Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/83/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/83/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

до Приватного підприємства "АМТТ-ТРЕЙД"

про стягнення 1274,48 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Невчаль Я.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "АМТТ-ТРЕЙД" (відповідач) 12 454,63 грн., з яких: 11180,15 грн. - основний борг, 239,00 грн. - 3% річних, 1035,48 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на підставі договору №01062016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2016 та заявки №475 на транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2016, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11180,15 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 239,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1035,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження по справі № 910/83/17 та призначено її до розгляду на 02.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2017 надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно із заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1274,48 грн., з яких: 239,00 грн. - 3% річних, 1035,48 грн. - інфляційні нарахування.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041539422.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 02.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (експедитор, позивач) та Приватним підприємством "АМТТ-ТРЕЙД" (клієнт, відповідач) укладений договір №01062016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору. Форма заявки, зазначена в додатку № 1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається і письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

В заявці мають міститися, але не виключно та не обмежуючись, наступні дані: номер та дата вантажу (додатку до договору), до якого складається заявка, маршрут руху; найменування, вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, вартість послуг експедитора, умови оплати, адреси місць завантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, адреси проведення митних процедур при завантаженні і розвантаженні з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, особливі умови, попередньо погоджені сторонами (якщо необхідно страхування і т.д.). Клієнт не вправі в односторонньому порядку встановлювати в заявці додаткові зобов'язання експедитора, не обумовлені даним договором або домовленістю сторін. Прийняття експедитором заявки до виконання підтверджується підписанням заявки експедитором та проставленням на заявці відбитку круглої печатки експедитора, про що експедитор негайно повідомляє клієнта за допомогою засобів факсимільного зв'язку або електронною поштою чи в інший прийнятний для обох сторін спосіб (п. 3.2).

У відповідності до умов договору, 01.06.2016 між сторонами укладено заявку №475 на транспортно-експедиційні послуги, згідно із якою позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Туреччина, м. Стамбул - Україна, Київська область, м. Вишневе.

У відповідності до заявки №475 від 01.06.2016 сторони погодили, що завантаження вантажу здійснюється у період з 02.06.2016 по 03.06.2016; вартість перевезення складає 31180,15 грн., б/г, 1 календарний день по факту розвантаження вантажу.

На виконання умов замовлення позивачем надано відповідачу послугу із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту Туреччина, м. Стамбул - Україна, Київська область, м. Вишневе, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 001818 та № 001821.

Згідно із п. 5.1. договору, ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора, пов'язаних з виконанням даного договору, при акту приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат експедитора, є визначальними при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2. договору, клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно із виставленим рахунком.

В пункті 5.3. договору, сторони погодили, що остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень пункту 5.1. даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплексу документів.

14.07.2016 позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату №461 від 09.06.2016, акт надання послуг №469 від 09.06.2016 на суму 31180,15 грн., що підтверджується експрес-накладною служби "Нова Пошта" № 59000193118849 (дата прибуття/отримання 15.07.2016).

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг частково в сумі 20000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 9640 від 22.08.2016 на суму 5000,00 грн., № 6892 від 05.09. 2016 на суму 5000,00 грн., № 7105 від 21.09.2016 на суму 5000,00 грн., №7328 від 01.11.2016. у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01062016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2016 та заявки №475 на транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2016 становила 11180,15 грн.

Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 239,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1035,48 грн.

Під час розгляду справи, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно із якою позивачем заявлено до стягнення 239,00 грн. - 3% річних та 1035,48 грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладені між позивачем і відповідачем договір та заявка за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору та заявки, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR: № 001818 та СМR № 001821.

14.07.2016 у відповідності до експрес-накладної служби "Нова Пошта" №59000193118849 позивач направив відповідачу рахунок на оплату №461 від 09.06.2016, акт надання послуг №469 від 09.06.2016 на суму 31180,15 грн., що були отримані відповідачем 15.07.2016.

За таких обставин, з урахуванням умов договору, відповідач мав сплатити за надані послуги з перевезення до 26.07.2016.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати позивачу послуг перевезення за договором №01062016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2016 та заявки №475 на транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2016.

Позивачем за загальний період прострочення з 23.07.2016 по 28.12.2016 нараховані 3% річних у розмірі 239,00 грн. (з 24.07.2016 по 22.08.2016, з 22.08.2016 по 05.09.2016, з 05.09.2016 по 21.09.2016, з 21.09.2016 по 01.11.2016, з 01.11.2016 по 28.12.2016) та інфляційні нарахування у розмірі 1035,48 грн. (за вересень 2016, на жовтень 2016 року та за листопад 2016 року).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач мав сплатити за надані послуги з перевезення до 26.07.2016, то нарахування 3% річних слід здійснювати з 27.07.2016. Крім того, судом враховано, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 27.07.2016 по 21.08.2016, з 22.08.2016 по 04.09.2016, з 05.09.2016 по 21.09.2016, з 22.09.2016 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 28.12.2016, судом встановлено, що сума 3% річних становить 232,85 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вересень 2016, на жовтень 2016 року та за листопад 2016 року, суд встановив, що розмір інфляційних збитків є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних збитків у розмірі 1035,48 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" до Приватного підприємства "АМТТ-ТРЕЙД" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АМТТ-ТРЕЙД" (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4, ідентифікаційний код 38618701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 114; ідентифікаційний код: 34805514) 3% річних у розмірі 232,85 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1035,48 грн. та судові витрати у розмірі 1592,30 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2017.

Суддя С.О. Турчин