Рішення

від 02.02.2017 по справі 909/1045/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р. Справа № 909/1045/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкоавто", АДРЕСА_1, 76018,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ", вул. Каракая, 34, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, поштова адреса: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу в сумі 269 567,76 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник, (витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 22388165 від 22.11.2016 року; паспорт серія СЕ № 749840 від 03.02.2016 року)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 1 від 16.01.2017 року; паспорт серія СЕ № 678145 від 22.02.2014 року)

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Франкоавто" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу в сумі 269 567,76 грн., з них: 30 800,00 грн. - борг, 228 228,00 грн. - штраф, 7189,00 - пеня, 2725,76 грн. - інфляційні, 625,00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02-11-2015 оренди спеціальних транспортних засобів та механізмів від 20.11.2015 року.

31 січня 2017 року позивачем подано через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог (вх.№1242/16), у зв"язку із чим просить суд стягнути 10 539 грн.76 коп., з них: 5 797 грн.15 коп. - пені, 3 192 грн.70 коп. - інфляційних, 805 грн. 02 коп. - річних. Разом з тим, в даній заяві позивач повідомив суд про погашення відповідачем в процесі розгляду справи борг в сумі 30 800 грн. 00 коп..

Згідно з п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (з наступними змінами) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи закріплене ст.22 ГПК України право позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№1242/16 від 31.01.17 предметом спору є стягнення з відповідача 41339 грн.76 коп. з них: 30 800 грн. - основного боргу, 5 797 грн.15 коп. - пені, 3 192 грн.70 коп. - інфляційних, 805 грн. 02 коп. річних.

31 січня 2017 року позивачем подано до суду клопотання про повернення судового збору (вх.№1229/17 від 31.01.17).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечень щодо задоволення позову не висловив та надав суду докази, які підтверджують сплату основного боргу в сумі 30 800,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

20 листопада 2015 року між ТзОВ "Франкоавто" (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та ТзОВ "Карпати-ІФ" (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено Договір №02-11-15 від 20.11.2015 року відповідно до умов якої орендодавець зобов"язався передати орендарю в оренду спеціальний транспортний засіб - ескаватор-навантажувач марки VOLVO BL-71, 2004р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, загальна маса 8 900кг, ківш об"ємом 0,5м.куб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ЕА №062347, який належить ТзОВ "Франкоавто" (надалі предмет оренди), а орендар зобов"язався в свою чергу прийняти предмет оренди з метою його використання для досягнення виробничої мети.

Відповідно до Акту приймання-передачі №01 від 23.11.2015 року позивач виконав свої зобов"язання по договору оренди щодо передачі транспортного засобу - ескаватора VOLVO BL-71, 2004р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.п.4.4. та 7.1 Договору оренди спеціальних транспортних засобів та механізмів №02-11-2015 від 20.11.2015р.орендар зобов"язався своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату в термін до 10 календарних днів з дати закінчення кожного місяця, за який проводиться платіж.

Відповідач порушуючи умови договору не проводив розрахунки без поважних причин, у зв"язку із чим утворилась заборгованість в сумі 30 800 грн. 00 коп.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із платіжного доручення №1008 від 13.01.17 відповідачем сплачено позивачу 30 800грн.00 коп. - заборгованості після зверненням з позовом до суду, у зв"язку із чим відсутній предмет спору в цій частині.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням наведеного провадження у справі в частині стягнення 30 800 грн. 00 коп.основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст.549 ЦК України пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Також частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до п.п.6 п. 7.1 розділу 7, якщо орендна плата не буде сплачена і в процесі переговорів між сторонами не буде досягнуто консенсусу з даного питання, орендар зобов"язується сплатити орендодавцю пеню, інфляційні втрати, штраф за користування коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочки платежів.

Відповідно до доданого позивачем розрахунку до заяви про зменшення позовних вимог пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання складає в сумі 5 797 грн. 15 коп.; інфляційні збитки становлять 3 192 грн.70 коп. та відсотки за користування коштами складають 805 грн.02 коп.

Суд здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків, дійшов висновку про правельність та обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, зокрема в частині стягнення пені в сумі 5 797 грн. 15 коп., інфляційних збитків в сумі 3 192 грн.70 коп. та відсотків за користування коштами (3% річних) в сумі 805 грн.02 коп. В частині стягнення 30 800 грн. провадження у справі припинити.

Щодо судового збору, то слід зазначити наступне.

З урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу судового збору відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в сумі 620 грн.10 коп.

При цьому, суд зазначає, що згідно приписів ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 4043 грн.52 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема платіжних доручень №10 від 23.11.16 (на суму 1000 грн.00коп.) та №12 від 27.12.16 (на суму 3060 грн. 00 коп.) позивачем сплачено судовий збір в сумі 4060 грн.00 коп., тобто здійснено переплату в сумі 16 грн.48 коп.

В розділі 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Окрім того слід зазначити, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги на суму 228 228 грн.00 коп.. Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору із вказаної суми складає 3 423 грн. 42 коп.

За наведених обставин та з урахуванням правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Франкоавто" з Державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 16 грн.48 коп. та 3 423 грн. 42 коп. судового збору, у зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог (тобто загальна сума повернення судового збору складає 3 439 грн.90 коп. ), про що винести ухвалу.

Керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 598, 599, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Франкоавто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу в сумі 41339 грн.76 коп. з них: 30 800 грн. - основного боргу, 5 797 грн.15 коп. - пені, 3 192 грн.70 коп. - інфляційних, 805 грн. 02 коп. річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" (вул. Каракая, 34, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 38025723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкоавто" (АДРЕСА_1, код 38955822) заборгованості за договором оренди транспортного засобу в сумі10 539 грн.76 коп. (десять тисяч п"ятсот тридцять дев"ять гривень сімдесят шість копійок), з них: 5 797 грн.15 коп. (п"ять тисяч сімсот дев"яносто сім гривень п"ятнадцять копійок) - пені, 3 192 грн.70коп. (три тисячі сто дев"яносто дві гривні сімдесят копійок) - інфляційних збитків, 805 грн.02 коп. (вісімсот п"ять гривень дві копійки) - 3 % річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 30 800 грн. 00 коп. (тридцять тисяч вісімсот гривень) - основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.17

Суддя Фанда О. М.