Рішення

від 08.02.2017 по справі 904/11238/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2017 Справа № 904/11238/16 За позовом ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, с. Велика, Великобілозерський район, Запорізька область

до відповідача-1:ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

відповідача-2: ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ- ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, м. Камянка-Дніпровська

про стягнення 114 105,00 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 8274-К-О від 29.12.16;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ звернувся до господарського суду з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" про стягнення 114 105,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним набуттям грошових коштів.

Ухвалою суду від 05.12.16 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.01.17. Цією ж ухвалою залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 16.01.17 розгляд справи відкладений до 01.02.17, Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості відповідача-2.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача-1 у судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 01.02.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачем, 04.07.16 з розрахункового рахунку НОМЕР_3 у ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_3 НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 313399, було перераховано грошові кошти в розмірі 114 105,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №70357 від 04.07.2016 У призначені платежу зазначено: придбання будматеріалів для ремонту даху ЗОШ №3. Після надходження зазначених коштів на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_3, вони були перераховані ПАТ КБ Приват-банк на свою користь в рахунок заборгованості за кредитним договором.

Зазначені кошти були перераховані помилково, оскільки між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 станом на 04.07.2016 не існувало будь-яких договірних зобов'язань.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Тобто, за загальним правилом, грошове зобов'язання в готівковій формі вважається виконаним в момент передання боржником (або іншою особою, яка здійснює сплату коштів за боржника) кредитору в місці проживання або місцезнаходженні кредитора визначеної грошової суми у формі банкнот або монет в певній грошовій одиниці.

Відповідно до частини третьої статті 1088 Цивільного кодексу України, безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Частиною першою статті 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (ст. 1.23 Закону).

Згідно ст. 33.2 Закону, платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Згідно ч. 2.3 Інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів (ч. 2.35 Інструкції).

В Законі України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (стаття 30) зазначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Тобто, за загальним правилом, грошове зобов'язання в безготівковій формі вважається виконаним в момент зарахування визначеної суми коштів (суми переказу) в певній грошовій одиниці на банківський рахунок кредитора (або вигодонабувача) або видачі готівкових коштів кредитору (або вигодонабувачу) готівкою в касі банку. А отже, з моменту зарахування суми переказу на рахунок кредитора або отримання готівки кредитором в касі банку, право власності на перераховані грошові кошти переходить від боржника до кредитора.

Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року №22 встановлено можливість платника (боржника) встановлювати в розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дату, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу переходять останньому у власність. Зазначена дата називається датою валютування. Така дата не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Таким чином, з моменту зарахування спірної суми на рахунок, відповідач-2 набув право власності на ці грошові кошти.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Отже, саме ФОП ОСОБА_3 є зобов'язаною особою перед позивачем в розумінні ст. 1212 ЦК України. При цьому, незалежно від подальшої юридичної долі спірних грошових коштів, відповідач-2 зобов'язаний повернути позивачу таку саму їх кількість.

Відповідно до положень ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 8.1. Закону Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У відповідності до ч. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (Інструкція) банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (ч. 1.7 Інструкції).

Відповідно до ч. 1.19 Інструкції Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

А отже, Відповідач-1 не має права самостійно, без відповідної вказівки відповідача-2 (оформленої у вигляді відповідного платіжного документу), перерахувати грошові кошти з рахунку відповідача-2 на рахунок позивача.

Окремо слід зазначити, що гроші є річчю що визначена родовими ознаками. Тому, неможливо відокремити гроші позивача, які безпідставно отримав відповідач-2, від інших грошових коштів які знаходяться на його рахунках. Внаслідок цього, безпідставним є твердження позивача, про те, що в подальшому грошові кошти отримав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і тому саме він і зобов'язаний їх повернути.

Списання грошових коштів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з рахунку відповідача-2 є предметом окремого регулювання відносин між ними на підставі відповідного договору і внаслідок цього списання не відбувається заміна сторони у зобов'язанні , яке виникло у ФОП ОСОБА_3 за ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити, позовні вимоги до відповідача-2 - задовольнити.

Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Суду не надано платіжних документів або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Тому у задоволенні вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката слід відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача-2.

Враховуючи вищевикладене, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 (71304, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул.. Центральна,121, код 20509510) суму основного боргу в розмірі 114 105,00 грн., та судовий збір в розмірі 1711,58 грн.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 06.02.17

Суддя М.О.Ніколенко