Рішення

від 30.01.2017 по справі 917/1912/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р. Справа № 917/1912/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 33

до Управління соціального захисту населення Чорнухинської районної державної адміністрації, 37100, Полтавська область, смт. Чорнухи, вул. Центральна, 28

про стягнення заборгованості у сумі 12685,83 грн.

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Фінансове управління Чорнухинської райдержадміністрації, вул. Леніна, 30, смт. Чорнухи, Полтавська область, 37100

2. Управління державної казначейської служби України у Чорнухинському районі Полтавської області, вул. Леніна, смт. Чорнухи, Полтавська область, 37100

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 861 від 12.12.2016 р.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явилися

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 12 685,83грн. заборгованості, з яких: 11970,20 грн. - заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 165,00 грн. - 3% річних, 550,63 грн. - збитки від впливу інфляційних процесів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, надав письмове заперечення на відзив відповідача.

Відповідач направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (від 22.12.2016р.), а також відзив на позовну заяву (від 22.16.2016), в якому проти позову заперечує та зазначає, що сума наданих послуг зв'язку пільговим категоріям громадян не є автоматично «заборгованістю» чи «боргом» та не підлягає відповідному нарахуванню на неї інфляційних втрат та 3% річних. Крім того у своєму відзиві відповідач посилається на те, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Третя особа 1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, надіслала до суду письмові пояснення по справі (від 10.01.2016р.).

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоч і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимоги попередньої ухвали суду не виконав.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Чорнухинського району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Чорнухинської райдержадміністрації (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Чорнухинського району послуг зв'язку на пільгових умова) повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Як вказує позивач, у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Управлінню соціального захисту населення Чорнухинського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України ;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 11970,20 грн.

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) відповідачем відшкодовані не були.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми 3-пільга , затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83 (арк. с. 9-10).

Крім того, поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: UPSZN08, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електрону адресу.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариства Укртелеком в особі Полтавської філії ПАТ Укртелеком звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Чорнухинського району Полтавської області про стягнення 11970,20 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 165,00 грн. 3% річних, 550,63 грн. інфляційних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та ;Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

В порушення вищезазначених вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256, Порядку № 256, а також вимог встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №64 Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій), відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01 січня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 11970,20 грн .

Факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо відшкодування Позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми 3-пільга, затвердженими наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення Чорнухинського району, був зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, за рахунок державних субвенцій. При цьому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у" справі №3-28гс32.

Питання погашення існуючої заборгованості за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, відповідачем не вирішено, заборгованість за листопад - грудень 2015 року у сумі 11970,20 грн. не сплачена, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 11970,20 грн. заборгованості з відшкодування витрат надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення 165,00 грн. 3% річних та 550,63 грн. інфляційних.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Чорнухинської районної державної адміністрації (37100, Полтавська область, смт. Чорнухи, вул. Центральна, 28, ідентифікаційний код 03195180) на користь Публічного акціонерного товари Укртелеком в особі Полтавської філії ПАТ Укртелеком ( вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область, 36000, рахунок №26003010194903 в ПАТ Альфа-Банк м.Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766) заборгованість в розмірі 12 685,83 грн. з яких основна заборгованість 11970,20 грн., 3% - 165,00 грн., інфляційні втрати - 550,63 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2017 року

Суддя Н.Г. Гетя