Постанова

від 23.04.2007 по справі 32/14-07-1720а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" квітня 2007 р.

Справа  № 32/14-07-1720А

За позовом: СПД ОСОБА_1, Одеська

область, м. Ізмаїл    

до відповідача:УПФУ в м. Ізмаїл,

Одеська область, м. Ізмаїл

про визнання недійсним рішення

Суддя Грабован Л.І.

При секретарі судового засідання

Чабан В.С.

Представники:

від позивача:  ОСОБА_2 за довіреностями НОМЕР_1від

20.03.2007р.

від відповідача:  Гайтанжи

Л.М. за довіреністю №34/05 від 9.01.2007р.

Суть спору: про визнання недійсним

рішення

Судом у порядку статті 150 КАС

України у судовому засіданні 16.04.2007р. було оголошено перерву до

23.04.2007р.

СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з

позовом до УПФУ в м. Ізмаїл про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Ізмаїл

НОМЕР_2 від 12.02.2007р. про застосування фінансових санкцій за донарахування

органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не

обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 2545,15 грн., прийнятого за

результатами позапланової перевірки. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що

позивач є платником єдиного податку у відповідності до п.6 Указу Президента

України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів

малого підприємництва”  та ст.11 Закону

України „Про державну підтримку малого підприємництва”, відповідно до якого

спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством

податків і зборів (обов`язкових платежів) сплатою єдиного податку. Позивач

вказує, що не є платником збору на обов`язкове пенсійне страхування у розмірах,

передбачених Законом України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування”.

Як зазначає у позові СПД ОСОБА_1, у

відповідності до п.17 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” збір

на обов`язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнообов`язкових

податків і зборів.

Позивач вказав, що за перевірений

період він своєчасно здійснював утримання із заробітної плати в розмірі 1-2% та

сплачував єдиний податок, із якого Держказначейство перераховувало Пенсійному

фонду визначені законодавством 42% від суми єдиного податку у відповідності до

Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб`єктів малого підприємництва”.

Позивач вважає, що сфера дії Закону

України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9.07.2003р.

№1058-1У визначена нормами ст.5, та не включає в себе визначення розміру

страхового внеску та порядку його нарахування, згідно норм ст.18 Закону, розмір

страхових внесків визначає Верховна Рада України. Позивач вказує, що до цього

часу ця норма не реалізована, тобто розмір страхових внесків Верховною радою не

визначений, у зв`язку з чим у відповідача не має законних підстав вимагати від

„страхувальника” сплати страхових внесків, розмір яких не визначено.  

Позивач вказує, що на момент

проведення позапланової перевірки не було обставин, обгрунтовуючих її проведення,

які наведені у Указі Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання

підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998р. Таким чином позивач

вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі результатів перевірки,

проведеної в порушення встановленого порядку, тобто в результаті неправомірних

дій посадових осіб.

Крім того, позивач зазначає, що в

оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що за результатами перевірки

донараховано 2545,15 грн., а у вимозі до сплати 

заявлена сума простроченої заборгованості в іншому розмірі -1855,23

грн., що відповідає  п.5 Акту перевірки.

Позивач вважає, що фінансові санкції нараховані в оскаржуваному рішенні на суму

2545,15 грн., що суперечить нормам п.9.3.4. „Інструкції про порядок нарахування

та оплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, так

як  фінансові санкції підлягають

застосуванню тільки відносно тих сум, які своєчасно не нараховані та не

сплачені. 

Позивачем подано до суду доповнення

до позовної заяви, в якому крім раніше викладеного у позовній заяві, заявлено

вимогу про скасування рішення  УПФУ в м.

Ізмаїл НОМЕР_2 від 12.02.2007р. та скасування вимоги УПФУ в м. Ізмаїл  про сплату боргуНОМЕР_3 від 12.02.2007р.  

Відповідач у запереченні на позов

позовні вимоги не визнає. Відповідач вказує на те, що ФО -підприємцем ОСОБА_1

до Пенсійного фонду надавались розрахунки сум із страхових внесків на

загальнообовз`якове державне пенсійне страхування з нарахуванням лише 1-5% з

сукупного оподаткованого доходу без нарахування 32,3%, 31,8% від фонду оплати

праці застрахованих осіб. За результатами позапланової перевірки  своєчасності, достовірності, повноти

нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове

державне пенсійне страхування за період з 1.04.2005р., по 31.12.06р.,

проведеної УПФУ в м. Ізмаїл на підставі п.3 пп.в) Указу Президента України „Про

деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та п.1.3. пп.в)

„Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотриманням чинного

законодавства платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування”,

затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р.

№6-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 13.05.2003р. за №359/7680,

складено акт від 12.02.2007р. за НОМЕР_4. На підставі вказаного акту прийнято

УПФУ в м. Ізмаїл прийнято рішення про донарахування своєчасно не обчислених та

не сплачених страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування за ставкою 32,3 та 31,8 відсотки у сумі 2545,15 грн., а саме за

2005р. -у сумі 668,95 грн., за 2006р. -у сумі 1876,20 грн.

Загальна сума боргу позивача перед

Пенсійним фондом, за відрахуванням перерахованих держказначейством та

зарахованих до ПФУ 42 відсотків від сплати СПД ОСОБА_1 єдиного податку у сумі

689,92 грн., на кінець перевірки складає 1855,23 грн., вимогу про сплату якої

за НОМЕР_3 від 12.02.2007р. виставлено відповідачем позивачу, та крім того

застосовано фінансову санкцію в розмірі 972,38 грн. 

Відповідач вважає, що відповідно до

положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

юридичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, що

обрали особливий спосіб   оподаткування,

здійснюється згідно Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування” та позивач відповідно до п.6 ч.2 ст.17 вказаного Закону є

страхувальником та за положеннями ч.1 ст.15 є платником страхових внесків до

солідарної системи  з дня реєстрації у

територіальному органі Пенсійного фонду, тобто з 28.03.2000р., та оскільки

позивач має найманих працівників, які підлягають обов`язковому страхуванню

роботодавцем, роботодавець -СПД ОСОБА_1 повинен нараховувати та сплачувати

страхові внески, та зазначений Закон  не

ставить обов`язок  нараховувати та

сплачувати страхові внески в залежність від статусу платника податку як

суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідач відзначає, що дія

розпорядження Кабінету Міністрів України №58-р від 10.03.2005р., на яке

посилається позивач, в частині тимчасового припиненння перевірок  платників єдиного податку, щодо сплати

страхових внесків, стягнення з них заборгованості по платежах, застосування

фінансових санкцій, до остаточного врегулювання спрощеної системи поширюється

на період  2004 рік -1 квартал 2005року,

фінансові санкції не застосовуються теж за цей період. Це також врегульовано

Законом України від 16.03.2006р. „Про вирішення питання щодо заборгованості

субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, у зв`язку з неперерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України протягом

2004 -1 кварталу 2005р.”. Відповідач вказує, що перевірка проводилась за період

після 1.04.2005р., тому донарахування внесків та нарахування фінансових санкцій

є правомірним.         

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:           

СПД ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в

м. Ізмаїл як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування 28.03.2000р. за НОМЕР_5, відповідно до ст.1, ч.3 ст.15 Закону

України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-1У від

9.07.2003р.

УПФУ в м. Ізмаїлі було проведено

позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та

своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування за період з 1.04.2005р., по 31.12.06р. на підставі п.3 пп.в) Указу

Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької

діяльності” та п.1.3. пп.в) „Порядку оформлення результатів документальних

перевірок з дотриманням чинного законодавства платниками збору на обов`язкове

державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного

фонду України від 21.03.2003р. №6-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції

13.05.2003р. за №359/7680, за результатами якої складено акт від 12.02.2007р.

за НОМЕР_4.

На підставі вказаного акту УПФУ в

м. Ізмаїл у зв`язку з виявленням порушень СПД ОСОБА_1 п.6 ч.2 ст.17 Закону

України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” прийнято

рішення про донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених страхових

внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32,3 та

31,8 відсотка у сумі 2545,15 грн., а саме за 2005р. -у сумі 668,95 грн., за

2006р. -у сумі 1876,20 грн. НОМЕР_2 від 12.02.2007р. та застосовано до

підприємця фінансову санкцію в сумі 972,38 грн. на підставі п.4 ч.9 ст.10 цього

Закону.

Відповідно до свідоцтва про сплату

єдиного податку серії НОМЕР_6 від січня 2006року, СПД ОСОБА_1 є платником

єдиного податку відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва”.

Відділенням Державного казначейства  до управління ПФУ в м. Ізмаїл було

перераховано 42 відсотка із суми сплаченого єдиного податку СПД ОСОБА_1 на

загальну суму 689,92 грн., та за відрахуванням цієї суми заборгованість

позивача по внесках на кінець перевірки склала 1855,23 грн., про сплату якої

управлінням ПФУ було складено вимогу про сплату боргуНОМЕР_3 від 12.02.2007р.

Судом, з огляду на характер спору,

до спірних правовідносин застосовуються положення Конституції України, Закону

України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-1У від

9.07.2003р., Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсіне

страхування”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та

застрахованими особами внесків загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління

Пенсійного фонду України від 19.11.2003р. №21-1 та зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за №64/ 8663, Порядку оформлення

результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства

платниками збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ивід

21.03.2003р. №6-5.

Крім того, судом проаналізовано

положення Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, Закону

України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-Х11, Указу

Президента України від 3.07.1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва”, Указу Президента України

„Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998р.

Спрощена система оподаткування

запроваджена відповідно до п.4 Перехідних положень Конституції України Указом

Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 „Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Згідно ч.ч.1, 2, 8 п.3 Указу

Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємництва” суб'єкт підприємницької діяльності -  юридична особа, який перейшов на спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних

ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації (товарів,

робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану

вартість згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”. Відділення

Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів

перераховують суми єдиного податку до Пенсійного фонду України -42 відсотки.

Частиною 13 п. 6 Указу Президента

України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який

сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів

(обов'язкових платежів): збору на обов'язкове державне пенсійне  страхування.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.14 Закону

України „Про систему оподаткування” збір на обов`язкове державне пенсійне

страхування належить до загальнодержавних зборів, порядок справляння та ставки

яких відповідно до вказаної статті Закону визначаються згідно із законами

України.

Так, ст.ст. 14, 15 Закону України

„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. №

1058-ІV, який набрав чинності з 01.01.04 р. визначено, що страхувальниками та

платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства,

установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно

від форми власності, виду діяльності та господарювання,  об'єднання громадян, профспілки, політичні

партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремленні

підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян,

профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть

розрахунки із   застрахованими особами),

фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи

юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали

особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або

на  інших умовах, передбачених

законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Частинами 4 та 6 вищенаведеного Закону встановлено, що

страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів,

які складають  систему оподаткування. На

ці  внески не поширюється податкове

законодавство. Законодавством  не   можуть  

встановлюватися   пільги   з нарахування  та 

сплати  страхових  внесків 

або звільнення від їх сплати.

Статтею 5  та п.15

Перехідних положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” визначено, що цей  Закон

регулює відносини,  що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного 

страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів 

може  поширюватися  на  ці

відносини  лише  у 

випадках,  передбачених  цим 

Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону.

До  приведення  законодавства 

України у відповідність із цим 

Законом  закони  України 

та  інші  нормативно-правові   акти застосовуються в частині, що не

суперечить цьому Закону.

Аналізуючі наведені правові норми,

суд дійшов висновку про те, що страхові внески на загальнообов`язкове державне

пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється

податкове законодавство, іншим законодавством 

не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових

внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов`язок сплачувати страхові

внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється

статусом платника податку як суб`єкта підприємницької діяльності.  

На думку суду, Указ Президента

України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” розповсюджує свою дію на податкові правовідносини, він є

спеціальним нормативним актом, що визначає порядок відносин з бюджетами та

державними цільовими фондами суб'єктів 

малого підприємництва, які обрали 

спрощену систему  оподаткування  у вигляді сплати єдиного податку. При цьому

стаття 6  Указу Президента України „Про

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва” встановлює пільги, однією з яких є звільнення від сплати збору

на обов'язкове державне  пенсійне

страхування суб'єкта малого підприємництва тільки у сфері його підприємницької

діяльності. Відносини з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

врегульовані спеціальним  законодавством,

зокрема Законом України  „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”.

З огляду на проаналізовані

законодавчі норми, суд вважає, що у випадку конкуренції норм, які регулюють

специфічне коло правовідносин, але є різними за юридичною силою, переважному

застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за юридичною силою, тобто в

даному випадку -Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”, а не Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Таким чином, з наведеного

вбачається, що позивач є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне

страхування, при цьому чинним Законом України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” передбачено, що суми внесків своєчасно не нараховані та/або

не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому

числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,

передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, 

вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і

стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи

та не заперечується сторонами за перевіряємий період з 1.04.2005р. по

31.12.2006р., позивачем у зазначений період нараховувався лише обов'язковий

збір з фізичних осіб за діючими ставками 1-5% з сукупного оподатковуваного

доходу.

Згідно даних таблиці

співставлення  фактично сплачених внесків

з розрахунковими сумами по СПД ОСОБА_1, що є Додатком 3 до акту перевірки

НОМЕР_4 від 12.02.2007р.  позивачем було

фактично сплачено до пенсійного фонду за період з 1.04.2005р. по 31.12.2006р.

689,92 грн., тоді як за перерахунком Пенсійного фонду відповідно до положень

Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

позивачу за  зазначений період слід було

сплатити 2545,15 грн., у зв'язку з чим борг позивача перед Пенсійним фондом з

урахуванням  наявності сплати  в розмірі 689,92 грн. становить  1855,23 грн.

          Таким чином, враховуючи вищенаведені

положення законодавства, суд вважає, що роботодавці, у тому числі і ті, що

знаходяться на спрощеній системі оподаткування, є страхувальниками  для найманих осіб, зобов'язані сплачувати

внески у  розмірі 32% від фонду оплати

праці та 1-5% відсотки із заробітної плати найманих  працівників -на загальних підставах

відповідно до ст.1, 14, 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування”, ст.4 Закону України „Про збір на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”, Інструкції про 

порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими  особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою

Постановою Правління ПФУ №21-1 від 19.12.03 р. та зареєстрованою Міністерством

юстиції України 16.01.04 р. за №64.01.04 р. за №64/8663.

          Тобто обов'язковість  сплати 

страхового внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування не

пов'язується із статусом платника податку 

як суб'єкта  підприємницької

діяльності, оскільки відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим

загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в

порядку, встановленому цим Законом.

          Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або)

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

          З урахуванням вищевикладеного, суд

вважає, що вимога  УПФУ в м. Ізмаїл про

сплату боргуНОМЕР_3 від 12.02.2007р. та рішення НОМЕР_2 від 12.02.2007р.

прийнята відповідачем в межах визначеної законом компетенції та відповідає

вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим у суду немає підстав для

задоволення заявлених позивачем позовних вимог про визнання нечинною  вимоги про сплату боргуНОМЕР_3 від 12.02.07р.

та рішення НОМЕР_2 від 12.02.2007р.

               Вище зазначена позиція суду

базується ще й на судовій практиці, викладеній в постанові Верховного суду

України від 21.11.2006р. по справі за позовом ДП „Будгідроремонт” НВ ТОВ

„Кварц” до УПФУ в м. Авдіївці про визнання недійсними рішень, постанові  Вищого адміністративного суду України від

6.09.2006р. по справі за позовом СПД ОСОБА_3 до УПФУ в м. Ізмаїл про стягнення

1 607,04 грн.

          Згідно ст.159 КАС України судове рішення

повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом

відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального

права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно

з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які

були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає

заявлені СПД ОСОБА_1 позовні вимоги неправомірними та необґрунтованими, що є

підставою для відмови в їх задоволенні.

      Згідно ст.ст. 87, 89, 94 КАС України  понесені позивачем судові витрати

покладаються на останнього.

          Керуючись  ст.ст.87, 89, 94, 160 - 163 КАС України, суд,

-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог

відмовити.

Постанова  може бути оскаржена у порядку ст. 186 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у

порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства.

         Суддя