Постанова

від 06.02.2017 по справі 903/767/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" лютого 2017 р. Справа № 903/767/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 комітету "Світанок"

на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016р.

у справі № 903/767/16 (суддя Шум М.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "ВОЛИНЬЛІФТ"

до відповідача ОСОБА_1 комітету "Світанок"

про стягнення 23 588,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2016р. у справі № 903/767/16 було задоволено позов ТзОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ до відповідача ОСОБА_1 комітету Світанок про стягнення 23 588 грн. 76 коп.

При винесені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 14.11.2013р. між ТзОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ та ОСОБА_1 комітетом Світанок укладено договір №67-11/2013, відповідно до якого БК Світанок доручило, а ТОВ СРБУ Волиньліфт взяло зобов'язання своїми силами і засобами виконати капітальний ремонт ліфта житлового будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 3, реєстраційний №В-0232.

Позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору виконав, вартість таких робіт згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2013р. становить 16 626 грн. 89 коп.

Судом з акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. встановлено, що сторони погодили вартість виконаних робіт 16 626 грн. 89 коп. Однак відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання та оплатив в грудні 2013р. - 5000 грн. та в серпні 2016р. - 3000 грн.

Проаналізувавши обставини справи, правомірність нарахування позивачем 3% річних, пені та інфляційних втрат господарський суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 комітет Світанок звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016 р. у справі № 903/767/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про органи самоорганізації населення орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Як вбачається із положення ОСОБА_1 комітету Світанок , його було обрано та зареєстровано 31.03.2006 р. на підставі рішення Луцької міської ради V скликання, повноваження якої закінчилися 31.10.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 комітет Світанок припинив свою діяльність 31.10.2010 р., оскільки цього дня закінчилися повноваження Луцької міської ради V скликання.

Оскільки ОСОБА_1 комітет Світанок припинив свої повноваження, як орган самоорганізації населення, то укладений договір являється нікчемним в розумінні ст.. 215 ЦК України у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 комітету на час укладання договору цивільної дієздатності.

Відповідно до положення ст. ст. 14,15 Закону України Про органи самоорганізації населення , орган самоорганізації населення ОСОБА_1 комітет Світанок не може мати повноважень щодо здійснення господарської діяльності, оскільки ця функція притаманна юридичним особам інших організаційно-правових форм.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 комітет Світанок просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016 р. у справі № 903/767/16.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про органи самоорганізації населення орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про органи самоорганізації населення легалізація органу самоорганізації населення є обов'язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 комітет Світанок є юридичною особою з 31.03.2006 року і не припинив свої повноваження, а тому на час укладання Договору № 67-11/2013 від 11.14.2013 р. ОСОБА_1 комітет Світанок також мав статус юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про органи самоорганізації населення основними завданнями органів самоорганізації населення є: створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Враховуючи, що Договір № 67-11/2013 від 11.14.2013 р. укладений на задоволення житлово-побутових потреб мешканців житлового будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, а тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 комітет Світанок не може мати повноважень щодо здійснення господарської діяльності спростовується викладеним.

Підсумовуючи вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "ВОЛИНЬЛІФТ" просить суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 комітету Світанок , а рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016 р. у справі № 903/767/16 залишити без змін.

06 лютого 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду було заслухано пояснення представника позивача, який вказав, що з доводами апелянта не погоджуються, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 106-107), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 14.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ (Підрядник) та ОСОБА_1 комітетом Світанок (Замовник) було укладено Договір №67-11/2013 (далі - Договір) (а. с. 6-8).

Відповідно п.1.1 Договору до згідно якого Замовник доручає, а Підрядник бере зобов'язання своїми силами і засобами виконати капітальний ремонт ліфта житлового будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 3, реєстраційний №В-0232.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 17078 грн. 36 коп. розрахованих у договірній ціні.

Згідно з п. 2.4 Договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником на підставі підписаними сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт протягом 10 календарних днів після підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт.

В п. 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки виконання зобов'язань винна сторона сплачує пеню на користь іншої сторони в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, які лишилися невиконаними.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується наявними в матеріалами справи копією довідки про вартість будівельних робіт та витрати (а. с. 15) та копією акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а. с. 16-17).

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, а лише частково виконав взяті на себе зобов'язання та оплатив в грудні 2013р. - 5000 грн. та в серпні 2016р. - 3000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Журналу-ордеру і Відомість по рахунку 36.1 Розрахунки з вітчизняними покупцями (а.с. 20).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Згідно із ст. 3 Закону України Про органи самоорганізації населення орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Основними завданнями органів самоорганізації населення є: створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про органи самоорганізації населення орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Як вбачається із Положення ОСОБА_1 комітету Світанок , затвердженого загальними зборами ОСОБА_1 комітету Світанок та зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 132 від 31.03.2006 р., ОСОБА_1 комітет Світанок є юридичною особою, має рахунок в установах банків, печатку з власним найменуванням, штамп та інші необхідні реквізити. ОСОБА_1 комітет набуває право юридичної особи з дня його державної реєстрації (п. 1.3.).

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 4. ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Порядок реєстрації юридичної особи визначається Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Припинення юридичної особи передбачено, ст. 104 ЦК України, а саме юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В п. 10.1. Положення вказано, що ОСОБА_1 комітет припиняє свої повноваження у разі реорганізації, або перебудови будинку, якщо така пов'язана з відселенням (переселенням) мешканців, які брали участь у зборах (конференції), що заснували будинковий комітет.

Скаржником не було надано доказів на підтвердження факту припинення діяльності ОСОБА_1 комітету Світанок , як юридичної особи.

Окрім того, як вбачається із копії рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 303-1 від 01.06.2016 р. Про затвердження акта передачі гуртожитку на пр-ті Соборності, 3 у міську комунальну власність , ОСОБА_1 комітету Світанок було передано в оперативне управління гуртожиток на проспекті Соборності, 3.

Із наведеного вбачається, що скаржник - ОСОБА_1 комітету Світанок не припинив свою діяльність як юридична особа 31.10.2010 р.,а здійснював її і надалі, зокрема шляхом оперативного управління гуртожитком за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, 3.

Враховуючи викладене, колегія суддів, прийшла до висновку, що ОСОБА_1 комітет Світанок не припинив свою діяльність 31.10.2010 р. у зв'язку із закінченням повноважень Луцької міської ради V скликання, як вказує апелянт, а тому такі твердження є безпідставними.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своїм правовим характером Договір №67-11/2013 від 14.11.2013 р. є договором підряду, а тому до нього застосовуються положення глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За змістом ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вказувалося вище, підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ виконав свої зобов'язання за Договором №67-11/2013 від 14.11.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, замовник - ОСОБА_1 комітет Світанок не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором №67-11/2013 від 14.11.2013 р., а саме в частині оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що ОСОБА_1 комітет Світанок несвоєчасно та не в повному розмірі сплатив позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління ВОЛИНЬЛІФТ кошти за виконані останнім роботи на підставі Договору № 67-11/2013 від 14.11.2013 р., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 8626 грн. 89 коп. основного боргу.

Відносно нарахованих позивачем 3274 грн. 64 коп. пені за період з 01.05.2015р. по 30.10.2015р., колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вказувалося вище, в п. 6.2 Договору сторонами було визначено, що у випадку затримки виконання зобов'язань винна сторона сплачує пеню на користь іншої сторони в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, наведений в позовній заяві, суд дійшов до висновку, що він є арифметично вірним.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3274 грн. 64 коп. пені за період з 01.05.2015р. по 30.10.2015р.

Щодо стягнення з відповідача 3 відсотків річних та інфляційних, колегія суддів бере до уваги наступне.

Позивачем було заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 1001 грн. 52 коп. за період з 01.01.2014р. по 26.08.2016р. та інфляційних втрат в розмірі 10685 грн. 75 коп. за період 01.01.2014 р. по 12.12.2016 р. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, наведений в позовній заяві, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1001 грн. 52 коп. та інфляційних втрат в розмірі 10685 грн. 75 коп., є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем своїх зобов'язань передбачених Договором №67-11/2013 від 14.11.2013 р., як наслідок і про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 8626 грн. 89 коп. боргу, 3274 грн. 64 коп. пені, 1001 грн. 52 коп. 3 % річних та 10685 грн. 71 коп. інфляційних втрат,

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016 р. у справі № 903/767/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016 р. у справі № 903/767/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 комітету Світанок - без задоволення.

2. Справу № 903/767/16 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.