Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/23031/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/23031/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту до про Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт стягнення заборгованості у розмірі 242 127 грн. 16 коп. Представники:

від Позивача: Кудрян О.П. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 242 127 грн. 16 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 17.10.2014 року між Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (Позикодавець) та Державним підприємством Севастопольський морський рибний порт (Позичальник) було укладено Договір поворотної безпроцентної позики №ФД-06, відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, надавши Відповідачу грошові кошти в сумі 230 000 грн. 00 коп., проте Відповідачем не було повернуто грошові кошти у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту становить 230 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт пеню у розмірі 7 214 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 772 грн. 95 коп. та інфляційні у розмірі 4 140 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/23031/16, судове засідання призначено на 28.12.2016 року.

28.12.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.12.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження направлення на адресу Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" претензії №34/319 від 01.11.2016 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №ФД-06 від 17.10.2014 року у розмірі 230 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2016 року відкладено розгляд справи на 01.02.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

03.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

03.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.

06.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.12.2016 року.

11.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів відправлення претензії.

В судовому засіданні 01 лютого 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті позову, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 04.01.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 лютого 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17.10.2014 року між Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (Позикодавець) та Державним підприємством Севастопольський морський рибний порт (Позичальник) було укладено Договір поворотної безпроцентної позики №ФД-06, відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п. 2.2 Договору сума позики становить 230 000 грн.

Позикодавець надає Позичальнику суму позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника в строк до 31 листопада 2014 року (п.3.1. Договору).

Позику повинно повернути до 01.11.2015 року. (п.4.1 Договору)

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період на який нараховується пеня за кожен день прострочи неповерненої суми позики (її частини).

Додатковою угодою № 1 від 29.10.2015 року до Договору поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року Сторони дійшли згоди викласти п.4.1 в новій редакції: Позику повинно повернути до 01.11.2016 року .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року Позивачем видано Відповідачу грошові кошти у розмірі 230 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №151 від 04.11.2014 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не було повернуто грошові кошти у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту становить 230 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт пеню у розмірі 7 214 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 772 грн. 95 коп. та інфляційні у розмірі 4 140 грн. 00 коп.

01.11.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1 з вимогою повернути грошові кошти, що підтверджується кур'єрською накладною від 01.11.2016 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року Позивачем видано Відповідачу грошові кошти у розмірі 230 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №151 від 04.11.2014 року, проте Відповідачем не були повернуті грошові кошти у повному обсязі у передбачений Договором строк.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт перед Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту за Договором поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року становить 230 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Державним підприємством Севастопольський морський рибний порт Позивачу грошових коштів в розмірі 230 000 грн. 00 коп. у строк до 01.11.2016 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року, не здійснив повернення грошових коштів у строк до 01.11.2016 року у повному розмірі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 230 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.11.2016 р. по 11.12.2016 р. у розмірі 772 грн. 95 коп. та інфляційні у розмірі 4 140 грн. 00 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за Договором поворотної безпроцентної позики №ФД-06 від 17.10.2014 року за загальний період прострочки з 01.11.2016 р. по 11.12.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 772 грн. 95 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.11.2016 року по 11.12.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 4 140 грн. 00 коп. за період з 01.11.2016 р. по 11.12.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.11.2016 р. по 11.12.2016 р. у розмірі 7 214 грн. 21 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період на який нараховується пеня за кожен день прострочи неповерненої суми позики (її частини).

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 7 214 грн. 21 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.11.2016 року по 11.12.2016 року.

Таким чином, з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт на користь Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту підлягає стягненню заборгованість у розмірі 230 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 772 грн. 95 коп., інфляційні у розмірі 4 140 грн. 00 коп. та пеня у розмірі 7 214 грн. 21 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 82-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 20709663) на користь Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (68094, Одеська обл., місто Чорноморськ, 5, ТОВ "ІМРП", Ідентифікаційний код юридичної особи 32927460) заборгованість у розмірі 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп., інфляційні у розмірі 4 140 (чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7 214 (сім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 21 (двадцять одна) коп. та судовий збір у розмірі 3 631 (три тисячі шістсот тридцять одна) грн. 91 (дев'яносто одна) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин