Рішення

від 30.01.2017 по справі 910/23582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017Справа №910/23582/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міт Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Салатейра-Аладдін

про стягнення основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на суму 54 858,73 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Черноусов О.А., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Міт Трейд (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Салатейра-Аладдін (далі - відповідач) про стягнення основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на суму 127 142,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки №СА-10 від 17.11.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 52 942,04 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 1 916,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23582/16, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

30.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та письмові пояснення.

Розглянувши у судовому засіданні 30.01.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття до розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

У судове засідання 30.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Салатейра-Аладдін (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міт Трейд (далі - постачальник, продавець, позивач) укладено Договір поставки № СА-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у встановлений у Специфікаціях строк у власність покупцю товари, відповідно до специфікації на кожне постачання, які є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується цей товар прийняти і сплатити за нього обумовлену у специфікаціях грошову суму.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, якщо жодна із сторін письмово не повідомляє іншу про розірвання Договору (таке письмове повідомлення про розірвання надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення і даний Договір поставки вважається розірваним на 30-ий календарний день з моменту його вручення) (п. 1.3 Договору).

Пунктами 1.4.1 та 1.4.2 Договору визначено, що продавець робить замовлення на поставку товару шляхом направлення електронного повідомлення та/або факсимільний шляхом. Продавець повідомляє покупця шляхом направлення електронного повідомлення та/або факсимільним шляхом про можливість постачання товару в кількості та в строк, обумовлений сторонами.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов'язаний проводити розрахунки з продавцем за кожну отриману партію товару у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 18 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцеві. У випадку припадання кінцевого дня на вихідні та/або святкові дні, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлений товар, в день, що передує святковим або вихідним дням. Термін товарного кредиту (18 календарних днів) є виключним, у випадку прострочення покупцем розрахунків за поставлений товар, постачальник має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товарів покупцю, що не буде вважатися порушенням умов Договору з боку постачальника, до моменту виконання покупцем власних зобов'язань за Договором в повному обсязі.

Згідно з п. 4.1 Договору постачання товару проводиться відповідно до строків і умов, зазначених у специфікації.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовлення покупцем формуються виключно у відповідності до погодженої сторонами специфікації та форми замовлення. Таке замовлення повинно надійти постачальнику не пізніше 13.00 дня, який передує дню поставки. У випадку прострочення часу надання замовлення покупцем, дата поставки автоматично переноситься на наступний день. Продавець підтверджує покупцю електронним та/або факсимільним зв'язком (а на вимогу покупця - також і письмовим шляхом) про готовність передати обумовлений товар відповідному транспорту згідно заявлених покупцем умов (час. Місце тощо). Обов'язковою умовою є дотримання часу поставки: до 14.00 поставка товару повинна бути здійснена по всіх ресторанах для продовольчих товарів (виключення - ТРК Проспект - до 10.00) та до 18.00 для непродовольчих товарів.

Датою поставки визнається дата відвантаження товару по всіх ресторанах/на склад покупця (п. 4.4 Договору).

У відповідності до п. 6.1 та 6.2 Договору продавець повинен надати покупцю такі оригінали документів:

- оригінал видаткової накладної в 3-примірниках;

- оригінал сертифікату якості для продовольчих товарів;

- оригінал рахунку - для непродовольчих товарів.

Продовольчі товари повинні транспортуватися продавцем автомобільним транспортом з діючим санітарним паспортом, а також водієм з діючою медичною книгою.

Пунктами 7.2 та 7.3 Договору визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю - відповідно кількості, що вказана у видатковій накладній. Кількість у видатковій накладній повинна відповідати кількості у замовленні. Товар приймається на підставі товаросупровідних документів.

На виконання умов даного договору, ТОВ Міт Трейд поставило відповідачу узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №СА-10 від 17.11.2015, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, утворилася заборгованість в розмірі 52942,04 грн.

З цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю Міт Трейд звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Салатейра-Аладдін .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, неоплаченими залишаються наступні видаткові накладні: № 7393 від 18.10.2016 на суму 7 007,28 грн.; № 7461 від 20.10.2016 на суму 884,79 грн.; № 7568 від 24.10.2016; № 8090 від 10.11.2016 на суму 850,50 грн.; № 8119 від 11.11.2016 на суму 1 196,09 грн.; № 8120 від 11.11.2016 на суму 2 236,73 грн.; № 8122 від 11.11.2016 на суму 1 414,19 грн.; № 8124 від 11.11.2016 на суму 3 336,37 грн.; № 8162 від 12.11.2016 на суму 906,27 грн.; № 8166 від 12.11.2016 на суму 2 091,53 грн.; № 8190 від 14.11.2016 на суму 2 091,53 грн.; № 8191 від 14.11.2016 на суму 683,19 грн.; № 8192 від 14.11.2016 на суму 1 203,34 грн.; № 8193 від 14.11.2016 на суму 632,68 грн.; № 8243 від 15.11.2016 на суму 1 464,93 грн.; № 8245 від 15.11.2016 на суму 1 517,49 грн.; № 8246 від 15.11.2016 на суму 1 892,94 грн.; № 8248 від 15.11.2016 на суму 2 545,31 грн.; № 8249 від 15.11.2016 на суму 55,77 грн.; № 8250 від 15.11.2016 на суму 2 314,91 грн.; № 8251 від 15.11.2016 на суму 38,80 грн.; № 8268 від 16.11.2016 на суму 4 408,69 грн.; № 8269 від 16.11.2016 на суму 781,31 грн.; № 8290 від 16.11.2016 на суму 414,72 грн.; № 8293 від 17.11.2016 на суму 1 115,74 грн.; № 8294 від 17.11.2016 на суму 2 805,38 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 52 942,04 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 52 942,04 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1916,69 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У відповідності до п. 1.10 Постанови, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Однак, з наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, вбачається, що позивачем не враховано висновки Верховного Суду України, відповідно до яких, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивачем також не враховано п. 3.1 Договору, у якому сторонами погоджено строки оплати за поставлений товар.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач мав проводити розрахунки з позивачем протягом 18 календарних днів, з урахуванням того, що у разі, якщо заборгованість повинна бути сплачена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця, у позивача, відповідно до наданого ним розрахунку, відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат за місяці, в які безпосередньо відбувалась поставка товару.

Таким чином, з урахуванням періодів нарахування інфляційних втрат, визначених позивачем, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 476,48 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Салатейра-Аладдін (01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 33-Б, нежиле приміщення 27; ідентифікаційний код: 39604202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міт Трейд (02660, м. Київ, вулиця Сновська, будинок 20; ідентифікаційний код: 36972008) заборгованість у розмірі 52 942 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.02.2017.

Суддя О.А. Грєхова