Постанова

від 01.02.2017 по справі 914/1928/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 914/1928/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств Авіокон Проект за № 391 від 05.10.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року

у справі № 914/1928/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Стрий , с.Дуліби Стрийського району Львівської області

до відповідача: Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств Авіокон Проект , м. Львів

про стягнення 41 794, 92 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність № 1 від 03.01.2017 року

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 31.01.2017 року

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ОСОБА_2 Стрий звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Міжрегіональної науково - виробничої асоціації підприємств Авіокон Проект про стягнення 41 794, 92 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року у справі № 914/1928/16 (суддя Долінська О.З.) позов ТзОВ ОСОБА_2 Стрий задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств Авіокон Проект на користь ТзОВ ОСОБА_2 Стрий 39 075,07 грн. - основного боргу, 2 719, 85 грн. - інфляційних витрат, 1 209, 44 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств Авіокон Проект подала апеляційну скаргу за № 391 від 05.10.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції про те що наявні в матеріалах справи видаткові накладні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку щодо первинних документів бухгалтерського обліку, є необґрунтованими.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 08.11.2016 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. ТзОВ ОСОБА_2 Стрий поставило Міжрегіональній науково-виробничій асоціації підприємств Авіокон Проект товар на суму 99 790,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № 251 від 24.07.2015 р., № 3 від 03.01.2015 р., № 37 від 10.03.2015 р., № 40 від 13.03.2015 р., № 63 від 06.04.2015 р., № 68 від 10.04.2015 р., № 133 від 28.05.2015 р., № 144 від 04.06.2015 р., № 162 від 11.06.2015 р., № 173 від 18.06.2015 р., № 190 від 24.06.2015 р., № 195 від 26.06.2015 р., № 214 від 03.07.2015 р., № 228 від 10.07.2015 р., № 276 від 06.08.2015 р., № 593 від 30.12.2015 р.

Зазначені накладні містять посилання на договір № 04-05 від 19.05.2014 року.

Так, судом встановлено, що 19.05.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки № 04-05, який припинив свою дію 01.01.2015 р. Відповідно до положень пункту 9.1 цього договору, яким встановлено термін дії до 31.12.2014 р. Умовами договору № 04-05 не було передбачено його пролонгації.

За таких обставин, слід вважати, що позивач поставляв відповідачу товар, згідно зазначених накладних, на підставі усної домовленості.

Твердження відповідача про те, що зазначені накладні містять не розшифровані підписи отримувача, а відтак останні не є належними доказами у справі, які б підтверджували факт поставки товару позивачем відповідачу, колегіє суддів оцінюється критично. Адже, на зазначених накладних в графі отримав містяться печатка Міжрегіональної науково-виробничій асоціації підприємств Авіокон Проект , а у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про втрату печатки останнього, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

02.06.2016 р. позивач надіслав на адресу відповідача два примірники акта звірки взаєморозрахунків за період: січень 2015 р. - березень 2016 р. та претензію, в якій просив погасити суму заборгованості у розмірі 39 075,07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією про направлення поштового відправлення та описом вкладення в цінний лист.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідачем згідно зазначених накладних був оплачений товар на суму 60 714,96 грн. Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача 39 075,07 грн. основного боргу, 2 719,85 грн. інфляційних витрат та 1 209, 44 грн. 3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткова накладна вважається однією із форм такого договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). З зазначеними статтями ЦК України також кореспондується ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі перед позивачем і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 39 075,07 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 692 ЦК України відповідач, як покупець, зобов'язаний був сплатити за поставлений товар після його прийняття та підписання видаткових накладних, він вважається таким, що порушив свої грошові зобов'язання з наступного дня після поставки товару.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 209,00 грн. 3% річних (за період з 19.06.2015 року по 13.07.2016 року) та 2 719,85 грн. індексу інфляції (за період липень 2015 року по червень 2016 року).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.