Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/13/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/13/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/13/17

за позовом комунального підприємства Керуюча організація з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва ;

до товариства з обмеженою відповідальністю АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД ;

про стягнення 42 420,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко М.В., довіреність № 1 від 03.01.2016р.;

Панкова О.А., довіреність № 26 від 20.01.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство Керуюча організація з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД (надалі - відповідач) про стягнення 42 420,99 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 871/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 28.10.2010р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 18 778,20 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 4653,01 грн., 3% річних - 3321,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 668,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017р. порушено провадження у справі № 910/13/17, розгляд справи призначений на 02.02.2017р.

31.01.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

Присутнім у судовому засіданні 02.02.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 05.01.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та отримана останнім 16.01.2017р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2010р. між комунальним підприємством Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є комунальне підприємство Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, яке в подальшому перейменоване в комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва , як орендодавцем (далі - позивач), та товариством з обмеженою відповідальністю АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД , як орендарем (далі - відповідач), було укладено договір № 871/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30 для розміщення проектно-вишукувальної та проектно-конструкторської організації.

В подальшому, до договору оренди вносились зміни додатковою угодою, а саме: 10.09.2013 між орендарем - яка є правонаступником КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м.Києві ради, та орендарем - ТОВ Алан-Компані, ЛТД , було укладено тристоронню додаткову угоду, згідно якої орендодавець за згодою орендаря передав, а Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла на себе права та обов'язки орендодавця по договору оренди від 28.10.2010р. № 871/Ч (п.1), визначено КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, яка є правонаступником КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м.Києві ради, балансоутримувачем (п. 2), строк дії договору узгоджено з 10.09.2013р. до 09.09.2016р. (п. 3).

Також умовами додаткової угоди спірний договір оренди викладено в новій редакції, змінено номер договору на № 350 СРДА.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 93,8 кв. м., у тому числі перший поверх - 93,8 кв. м. (п. 2.1 Договору).

За користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 15 таблиця 2 п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору та на дату підписання договору в цілому становить 5 558,00 грн. за місяць без ПДВ (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством, та який сплачується орендарем разом з орендною платою, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору та сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплено майно на праві господарського відання - КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, починаючи з дати підписання сторонами акта приймання - передачі.

Згідно з п.3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

За умовами п.4.2 договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За несвоєчасну сплату платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством (п. 6.2).

Строк дії договору узгоджено з 10.09.2013р. по 09.09.2016р. (п. 9.1 договору).

Крім того, до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 350СРДА сторонами трьохсторонньо були узгоджені: розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню на суму 5558,33 грн. (без ПДВ), розрахунок компенсації плати за землю на суму 475,13 грн.

Факт передачі та, відповідно, прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою вул. Донецька, 14/30, загальною площею 93,8 кв.м. підтверджується актом прийому-передачі від 10.09.2013р.

Строк дії Договору встановлено з 10.09.2013 року до 09.09.2016 року (п. 9.1 Договору).

Пунктом 9.4 Договору сторонами встановлено, що Договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до органів виконавчої влади за отриманням дозволу на продовження оренди об'єкту оренди.

Відтак дія спірного договору закінчилась 09.09.2016 року.

Водночас, судом встановлено, що відповідач здійснював користування об'єктом оренди за спірним договором після закінчення строку дії договору. При цьому, відповідач частково не сплатив позивачу орендну плату за зазначеними платежами за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року включно, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2016р. становила 18 778,20 грн.

Так, 26.09.2016р. рекомендованим листом за № 38-4949/03 від 26.09.2016р. позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору та запропонував для продовження договору оренди звернутись у відповідності до встановленого порядку.

Однак, відповідач не звертався до позивача за погодження на продовження терміну дії спірного договору.

Крім того, позивачем було складено Акт обстеження нежитлових приміщень від 30.01.2017р., яким встановлено факт використання відповідачем нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди згідно з договором.

Спір між сторонами виник в результаті порушення відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів за період фактичного користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору з 01.08.2015р. по 30.11.2016р., не сплатив на користь позивача орендну плату, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в сумі 18 778,20 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за об'єкт оренди в сумі 18 778,20 грн.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України Про оренду державного і комунального майна .

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Відповідно до п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати оренди за період користування об'єктом оренди та після закінчення строку дії спірного договору з 01.08.2015р. по 30.11.2016р., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 18 778,20 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4653,01 грн., 3% річних - 3321,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 668,01 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.2 договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 4653,01 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунком позивача, який викладений у позовній заяві та який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД (03151, м. Київ, вул. Донецька, 14/30; код ЄДРПОУ 21474854) на користь комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) основний борг у сумі 18 778 грн. 20 коп., пеню - 4653 грн. 01 коп., 3% річних - 3321 грн. 77 коп., 15 668 грн. 01 коп. - інфляційних втрат та 1378 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2016р.

Суддя А.І. Привалов