Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/72/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротракс"

до Приватного підприємства "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД"

про стягнення 8 963,75 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Конотопець П.І. (директор)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротракс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД" (відповідач) 8 963,75 грн., з яких: 8500,00 грн. - заборгованість за послуги з перевезення, 68,47 грн. - 3% річних, 395,28 грн. - інфляційні втрати

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на підставі договору-заявки №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8500,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 68,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 395,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження по справі № 910/72/17 та призначено її до розгляду на 02.02.2017.

20.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 02.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору-заявки №10/15-37 від 12.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротракс" (позивач) взяло на себе зобов'язання надати Приватному підприємству "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД" (відповідачу) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Подольськ (Росія), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Згідно із договором-заявкою №10/15-37 від 12.10.2015 сторони погодили, що дата та час завантаження: 13.10.2015/15.10.2015; дата та час розвантаження: 15.10.2015/19.10.2015.

Договором-заявкою №10/15-37 від 12.10.2015 передбачено, що вартість перевезення складає 25000,00 грн.

Положеннями договору-заявки №10/15-37 від 12.10.2015 встановлено, що оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов договору-заявки №10/15-37 від 12.10.2015 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Подольськ (Росія), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 166738 та № 166739.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №276 від 19.10.2016 на оплату послуг на суму 12500,00 грн. та рахунок на оплату №288 від 26.10.2016 на оплату послуг на суму 12500,00 грн. та складено акти надання послуг №263 від 19.10.2016 та №274 від 26.10.2016 на загальну суму 25000,00 грн.

Вказані вище документи направлені позивачем 30.10.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 31.10.2015.

Акти надання послуг №263 від 19.10.2016 та №274 від 26.10.2016 на суму 25000,00 грн. підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Також відповідно до договору-заявки №10/15-38 від 13.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротракс" (позивач) взяло на себе зобов'язання надати Приватному підприємству "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД" (відповідачу) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Подольськ (Росія), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Згідно із договором-заявкою №10/15-38 від 13.10.2015 сторони погодили, що дата та час завантаження: 15.10.2015/19.10.2015; дата та час розвантаження: 19.10.2015/22.10.2015.

Договором-заявкою №10/15-38 від 13.10.2015 передбачено, що вартість перевезення складає 53000,00 грн.

Положеннями договору-заявки №10/15-38 від 13.10.2015 встановлено, що оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов договору-заявки №10/15-38 від 13.10.2015 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Подольськ (Росія), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR: № 080300, № 037260, №037214, №166726.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату №277 від 19.10.2015, №278 від 20.10.2015, №289 від 26.10.2015, №290 від 26.10.2015 на оплату послуг на загальну суму 53000,00 грн. та складено акти надання послуг №264 від 19.10.2015, №265 від 19.10.2015, №275 від 26.10.2015, №276 від 26.10.2015 на суму 53000,00 грн.

Вказані вище документи направлені позивачем 30.10.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 31.10.2015.

Акти надання послуг №264 від 19.10.2015, №265 від 19.10.2015, №275 від 26.10.2015, №276 від 26.10.2015 на загальну суму 53000,00 грн. підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

В гарантійному листі від 10.12.2015 відповідач гарантував здійснити оплату за надані позивачем послуги з перевезення в строк до 22.01.2016.

27.10.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію від 26.10.2016, в якій вимагав від відповідача сплатити заборгованість у сумі 8500,00 грн.

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг частково в сумі 69500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 8500,00 грн.

Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 68,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 395,28 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладені між позивачем і відповідачем договори-заявки за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу.

На виконання умов договорів-заявок №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR: № 166738, № 166739, № 080300, № 037260, №037214, №166726.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на підставі договорів-заявок №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015, а також отримання документів відповідачем, у зв'язку із чим, строк оплати за послуги перевезення настав.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач за надані позивачем на підставі договорів-заявок №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015 транспортні послуги в повному обсязі не розрахувався та здійснив оплату зазначених послуг частково на суму 69500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, розмір заборгованості за договорами-заявками №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015 становить 8500,00 грн. (78000,00 - 69500,00). Відповідачем доказів оплати заборгованості у розмірі 8500,00 грн. на час вирішення спору не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині оплати послуг, наданих позивачем на виконання договорів-заявок №10/15-37 від 12.10.2015, №10/15-38 від 13.10.2015, заборгованість у розмірі 8500,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 8500,00 грн. заборгованості.

Позивачем за період з 22.09.2016 по 28.12.2016 нараховані 3% річних у розмірі 68,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 395,28 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Розрахунки 3% річних у розмірі 68,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 395,28 грн. є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротракс" до Приватного підприємства "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД" про стягнення 8 963,75 грн. повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 23, офіс 17; ідентифікаційний код: 39634310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротракс" (14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Самострова, будинок 11, квартира 149; ідентифікаційний код: 38054230) заборгованість за послуги з перевезення у розмірі 8500,00 грн., 3% річних у розмірі 68,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 395,28 грн. та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2017.

Суддя С.О. Турчин