Рішення

від 06.02.2017 по справі 924/1251/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 924/1251/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ремагросервіс» , м. Радехів, Львівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія-Сервіс» , с. Кременчуки, Красилівський район

про стягнення 151008,00 грн. - боргу, 13476,92 грн. - пені, 2680,90 грн. - 3% річних, 10570,56 грн. - інфляційних нарахувань

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю №10/01 від 10.01.2017р.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 151008,00 грн. - боргу, 12541,48 грн. - пені, 2407,85 грн. - 3% річних, 8758,46 грн. - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних сільськогосподарських робіт згідно договору №25/03-2016 ЄС від 25.03.2016р. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а стягнення інфляційних та 3% річних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, пеню та 3% річних було обраховано за період з 31.05.2016р. по 10.12.2016р., а інфляційні за червень 2016р. - листопад 2016 року, вказуючи, що прострочка в оплаті настала 31.05.2016р.

У надісланому 23.01.2017р. клопотанні позивач повідомив, а представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2017р. підтвердив сплату суми основного боргу в розмірі 151008,00 грн. При цьому, у клопотанні позивач просив припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу, а в заяві, поданій 02.02.2017р., збільшив розмір пені, інфляційних та 3% річних та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 13476,92 грн., інфляційні втрати в сумі 10570,56 грн. та 3% річних в сумі 2680,90 грн., посилаючись на те, що відповідач ухилявся від сплати суми основного боргу непорядними методами протягом тривалого часу, в зв'язку з чим позивачу нанесено непоправні збитки.

Згідно поданої заяви позивач розрахував пеню та 3% річних за період з 17.06.2016р. по 18.01.2017р., а інфляційні за липень 2016 року - грудень 2016 року, посилаючись на те, що прострочка в оплаті настала 17.06.2016р., а розрахунок проведено до моменту сплати боргу.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечень з приводу заяви про збільшення розміру позовних вимог не надав.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено право позивача на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі.

Заява про збільшення розміру позовних вимог нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подана у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом прийнята.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

25.03.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю „Євразія-Сервіс» (замовник) уклало з товариством з обмеженою відповідальністю „Ремагросервіс» (виконавець) договір на виконання сільськогосподарських робіт №25/03-2016 ЄС.

Згідно умов вказаного вище договору (п. 1.1), виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт, в об'ємах та на умовах, вказаних в цьому договорі, відповідно до завдань замовника, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти такі послуги та здійснити їх оплату.

Згідно п.п. 1.2, 1.4 договору, виконавець зобов'язаний надавати замовнику наступні сільськогосподарські роботи (послуги): боронування (під урожай 2016 року); культивація грунту (під урожай 2016 року). Загальна площа обробітку складає орієнтовно 3000 (три тисячі) гектарів.

Порядок приймання робіт сторони обумовили в п.п. 4.4, 4.6, згідно яких здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується замовником та виконавцем. Підписання акту виконаних робіт замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Вартість робіт та їх оплата встановлена сторонами у розділі 4 договору. Так, зокрема, згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3, розрахунки за цим договором здійснюються замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вказаний виконавцем. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку замовника. Вартість робіт за договором визначається виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінок:

- 210,00 грн., в т.ч. ПДВ, за один гектар, на якому було проведено боронування;

- 220,00 грн., в т.ч. ПДВ, за один гектар, на якому було проведено культивацію грунту.

Згідно п. 4.5 договору, замовник сплачує виконавцю грошові кошти протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.

Відповідальність замовника за порушення строку оплати встановлена у п. 5.8 договору у вигляді сплати виконавцю пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

30.04.2016р. позивач та відповідач підписали акт виконаних робіт, з якого вбачається прийняття відповідачем проведених позивачем робіт з культивації грунту згідно договору №25/03-2016 ЄС від 25.03.2016р., в Ключівці, в об'ємі 686,4 га, за ціною 220,00 грн. (з ПДВ) за 1 га, загальною вартістю 151008,00 грн. У вказаному акті сторони засвідчили, що роботи виконані повністю та відповідають необхідним параметрам та іншим умовам згідно договору. Зауважень та претензій по виконаній роботі відповідач не має.

Однак, відповідач, у строк, встановлений у договорі, не виконав свої зобов'язання з оплати прийнятих ним робіт. Борг відповідача перед позивачем складав 151008,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу. Перша претензія про сплату боргу за №6-юр направлена відповідачу 05.07.2016р. та отримана ним 07.07.2016р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Друга претензія за №43-юр направлена 30.08.2016р.

У відповідь на другу претензію №43-юр від 30.08.2016р. відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем в сумі 151008,00 грн., гарантував її оплату, запропонувавши свій графік погашення боргу. Між тим, зобов'язання відповідачем виконано не було, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Під час розгляду справи, відповідач сплатив суму боргу в розмірі 151008,00 грн., про що свідчить банківська виписка за 19.01.2017р. та платіжне доручення №6 від 19.01.2017р.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, позивач, з посиланням на п. 4.5 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 13476,92 грн. (за період з 17.06.2016р. по 18.01.2017р.), а також, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, 2680,90 грн. - 3% річних (за період з 17.06.2016р. по 18.01.2017р.) та 10570,56 грн. - інфляційних нарахувань (за липень 2016 року - грудень 2016 року).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем виникли з договору на виконання сільськогосподарських робіт і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання. Зокрема, позивач зобов'язався виконувати сільськогосподарські роботи (послуги), а відповідач зобов'язався їх приймати та оплачувати.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач надав відповідачу сільськогосподарські послуги у вигляді культивації грунту, приймання-передачу робіт (послуг) оформлено відповідним актом. Роботи (послуги) були прийняті відповідачем без зауважень, тобто відповідач підтвердив, що роботу виконано та погодив її вартість.

Остаточний строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт (послуг) настав 16.06.2016р. Суд виходить з того, що у договорі (п. 4.5) сторони погодили оплату послуг протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Оскільки, акт підписано 30.04.2016р., останній строк сплати, з урахуванням 30 банківських днів, припадає на 16.06.2016р., а прострочка в оплаті розпочинається з 17.06.2016р.

Враховуючи те, що оплату сільськогосподарських робіт (послуг) відповідачем здійснено лише під час розгляду справи, в частині стягнення з відповідача 151008,00 грн - основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі (п. 5.8) сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати наданих сільськогосподарських послуг у вигляді сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що ним правильно взято облікові ставки НБУ та періоди. Однак, позивачем не враховано кількість днів у році, за який нараховується пеня - 366 днів, а не 365 днів, як рахував позивач.

За перерахунком суду, з урахуванням кількості днів у році, розмір пені складає 13372,05 грн.

Між тим, при стягненні пені судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом враховується, що відповідач в повному обсязі розрахувався за надані послуги, порушення строків сплати не потягло за собою значних збитків для позивача. До того ж, негативні матеріальні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто до 6686,03 грн. Крім того, таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 3% річних позивачем не враховано кількість днів у році, за який нараховуються річні, а саме: 366 днів, а не 365 днів.

Перерахувавши 3% річних за період, заявлений позивачем, з урахуванням кількості днів у році, розмір річних становить 2673,58 грн.

Перевіривши правильність нарахувань інфляційних, суд не погоджується з початком періоду нарахування з липня 2016 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на позицію Верховного суду України, приймаючи до уваги те, що прострочка в оплаті виникла 17.06.2016р., відповідно розрахунок інфляційних починається з липня 2016 року. Однак, враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі, який заявлено позивачем.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 6686,03 грн. - пені, 2673,58 грн. - 3% річних, 10570,56 грн. - інфляційних нарахувань.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 151008,00 грн. провадження у справі належить припинити, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6790,89 грн. - пені та 7,32 грн. - 3% річних необхідно відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням сум, які підлягали б задоволенню без зменшеної судом неустойки.

Окрім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» , у разі припинення провадження у справі, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Тому, повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України в частині розміру позовної вимоги, провадження з якої припинено, відбудеться після подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ремагросервіс» , м. Радехів, Львівська область до товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія-Сервіс» , с. Кременчуки, Красилівський район про стягнення 151008,00 грн. - боргу, 13476,92 грн. - пені, 2680,90 грн. - 3% річних, 10570,56 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія-Сервіс» (Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки, вул. Заводська, 1; код 32046019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ремагросервіс» (Львівська область, м. Радехів, вул. Стоянівська, 2А; код 20777860) 6686,03 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 03 коп.) - пені, 2673,58 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 58 коп.) - 3% річних, 10570,56 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят гривень 56 коп.) - інфляційних нарахувань, 399,24 грн. (триста дев'яносто дев'ять гривень 24 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 151008,00 грн. провадження припинити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6790,89 грн. - пені та 7,32 грн. - 3% річних, відмовити.

Повне рішення складено 07 лютого 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (Львівська область, м. Радехів, вул. Стоянівська, 2А),

3 - відповідачу.