Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/602/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/602/17

За позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар

про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар (відповідач) про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу .

Позов подано на підставі ст.ст. 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України , ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 порушено провадження у справі № 910/602/17 та призначено розгляд справи на 06.02.2017 об 11:30 год.

30.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору. Зазначеним листом позивач також просив суд розглянути справу № 910/602/17 без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника в судовому засіданні через недостатність фінансування з державного бюджету на відрядження.

В судове засідання, призначене на 06.02.2017, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 30.01.2017 через відділ діловодства суду супровідний лист, яким, зокрема, просив суд розглянути справу № 910/602/17 без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника в судовому засіданні через недостатність фінансування з державного бюджету на відрядження.

Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 08-13/3217 від 28.12.2016 позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.02.2017 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.01.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/602/17 від 12.01.2017 було направлено відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 12.01.2017.

Зазначене поштове відправлення з ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/602/17 було отримане відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 4157528 3.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.02.2016 без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.02.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (надалі - Рішення АМК) визнано, що, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів по предмету закупівлі: 30.20.4 - Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до електровозів серії ВЛ-80 (контакт мідно-вольфрамовий марки МВ-70)) , що проводилися ДП Одеська Залізниця у 2014 році (п. 1 резолютивної частини рішення).

За вчинення порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар штраф у розмірі 68000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).

В Рішенні АМК було зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції - протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу. Також в Рішенні АМК було зазначено, що, згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 02-03/3020 від 18.09.2015 Про направлення рішення Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар (відповідачу).

Вищезазначений лист та копія Рішення АМК були отримані відповідачем 24.09.2015, що підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 65107 0314932 4.

Відповідно до частин 2, 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 25.11.2015.

Позивач також зазначив, що в установлений строк відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням АМК, документів, що підтверджують сплату штрафу до територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав. На підтвердження зазначеного позивач разом із позовною заявою надав суду копію листа ДПІ в Приморському районі м. Одеса Головного управління ДФС в Одеській області від 11.02.2016 № 2908/10/15-13-2603, зі змісту якого вбачається, що штрафні санкції у сумі 68 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар не сплачувались.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на день подання позову до суду відповідачем штраф в сумі 68 000,00 грн., накладений рішенням АМК, сплачений не був, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в сумі 68 000,00 грн.

Крім суми штрафу, позивач нарахував відповідачу за період з 26.11.2015 по 16.12.2016 пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафів, яка відповідно до розрахунку позивача, з урахуванням обмежень, визначених частиною 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , складає 68 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України Про судоустрій і статус суддів розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України Про захист економічної конкуренції . Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Згідно статті 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України , з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу .

Згідно частини 8 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу .

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на відповідача накладено штраф в сумі 68 000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Зазначене рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 24.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 65107 0314932 4, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 25.11.2015 (24.09.2015 + 2 місяці).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив. При цьому, рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 68000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 68 000,00 грн. за період з 26.11.2015 по 16.12.2016 за прострочення сплати штрафів.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 68 000,00 грн. штрафу до 25.11.2015, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 26.11.2015.

Розмір пені за один день прострочення штрафів відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції складає 1 020,00 грн. (68 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 1 020,00 грн.).

За період з 26.11.2015 по 16.12.2016 відповідачем прострочено 387 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафів за вказаний період складає 394 740,00 грн. (1020,00 грн. х 387 = 394 740,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 68 000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 68 000,00 грн. за період 26.11.2015 по 16.12.2016 за прострочення сплати штрафів підлягають задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 2 040,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37; ідентифікаційний код 37079359) 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 101-р/к у справі № 22-02/2015, та 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми на рахунок УК у м. Одесі/Приморський р-н/21081100, код ЄДРПОУ 38016923, Банк - ГУ ДКСУ в Одеській обл., МФО - 828011, р/р - 31111106700008, код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, по Адміністративним штрафам та іншим санкціям .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Транс Інтер Квазар (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37; ідентифікаційний код 37079359) на користь Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код 20992104) 2 040 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.2017.

Суддя Гумега О.В.