Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/328/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/328/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/328/17

за позовом Міністерства оборони України;

до приватного підприємства Торгово-промислове підприємство Політор ;

про стягнення 10 583,30 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ніколова В.М., довіреність № 220/473/д від 26.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Міністерство оборони України (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства Торгово-промислове підприємство Політор (надалі - відповідач) про стягнення 10 583,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 286/3/15/477 від 20.10.2015р. у визначений строк не поставив товар, у зв'язку з чим за прострочення поставки товару позивачем нарахована пеня в сумі 10 583,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017р. порушено провадження у справі № 910/328/17 та призначено її розгляд на 02.02.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 02.02.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 06.01.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015р. між Міністерством оборони України (за договором - замовник) та приватним підприємством Торгово-промислове підприємство Політор (за договором - постачальник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/15/477, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику одяг дитячий, спортивні костюми та інший одяг, аксесуари та деталі одягу, трикотажі (Лот 1. Рукавички трикотажні тип І двійні з напіввовняної пряжі чорного кольору) , а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються Специфікацією, яка наведена в п.1.2 договору.

Згідно п. 2.7. договору, приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Ціна даного договору становить: 814 100 грн. (п. 3.1. договору)

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

Строк поставки товару визначений в специфікації договору до 15.12.2015 року (включно).

Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.

Згідно п. 7.3.4. договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

За твердженням позивача, у строк, обумовлений договором - 15.12.2015р., відповідачем позивачу товар поставлено не було.

Так, позивач вказує, що постачання товару відповідно до даного договору було виконано з порушенням терміну, що підтверджується актом приймального контролю (якості ) №3 від 16.12.2015 року, який передбачає, що зазначені в акті вироби завезені на склад 22.12.2015 року.

У зв'язку з чим у відповідності до приписів пп.7.3.4 договору, позивачем станом на 22.12.2015р. було нараховано пеню в сумі 10 583,30 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами пп.7.3.4 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів, з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару позивачу 16.12.2015р., що підтверджується актом приймального контролю (якості) №3 від 16.12.2015р. Також в акті зазначено, що 16.12.2015р. завідуючим складу ОСОБА_1. були отримані вироби на відповідальне зберігання, з подальшим відвантаженням в склад/частину А2788 м. Київ по рознарядці МОУ; крім того 15.12.2015р. було оголошено про пред'явлення на приймальний контроль виробів згідно умов спірного договору.

У той же час, визначені в акті вироби були завезені в склад/частину А2788 лише 22.12.2015р., лише після здійснення контролю якості.

Отже, судом встановлено, що з метою виконання договору поставки відповідачем були завезені вироби 16.12.2015р. Однак, у зв'язку з проведенням контролю якості військового представництва МОУ, товар було прийнято лише 22.12.2015р.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю постачальника, а з діями покупця - Міністерства оборони України, щодо тривалого приймання, на протязі 6 діб, поставленого товару, тобто вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання саме у 7 діб належними доказами не підтверджується.

Водночас, суд враховує, що відповідач зобов'язання виконав у повному обсязі, однак з простроченням в 1 день - 16.12.2015р., замість 15.12.2015р.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з поставки товару у визначений договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню частково в сумі 1511,90 грн., згідно з уточненим розрахунком суду, тобто за 1 день - 16.12.2015р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Торгово-промислове підприємство Політор (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31; код ЄДРПОУ 22925135) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 1511 грн. 90 коп. - пені та 196 грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2017р.

Суддя А.І. Привалов