Рішення

від 26.01.2017 по справі 910/20949/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017Справа №910/20949/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП Авто Транс

до Приватного підприємства ТЕК Шайра Трейд

про стягнення 36925,92 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Скрипник А.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП Авто Транс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства ТЕК Шайра Трейд про стягнення 36925,92 грн. заборгованості з оплати послуг перевезення відповідно до Договору-заявки №000706 від 07.06.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами Договору-заявки №000706 від 07.06.2016 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, були надані послуги з перевезення відповідно до заявки відповідача, проте відповідач, в порушення умов договору, надані послуги оплатив лише частково в наслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 33200 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України 332,56 грн. 3% річних та 3393,36 грн. пені за період з 14.07.2016 по 08.11.2016 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надіслав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.06.2016 між Приватним підприємством ТЕК Шайра Трейд (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП Авто Транс (перевізник) укладено Договір-заявку №000706, відповідно до умов якого, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту передачі вантажу покупцеві і зобов'язується виконати для замовника транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно з п.1 Договору, даний договір-заявка має силу разового договору перевезення та має строк дії 1 рік з моменту підписання.

Відповідно до п.2 Договору, виконавець зобов'язаний силами воді контролювати завантажувально-розвантажувальні роботи (об'єм, вага вантажу, цілісність пакування та кількість місць) забезпечити розміщення вантажу в ТЗ із дотриманням вагових параметрів та розподіленням вантажу по осям.

Пунктом 7 Договору визначено, що розрахунок за надані транспортні послуги проводяться в національній валюті України гривні та на умовах обумовлених цією заявкою. Сума оплати та всі подальші фінансові претензії обумовлюються сторонами в двосторонньому порядку (експедитор-перевізник).

Відповідно до п.8 Договору, підставою для оплати фрахту є Акт виконаних робіт, рахунок-фактура, CMR з відміткою вантажоодержувача об отриманні вантажу, Договір-заявка, копії установчих документів.

Одержувачем за зазначеним Договором є ТОВ ВОСОР (69057, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 8-А), датою доставки визначено 13/14.06.2016.

Вартість перевезення, відповідно до умов договору становить 35000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору, позивачем, на підставі заявки відповідача, було здійснено перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів відповідно до заявки відповідача підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної CMR №LV613-2016, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу на адресу вантажоодержувача, зазначеного в Договорі-заявці №000706, що підтверджується відповідною відміткою вантажоодержувача.

Крім того, відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Гарантійного листа від 01.09.2016 в якому відповідач підтвердив факт наявності перед позивачем заборгованості в розмірі 35000 та запевнив останнього, що заборгованість буде погашено в період часу з 01.09.2016 по 20.10.2016.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за Договором-заявкою №000706від 07.06.2016 виконав лише частково, сплативши надані позивачем послуги відповідно до рахунку-фактури №СФ0000465 на загальну суму 1800 грн., в наслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 33200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачеві Претензію №303 від 19.10.2016 з вимогами сплатити існуючу заборгованість протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії.

Факт направлення зазначеної претензії разом із доданими до неї документами підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення в цінний лист від 19.10.2016.

Проте відповідачем, на теперішній час, не вчинено жодних дій щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування є оплатним.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання Приватного підприємства ТЕК Шайра Трейд своїх зобов'язань за договором, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 33200 грн.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 332,56 грн. 3% річних за період з 14.07.2016 по 08.11.2016.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, в наслідок чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 332,56 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував пеню за період з 14.07.2016 по 08.11.2016 в загальному розмірі 3393,36 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Договору-заявки №000706 від 07.06.2016 сторони не передбачили нарахування пені у разі прострочення стороною виконання свого зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3393,36 грн. пені задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема щодо повної оплати наданих позивачем послуг.

Разом з тим, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ТЕК Шайра Трейд (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9; ідентифікаційний код 39905950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП Авто Транс (14021, м. Чернігів, вул. Слободська, буд. 25; ідентифікаційний код 37558048) заборгованість в розмірі 33200 (тридцять три тисячi двісті) грн., три відсотки річних в сумі 332 (триста тридцять дві) грн. 56 коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) грн. 37 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 31.01.2017

Суддя Я.В. Маринченко