Рішення

від 21.12.2016 по справі 910/19614/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/19614/16 За позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролан

про відшкодування шкоди в сумі 33 050,50 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Супрун Л.О. - представник, довіреність № 2716-07/09 від 22.07.2016;

Від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролан про відшкодування шкоди в сумі 33 050,50 грн. завданої державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень та кущів (з яких: 9 915,15 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30 %) та 23 135,35 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70 %) на спеціальний рахунок державного бюджету), а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства завдано шкоди державі в розмірі 33 050,50 грн., зокрема, внаслідок самовільного знесення зелених насаджень та кущів, що підтверджується Актом № 04/296а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України, складеним під час перевірки відділом охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у м. Києві, з вимогами про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19614/16 та призначено дану справу до розгляду на 17.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 910/19614/16 відкладено на 21.12.2016 у зв'язку з неявкою в призначене судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом документів та доказів.

У судові засідання 17.11.2016 та 21.12.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 17.11.2016 та 21.12.2016 не з'явився.

Копія ухвали суду від 31.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення не значиться та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 17.12.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, на час проведення судового засідання 21.12.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою за вказаною адресою такої організації не розшукано та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, у судовому засіданні 17.11.2016 представник позивача подав клопотання про долучення повідомлення про відсутність аналогічного спору між сторонами б/н від 17.11.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н від 14.12.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 21.12.2016 позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 17.11.2016 та 21.12.2016 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 31.10.2016 та 17.11.2016, в т.ч. відзив на позовну заяву, відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суду не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суду, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2016 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, надав відповіді на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, зокрема, завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Органами, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, є Державна екологічна інспекція, Державне управління охорони навколишнього природного середовища, інші контролюючі державні органи тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону Про охорону навколишнього природного середовища право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано, зокрема, спеціально уповноваженим органам державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Так, відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та підпорядковується останній.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Положення Про Державну екологічну інспекцію у м. Києві , затвердженого Наказом Державної Екологічної інспекції України від 12.12.2011 за № 136 (далі - Положення № 136) Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; використання та охорону земель охоронну і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря; охорону, захист використання та відтворення лісів; охорону, утримання і використання зелених насаджень; охорону і відтворення рослинного світу; охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу та інше.

Приписами ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища віднесені, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про використання та охорону земель; про поводження з відходами; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням тощо.

Судом встановлено за матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ролан звернулось до Державної екологічної інспекції у м. Києві листом б/н від 20.04.2016 з проханням провести перевірку стосовно знесених зелених насаджень по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, оскільки при проведенні робіт з благоустрою території за зазначеною адресою на підставі договору № 30/2016 від 29.03.2016 між ТОВ Ролан (далі - замовник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району (далі - підрядник), не вдається виявити відповідність виконаних підрядником робіт за договором та виявлені знесення зелених насаджень, що не було передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877) та п. 3.6. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок № 464), згідно з повноваженнями, наданими ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , на виконання наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 279 від 25.04.2016 Щодо здійснення позапланової перевірки та направлення № 300 від 25.04.2016 на проведення позапланової перевірки дотримання вимоги природоохоронного законодавства ТОВ Ролан , в період з 26.04.2016 по 12.05.2016 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Ролан (юридична адреса: м. Київ, бульвар Чоколівський, 19) щодо знесення зелених насаджень по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва.

Під час позапланової перевірки в період з 26.04.2016 п о 12.05.2016, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією м. Києва Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а (далі - Акт), встановлено, що ТОВ Ролан відповідно до договору № 30/2016 від 29.03.2016 з Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району було проведено роботи з благоустрою та прибирання захаращеності земельної ділянки ТОВ Ролан , в результаті чого пошкоджено до ступеня припинення росту: 51 дерево породи клен різного діаметру, дерево породи груша, 3 дерева породи яблуня різного діаметру, 34 дерева породи вишня різного діаметру, 4 дерева породи акація різного діаметру та знесено сухостійних дерев: дерево породи яблуня, 6 дерев породи вишня рідного діаметру, дерево породи верба, дерево породи акація без відповідного акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва.

Даний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 04/296а підписано без зауважень керівником будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2 (наказ ТОВ Ролан про призначення № 01-02/16 від 01.02.16 р.), який був присутній при проведенні перевірки.

За результатами проведеної перевірки та внаслідок виявлення при цьому порушень природохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 00807 від 12.05.2016 року на керівника будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2 про порушення ст. 5 Закону України Про рослинний світ , ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та ст. 153 КУпАП, другий примірник якого отримано керівником будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2

На підставі вказаного протоколу керівника будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП - знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва ОСОБА_3 постановою № 00807 від 13.05.2016 про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Копія вказаної постанови отримана керівником будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2 особисто під розписку 13.05.16р., про що засвідчено в тексті самої постанови.

При цьому штраф зазначеною особою сплачено у добровільному порядку, що підтверджується квитанцією № 381 від 16.05.2016 на суму 510,00 грн., належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України Про рослинний світ охорона рослинного світу забезпечується, зокрема, встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 40 Закону України Про рослинний світ визначено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Так, відповідно до додатків 1 та 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів , якою встановлено, що розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені цією постановою, посадовими особами інспекторського складу Державної екологічної інспекції та її територіальних органів та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення, позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням міста внаслідок пошкодження до ступеня припинення росту 51 дерева породи клен різного діаметру, дерева породи груша, 3 дерев породи яблуня, 34 дерев породи вишня, 4 дерев породи акація та знесення 8 сухостійних дерев без відповідного акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, та згідно якого загальний розмір шкоди склав 33 050,50 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору на підставі ст.ст.3, 20-2, 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією у м. Києві було направлено відповідачу претензію від 13.05.2016 № 59 з доданим до неї розрахунком, копія якої наявна в матеріалах справи, з пропозицією добровільно відшкодувати завдану державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства шкоду в сумі 33 050,50 грн.

Зазначена претензія була отримана керівником будівельного підрозділу ТОВ Ролан , відповідальним у сфері охорони навколишнього природного середовища на ділянці за адресою: вулиця Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, ОСОБА_2 особисто, про що свідчить підпис останнього на наданій позивачем копії претензії.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, завдану шкоду відповідачем відшкодовано не було.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, оскільки свої зобов'язання щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 33 050,50 грн., всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в дохід держави.

Згідно зі ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Статтею 40 даного законодавчого акту передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

У відповідності до ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про рослинний світ під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обгрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України , затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 (далі - Правила) об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил. На об'єктах благоустрою зеленого господарства забороняється, зокрема, пошкоджувати дерева, кущі, квітники, газони; виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку.

Пунктом 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах , затвердженого постановою КМУ від 01.08.2006 № 1045 (далі - Порядок) визначено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється, зокрема, за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).

За змістом п. п. 4, 5 Порядку підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник). Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном. Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Отже, положеннями законодавства передбачено чітку процедуру оформлення дозвільних документів на видалення зелених насаджень, що передбачає звернення суб'єкта господарювання до уповноваженого органу для оформлення акту обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню, прийняття рішення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а також отримання відповідного ордеру.

При цьому доказів наявності рішення компетентного органу про видалення 94 дерев різних порід та діаметрів, а також 8 сухостійних дерев різних порід та діаметрів на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, що пошкоджені до ступеня припинення росту, факт якого зафіксований в складеному за результатами перевірки Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а, матеріали справи не містять.

Крім того обставини відсутності відповідного звернення до компетентного органу щодо отримання дозвільних документів на видалення зелених насаджень відповідачем не заперечуються.

Як зазначалось судом вище, Державною екологічною інспекцією в процесі реалізації своїх повноважень здійснено перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства, результати якої оформлені відповідним Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а.

Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Суд зазначає, що дії Державної екологічної інспекції у м. Києві з проведення обстеження земельної ділянки, за наслідками якої був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а, не були визнані в судовому порядку протиправними.

Отже, зазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, зокрема, встановлено, що при проведенні робіт з благоустрою території на підставі договору № 30/2016 від 29.03.2016 між ТОВ Ролан (далі - замовник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району (далі - підрядник), пошкоджено до ступеня припинення росту 51 дерево породи клен різного діаметру, дерево породи груша, 3 дерева породи яблуня, 34 дерева породи вишня, 4 дерева породи акація та знесено 8 сухостійних дерев без відповідного акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва.

Вказаний акт перевірки на час вирішення спору є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, в тому числі відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог (розрахованої шкоди) або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того, доказів оскарження постанови № 00807 від 13.05.2016 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. матеріали справи також не містять.

Будь-які заперечення щодо змісту зазначених протоколу, постанови та акту перевірки під час їх складання та подальшого застосування наслідків виявленого правопорушення з боку відповідача відсутні.

Зокрема, суд звертає увагу на відсутність в Акті перевірки зауважень до його складання з боку присутнього під час проведення останньої керівника будівельного підрозділу ТОВ Ролан ОСОБА_2

Водночас, чинне природоохоронне законодавство не визначає протокол про адміністративне правопорушення в якості єдиного (допустимого) доказу на підтвердження факту вчинення особою екологічного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є лише одним з доказів вчинення такого правопорушення.

З огляду на викладене, за умови наявності інших доказів вчиненого відповідачем порушення, оцінених судом, останній дійшов висновку, що відповідач в порушення наведених вище норм чинного законодавства, допустив порушення природоохоронного законодавства, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано під час розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що доказів скасування або визнання недійсним Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 04/296а відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено вимоги зазначених законів та норми Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах , затвердженого постановою КМУ від 01.08.2006 № 1045 та Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України , затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, шляхом видалення 94 дерев різних порід та діаметрів, а також 8 сухостійних дерев різних порід та діаметрів на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва без наявності рішення компетентного органу про видалення, факт якого підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За приписами ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

У відповідності до п. 1.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001 № 02-5/744 (далі - Роз'яснення) вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п. 1.3 Роз'яснення розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

У вирішенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, господарському суду слід перевіряти, чи не є дане правопорушення наслідком діяльності або бездіяльності кількох підприємств. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що шкоду заподіяно кількома підприємствами, господарський суд повинен визначити розмір відповідальності кожного з них, для чого у разі необхідності може бути призначена відповідна експертиза (п. 1.7 вказаного Роз'яснення).

Згідно зі статтями 4 та 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів. Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1789) затверджено Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників, у відповідності до яких позивачем проведено розрахунок розміру шкоди, завданої державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок пошкодження відповідачем до ступеня припинення росту 51 дерева породи клен різного діаметру, дерева породи груша, 3 дерев породи яблуня, 34 дерев породи вишня, 4 дерев породи акація та знесення 8 сухостійних дерев без відповідного акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, що в загальній сумі становить 33 050,50 грн.

Заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданої шкоди або контррозрахунку такої шкоди матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність шкоди, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та шкодою, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено шкоду.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і шкодою. Шкода є наслідком, а неправомірні дії - причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає його відповідальність.

Зокрема, надані господарському суду та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем з його вини було вчинено протиправні дії - пошкодження до ступеня припинення росту 51 дерева породи клен різного діаметру, дерева породи груша, 3 дерев породи яблуня, 34 дерев породи вишня, 4 дерев породи акація та знесення 8 сухостійних дерев без відповідного акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на земельній ділянці по вулиці Красікова, 17, у Солом'янському районі міста Києва, тобто, за відсутності відповідного дозволу, чим завдано шкоди державі у розмірі 33 050,50 грн., і між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

При цьому оскільки жодних доказів на спростування вини відповідача в заподіянні вказаної шкоди в розмірі 33 050,50 грн. відповідачем суду не надано, виходячи з того, що факт пошкодження зелених насаджень підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, за висновками суду викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а отже свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Державної екологічної інспекції в місті Києві про стягнення 33 050,50 грн. шкоди, заподіяної державі, та, відповідно, відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі.

Відтак, оскільки відповідач добровільно не здійснив відповідне відшкодування, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення шкоди, спричиненої знесенням зелених насаджень, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з відшкодування завданої шкоди, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів сплати розрахованої позивачем майнової шкоди в розмірі 33050,00 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ролан завданої в результаті порушення природоохоронного законодавства шкоди підлягає задоволенню.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69 1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 %, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 %, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 %.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 04.04.2012 у справі № 35/5005/13150/2011.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ролан (бульвар Чоколівський, 19, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 22969813) 33 050,50 грн. завданої державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства шкоди, з яких на користь Державного бюджету України (30 %) - 9915,15 грн. та міського бюджету міста Києва (70 %) 23135,35 грн. шкоди, на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач ГУДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, на р/р 33118331700010, МФО 820019, одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ролан (бульвар Чоколівський, 19, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 22969813) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (вулиця Набережно-Лугова, будинок 4, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 37975277) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 лютого 2017.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М. Селівон