 р. № 2197 договір оренди № 4946-Н від 12.07.2011 р. припинено з 17.05.2016 р.

Оскільки договір оренди припинив дію 18.09.2015р., а фактично виконання рішення відбулося тільки 17.05.2016р., відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, орендодавець (РВ ФДМУ по Харківській області) має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (з 18.09.2015р. по 16.05.2016р.).

Таким чином станом на 30.11.2016р. по вищевказаному договору оренди заборгованість з орендної плати за період з 12.07.2011р. по 17.09.2015р. становить 351785,27 грн., у зв'язку з чим, позивачем нарахована неустойка в сумі 261285,42 грн. (за період з 18.09.2015р. по 16.05.2016р.).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходив з наступного.

Відповідно приписам ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ)

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіонального відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно приписам ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення орендованого Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (п. 10.11. Договору).

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу та Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання (п. 10.10. Договору).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, з урахуванням санкцій, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.12. Договору).

Згідно ч. І ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. І ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Не можна також не відзначити, що з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм законодавства у розгляді справ у спорах, пов'язаних з орендою (наймом) майна, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 надані наступні роз'яснення.

Пунктом 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 наголошено на наступному: Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність ' встановлену законодавчими актами України та договором.

Положеннями п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 статті 526 Цивільного кодексу України закріплено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та розірвання договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензій.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3919,28 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 6, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ МОТОРГАЗ (61064, м. Харків, вул. Цементна, буд. З, код ЄДРПОУ 37092186) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; отримувач: УК Жовтнев/мХар Жовтневий/22080300, код ЄДРПОУ 377999612, номер рахунку 31115094700008, установа банку: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банку: 851011) неустойку в сумі 261285,42грн.

Стягнути з ТОВ МОТОРГАЗ (61064, м. Харків, вул. Цементна, буд. З, код ЄДРПОУ 37092186) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 3919,28 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1