Рішення

від 30.01.2017 по справі 922/4738/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 922/4738/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Груп", м. Київ , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-еталон", м. Харків про стягнення 138 320,10 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 12.12.2016

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 12.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРОСТИЛЬ ГРУП" та з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІГМА- ЕТАЛОН на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА суму грошових коштів у розмірі 138320,10 грн., в тому числі: суму основного боргу у розмірі 124 440,86 грн., три проценти річних у розмірі 2 866,22 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 11 013,02 грн.

Ухвалою суду від 03 січня 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18 січня 2016 року.

Перший відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача - м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16 (яку зазначив позивач в своїй позовній заяві), повернулася до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "організація не значиться".

Другий відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №1567 від 18.01.2017) відповідно до якого проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір поруки припинив свою дію.

Розгляд справи було відкладено на 30 січня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 2914 від 30.01.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, та надав пояснення стосовно відзиву другого відповідача (вх. № 2913 від 30.01.2017), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У призначене 30.01.2016 судове засідання перший відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу Відповідача 1, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 25.01.2017 року, місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

14 лютого 2012 року між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений Договір субпідряду № ЕГ-02/12/У-23-12, згідно із яким Відповідач 1 (Субпідрядник) зобов'язався виконати поставку товару (воріт індустріального застосування) на об'єкт за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 15, а також виконати роботи по монтажу товару, а Позивач зобов'язався прийняти і сплатити вартість поставленого товару та виконаних робіт.

Згідно Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, укладеної між Сторонами 11 вересня 2012 року, Сторони домовились, що Відповідач 1 передає Позивачу ОСОБА_4 за вартістю 124 440,86 грн., та при цьому виконання робіт по монтажу ОСОБА_4 Відповідач 1 не здійснює.

Відповідно до п. З Додаткової угоди, Сторони домовились, що враховуючи сплачений Позивачем аванс за Договором в розмірі 74 362,39 грн., остаточний розрахунок за ОСОБА_4 в сумі 50 078,47 грн. здійснюється Позивачем протягом 10 днів з моменту передачі ОСОБА_4 та підписання накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача 1.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 р. Відповідач 1 поставив на користь Позивача ОСОБА_4 за вартістю 124 440,86 грн., а 26.10.2012 р. Позивач перерахував на рахунок Відповідача 1 суму грошових коштів у розмірі 50 078,47 грн. згідно п. 3 Додаткової угоди.

Таким чином, в рахунок оплати вартості ОСОБА_4 за вказаним Договором Позивач перерахував на рахунок Відповідача 1 всього суму грошових коштів у розмірі 124 440,86 грн.

20.01.2014 р., в зв'язку з виявленими в період гарантійного строку недоліками отриманого ОСОБА_4, Позивач повернув Відповідачу 1 ОСОБА_4 за вартістю 124 440,86 грн., згідно видаткової накладної № ВП-0000009 від 20 січня 2014 р. За вказаною видатковою накладною ОСОБА_4, що повертається, був отриманий представником Відповідача 1 за довіреністю ОСОБА_5 за довіреністю № 5 від 20 січня 2014 р.

У подальшому, як вказує позивач, та що не було спростовано під час розгляду справи, оплачений ОСОБА_4 за вказаним Договором Відповідачем 1 Позивачу поставлений не був.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Відповідачем 1 не було виконано свої зобов'язання за договором № ЕГ-02/12/У-23-12 щодо поставки Позивачу товару на суму 124 440,86 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Позивачем було надіслано на адресу Відповідача 1 письмову Вимогу (вих. № 39 від 08.02.2016 р.), в якій Позивач вимагав від Відповідача 1 поставити оплачений за Договором ОСОБА_4 на суму 124 440,86 грн. або повернути Позивачу сплачені за ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 124 440,86 грн., яка не була отримана Відповідачем 1 та була повернута Позивачу у зв'язку із відсутністю Відповідача 1 за його адресою.

У пункті 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань встановлено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення .

Таким чином, у відповідності до вказаного пункту 1.7. зазначеної Постанови, датою пред'явлення Позивачем Відповідачу 1 письмової Вимоги є дата - 16.02.2016 р., яка вказана на поштовому штемпелі відділенням поштового зв'язку на поштовому повідомленні на повернутому поштовому конверті.

Таким чином, Відповідач 1 був зобов'язаний поставити ОСОБА_4 Позивачу або повернути Позивачу оплачену суму вартості за ОСОБА_4 у строк - до 23.02.2016 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у визначений строк ОСОБА_4 поставлений не був, а оплачені гроші за цей ОСОБА_4 повернуті Позивачу не були.

Враховуючи, що у встановлений строк-до 23.02.2016 р. Відповідач 1 не поставив ОСОБА_4 Позивачу, то Позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України має право вимагати повернення суми попередньої оплати за цей ОСОБА_4 у розмірі 124 440,86 грн., у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з Відповідача 1 цю заборгованість.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

На підставі наведеної законодавчої норми, у зв'язку із простроченням Відповідачем 1 виконання грошових зобов'язань по поверненню суми передплати за Договором, Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у загальному розмірі 2 866,22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 11 013,02 грн.

Судом було перевірено правильність нарахування річних та інфляційних.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач 1 в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені Позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 124 440,86 грн., трьох процентів річних у розмірі 2 866,22 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 11 013,02 грн. саме з Відповідача 1.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги Позивача, заявлені до Відповідача 2 (ТОВ СІГМА-ЕТАЛОН ), є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із Договором поруки № 522 від 25.05.2012 р., що був укладений між Позивачем та Відповідачем 2 та на який посилається Позивач в якості обгрунтування своїх вимог до Відповідача 2, останній виступив поручителем та поручився перед Позивачем за належне виконання Відповідачем-1 прийнятих зобов'язань по поверненню отриманої оплати за товар за Договором субпідряду № ЕГ-02/12/У-23-12 від 14.02.2012 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки .

Таким чином, при наявності перелічених умов, порука припиняється на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, після чого кредитор втрачає своє право вимоги до поручителя.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що Договір поруки № 522 від 25.05.2012 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги Позивача по цій справі до Відповідача-2, припинив свою дію 25.05.2013 р. на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, виходячи із наступного.

За Договором субпідряду № ЕГ-02/12/У-23-12 від 14.02.2012 р. строк виконання основного зобов'язання по поверненню отриманої оплати за товар не встановлений, у зв'язку із чим порука у забезпечення цього зобов'язання припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто у строк - до 25.05.2013 р.

Як вказує Відповідач 2 та, що не було спростовано Позивачем, до 25.05.2013 р. Позивач не пред'явив позову до Відповідача-2 щодо виконання цього основного зобов'язання за вказаним Договором субпідряду, у зв'язку із чим порука щодо забезпечення цього зобов'язання припинилась 25.05.2013 р.

Таким чином, Договір поруки № 522 від 25.05.2012 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги Позивача по цій справі до Відповідача-2, повністю припинив свою дію 25.05.2013 р. на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, після чого Позивач (кредитор) втратив своє право вимоги до Відповідача-2 як до поручителя за цим Договором поруки.

Стосовно Вимоги про сплату заборгованості (вих. № 135/1 від 05.07.2016 р.), копія якої була надана Позивачем до суду, суд зазначає, що ця вимога була направлена Позивачем на адресу Відповідача-2 вже після того як Договір поруки припинив свою дію.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Відповідача 2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2074,80 грн., покладаються на Відповідача 1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ "Спецбудмонтаж - Україна" до ТОВ "Євростиль Груп" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Груп" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16, код ЄДРПОУ 37024760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж - Україна" (61020, м. Харків, вул. Любові Малої, 93, код ЄДРПОУ 36457169) - суму основного боргу у розмірі 124 440,86 грн., три проценти річних у розмірі 2 866,22 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 013,02 грн. та 2 074,80 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову ТОВ "Спецбудмонтаж - Україна" до ТОВ "Сігма - Еталон" відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1