Рішення

від 26.01.2017 по справі 916/3254/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.Справа № 916/3254/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» про стягнення збитків у розмірі 824121,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» про стягнення збитків у розмірі 824121,64 грн., посилаючись на наступне.

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» (орендар) уклало з Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт ОСОБА_2 (орендодавець) договір оренди нежитлових приміщень для розміщення магазину безмитної торгівлі № 715/09 від 31.08.2009 року

Відповідно до п. 3.6 договору оренди відповідач як орендодавець зобов'язується не здійснювати дій, які б перешкоджали позивачу як орендарю користуватися орендованими приміщеннями на умовах даного договору.

Однак, за ствердженнями позивача, у період з лютого по листопад 2016 року відповідач перешкоджав позивачу користуватися орендованим приміщенням магазину безмитної торгівлі, що було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 року у справі №916/1256/16, яким було зобов'язано ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» не чинити ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» перешкоди у користуванні нежилими приміщеннями на першому поверсі будівлі Аеровокзалу площею 14,0 кв.м та частину площі розміром 28,0 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, які розташовані за адресою: 65054, м. Одеса-54, ОСОБА_3, надавши можливість безперешкодного доступу у ці приміщення та користування ними на умовах, передбачених договором оренди нежитлових приміщень № 715/09 від 31.08.2009 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року.

Наразі позивач вказує, що відповідно до п. 5.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством.

При цьому порушення зобов'язання відповідачем полягає в односторонньому припиненні чинного договору оренди, наслідком якого стало створення перешкод в користуванні орендованим позивачем приміщенням на протязі лютого-листопада 2016 року, що було встановлене рішенням господарського суду. У зв'язку з цим позивач стверджує, що відповідачем за період порушення договору оренди були завдані позивачу збитки, що полягають у витратах, які здійснював позивач у період, коли останній не міг фактично використовувати орендоване приміщення з вини відповідача. Зокрема, такими витратами були:

- оплати експлуатаційних витрат з передачі електричної енергії, компенсації за

використання електричної енергії та послуг внаслідок перетікання реактивної

електроенергії у загальному розмірі у розмірі 6381,37 грн.;

- оплати з утримання інфраструктури у розмірі 5257, 92 грн.;

- оплата послуг з водопостачання та опалення у розмірі 8727,7 грн.;

- оплати послуг із страхування об'єкту оренди у розмірі 1851,38 грн.;

- сплата податку на землю у розмірі 127,42 грн.;

- оплата орендної плати у розмірі 382 476,88 грн.;

- амортизаційні відрахування у розмірі 102 761,87 грн.;

- оплата вартості пропусків на строк 6 місяців у розмірі 400 грн.;

- оплата послуг контролю безпеки матеріальних заходів у розмірі 200 грн.;

- оплата послуг електронавантажувача у розмірі 329,94 грн.;

- оплата послуг спецтранспорту у розмірі 329,94 грн.

Як зазначає позивач, усі зазначені вище витрати здійснювалися позивачем з метою зберігання та запобігання псування товарів, що знаходилися в орендованому приміщенні. При цьому понесені позивачем витрати підтверджуються рахунками на оплату, платіжними дорученнями, актами виконаних/прийнятих послуг, що додані до позову.

Так, позивач зазначає, що з вини відповідача (яка встановлена рішенням суду), на протязі зазначеного вище періоду часу позивач не мав та не має можливості користуватися орендованим приміщенням. У зв'язку з цим позивач поніс витрати у вигляді заробітної плати працівникам магазину, які весь період часу також не мали доступу до орендованого приміщення, а отже не мали можливості виконувати свої посадові обов'язки з продажу товарів у магазині безмитної торгівлі, але й підстав для звільнення згідно КЗпП позивач не мав. Тим більш зазначені працівники виконують роботу, пов'язану із схоронністю товарів, що містяться у орендованому приміщенні. Розмір зазначених збитків складає 315277,22 грн., що підтверджується розрахунковими-платіжними відомостями за період з лютого по листопад 2016 року.

Відтак, позивач вказану, що загальний розмір збитків (понесених витрат) позивача за період, коли він не мав жодної змоги їм користуватися, складає 824121,64 грн.

Так, саме з вини відповідача, який порушив зобов'язання за договором оренди внаслідок одностороннього розірвання договору оренди та припинення виконання його умов, що зумовило припинення роботи магазину безмитної торгівлі позивача, позивачем понесені витрати у вигляді збитків та неотримання доходу за весь період такого порушення. Адже до орендованого приміщення не було доступу, ані для працівників магазину, ані відповідно до покупців, які перебувають в зоні вильоту. В свою чергу, як стверджує позивач, він намагався вжити заходів для отримання неодержаних доходів шляхом передання товарів на склад, що реалізовувалися у магазині безмитної торгівлі, з метою повернення їх постачальникам та продажу через інший магазин безмитної торгівлі.

Поряд з цим позивач вказав, що після набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 р. по справі №916/1256/16, у період з 17.10.-20.10.2016 року працівники ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» спробували потрапити до орендованого приміщення, але всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, електронні пропуски були заблоковані, також доступ до приміщення заблокований. 31.10.2016 року позивачем було направлено лист ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» щодо виконання суду у справі №916/1256/16, що набрало законної сили, в частині надання безперешкодного доступу до орендованого приміщення, але жодної відповіді на адресу позивача не надійшло, а рішення суду умисно не виконується з вини ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» , що свідчить про продовження порушення зобов'язань шляхом завдання збитків позивачу.

Таким чином, позивач вказує, що причинний зв'язок між збитками позивача та порушенням зобов'язань відповідачем полягає у створенні перешкод у користуванні позивачем орендованим приміщенням з боку відповідача, який припинив виконувати (порушив) умови договору оренди, що встановлено рішенням господарського суду, завдавши у цей період позивачу збитків. Вина відповідача полягає в умисному невиконанні умов договору щодо безперешкодного доступу до орендованого позивачем приміщення, а також невиконанні рішення суду, яким встановлено вказане порушення відповідача та яке свідомо й умисно не виконується останнім.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2016 р. позовну заяву ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3254/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 16.12.2016 р.

В засіданнях суду 16.12.2016 р. та 12.01.2017 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 241-246 т. 1). Зокрема, відповідач вказує, що орендні відносини за договором оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. були не єдиними договірними відносинами між позивачем та відповідачем. Рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/1256/16 від 01.08.2016 р., яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, по-перше, стосується взаємовідносин сторін даного судового процесу у зв'язку з укладенням договору оренди №715/09 від 31.08.2009р., а по-друге, не фіксує періоду часу, протягом якого було встановлено перешкоджання допуску позивача до орендованого приміщення магазину безмитної торгівлі. Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено, що збитки у розмірі визначеному позовними вимогами пов'язані з правовідносинами, що стосуються договірних відносин за договором оренди №715/09 від 31.08.2009 р. Позиції, які позивач називає збитками, насправді є витратами, пов'язаними здебільше з договірними відносинами позивача і відповідача поза межами вищезазначеного договору. Також заявлені до стягнення грошові кошти не підпадають під визначення збитків.

Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до умов договору про надання послуг з опалення, водопостачання та водовідведення № 39/17-2012 від 01.05.2012 р. ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» надавались послуги з опалення, водопостачання та водовідведення. Оплата послуг за цим договором здійснюється позивачем з 01.05.2012 р. та припиняється з дати фактичного звільнення позивачем об'єкту, що фіксується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення. Обов'язок оплати не пов'язаний з результатами господарської діяльності споживача послуг (п.3.2 договору). Як вказує відповідач, на момент розгляду даної справи відсутні акти приймання-передачі орендованих приміщень, підписані сторонами вказаного договору. При цьому позивачем підписані абсолютно всі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) у вищезазначеному періоді, що свідчить про відсутність неналежного надання або ненадання послуг за договором з боку відповідача. До того ж відповідач не отримав жодної претензій від позивача щодо якості надання послуг за вказаним договором про надання послуг з опалення, водопостачання та водовідведення №39/17-2012 від 01.05.2012р.

Щодо витрат на оплату послуг із страхування об'єкту оренди у розмірі 1851,38 грн. відповідач вказує, що долучений до позову договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №41ип6да від 02.03.2016р. пов'язаний зі страхуванням конструкцій і комунікацій нежитлового складського збудованого приміщення (договір № 716/09 від 14.08.2009р.) і не має відношення до договору оренди №715/09 від 31.08.2009 р. Договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 42ип6да від 31.01.2016 р. укладений на підставі договору оренди № 13/3-2016 від 31.01.2016 р. Рішенням суду, яким позивач доводить факт перешкоджання доступу до приміщення магазину безмитної торгівлі, не встановлено період перешкоджання. Не дивлячись на надіслання в адресу позивача листа про односторонню відмову від договору, позивач продовжував користуватися приміщенням і добровільному порядку застрахував ризики за договором №715/09 від 31.08.2009 р. Договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №43ип6да від 02.03.2016р. страхує ризики по приміщенням площею 14,0 кв.м та 28 кв.м. При цьому згідно договору оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. в оренду під розміщення магазину безмитної торгівлі у свій час позивачу передавалось в користування приміщення площею 28 кв.м. Так, на думку відповідача, розрахунок страхового платежу є необґрунтованим.

Щодо амортизаційних відрахувань у розмірі 102761,87 грн. відповідач зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку амортизаційних відрахувань. Так, об'єкти, що знаходяться на балансі ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» та в подальшому передавались в оренду позивачеві на умовах укладених договорів оренди, згідно яких амортизаційні відрахування за орендоване приміщення залишаються у розпорядженні орендодавця і використовується на повне відновлення основних фондів. Амортизація є систематичним процесом розподілу вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання та не може бути визнана збитками позивача.

Стосовно оплати вартості пропусків на строк 6 місяців у розмірі 400 грн. відповідач вказує, що вказані витрати пов'язані з забезпеченням можливості позивача здійснювати господарську діяльність на території аеропорту, враховуючи орендні правовідносини з відповідачем, що пов'язані не лише з договором оренди, а також з необхідністю отримання послуг за іншими договорами.

Стосовно оплати послуг контролю безпеки матеріальних заходів у розмірі 200 грн. відповідач зазначає, що такі послуги були надані за договором №6/4-2014 від 05.02.2014р., згідно умов якого відповідач надає позивачеві послуги з контролю на безпеку матеріальних засобів при занесенні/завезенні до зони обмеженого доступу аеропорт. Оплата вказаних послуг була здійснена 15.03.2016 р. на підставі рахунку № 708 від 29.02.2016 р., однак вказані витрати не мають ніякого відношення ані до договору оренди, ані до періоду, за який позивачем робиться розрахунок збитків.

Також відповідач заперечує проти включення до розрахунку збитків суму 329,94 грн. за нібито сплачені послуги спецтранспорту. Так, відповідач вказує, що згідно умов договору про надання засобів перонної механізації №32/4-2014 від 13.05.2014 р. відповідач за замовленням позивача надає останньому окремі види спеціалізованого наземного транспорту. 17.02.2016 р. відповідно до запису в журналі видачі електромеханізмів позивачу було надано електронавантажувач. Надання вказаної послуги в лютому 2016 р. підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №713 від 29 лютого 2016 р. та рахунком на оплату №595 від 29.02.2016 р. в сумі 329,94 грн. Проте, відповідач стверджує, що незважаючи на те, що оплата за рахунком була здійснена позивачем 15.03.2016 р., вказані витрати не мають ніякого відношення ані до договору оренди, ані до періоду, за який позивачем робиться розрахунок збитків.

Наразі відповідач зауважив, що договори, на підставі яких складалися та підписувались з боку позивача акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), виписувались відповідні рахунки в зазначені в них періоди, були діючими та породжували відповідні права та обов'язки у позивача та відповідача. При цьому позивачем не надано доказів звернення до відповідача або суду з вимогами щодо припинення дії договорів, на підставі яких виставлялись рахунки та підписувались акти приймання - передачі робіт (послуг). На думку ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_2» , з огляду на відсутність обґрунтування позовних вимог відповідним розрахунком збитків (адже ч. 4 ст. 623 ЦК України на кредитора покладений також обов'язок довести розмір збитків), недоведення позивачем самих збитків, а також причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками у розмірі заявлених позовних вимог, відповідно підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» відсутні.

26.01.2017 р. позивачем були надані до суду письмові пояснення (а.с. 4-8 т. 2), в яких наведено детальний розрахунок заявленої до стягнення суми збитків.

В свою чергу відповідач надав заперечення на вказані письмові пояснення позивача щодо розрахунку збитків (а.с. 9-13 т.2). Зокрема, відповідач вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 р. у справі № 916/1256/16, на яке в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, не зафіксовано періоду перешкоджання доступу в приміщення протягом лютого-жовтня 2016 року. З огляду на таке, відповідач вважає, що посилання позивача на вчинення відповідачем перешкод у користуванні орендованим майном протягом лютого - жовтня 2016 року не заслуговують на увагу. Також відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів противоправної поведінки відповідача протягом лютого - жовтня 2016 р., факту спричинення відповідачем позивачу збитків у заявленому розмірі, обґрунтувань розміру збитків та безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням, вчиненим відповідачем та заподіянням йому збитків протягом лютого - жовтня 2016 р. При цьому відповідач вказує, що суми розраховуються позивачем без прив'язки до конкретних господарських договорів, що були підставою для перерахування коштів на користь відповідача, не зазначаються періоди, за які перераховувались грошові кошти. Наразі вказаний у позові перелік завданих відповідачем, на думку позивача, збитків не містить витрат позивача на оплату заробітної плати магазину безмитної торгівлі у розмірі 315277,22 грн. Розмір заявлених збитків значно перевищує загальну суму збитків, визначених позивачем в позові із зазначенням обставин, на яких ґрунтується позовна вимога. Відсутні відомості отримання заробітної платні, підписані робітниками підприємства або докази перерахування зарплатних коштів на карткові рахунки в установі банку. До того ж, відповідач зазначає, що серед посадових осіб магазину безмитної торгівлі лише на двох позивач подавав заявки на перепустки протягом 2016 року: на директора - ОСОБА_4 та менеджера - ОСОБА_5. Перепусток на фізичну особу, яка рахувалась в штаті ТОВ Д'юті ОСОБА_6 водієм, та відповідний транспортний засіб Audi А6 2.0 ТFSІ позивач не замовляв. Отже, серед переліку працівників відомостей нарахування коштів №5 за 03.03.2016 р. (до уваги взято відомості з найбільшим переліком працівників) прізвище ОСОБА_5 взагалі відсутнє, а серед заявлених прізвищ, перепустки у 2016 році видавались лише директору ОСОБА_4 Як зауважив відповідач, в позовній заяві позивач дублює витрати на оплату послуг електронавантажувача 329,94 грн. та витрати на оплату послуг спецтранспорту у розмірі 329,94 грн. Вказані витрати понесені позивачем в межах виконання умов договору про надання засобів перонної механізації № 32/4-2014р. і не стосуються ніяким чином виконання умов договору № 715/09 від 31.08.2009 р. в період перешкоджання доступу до приміщення МБТ встановленого судом за актами, що датуються 29.03.2016 р. - 01.04.2016 р. Крім того, відповідач заперечує проти збитків у вигляді утримання інфраструктури у розмірі 5257,92 грн., оплати з податку на землю у розмірі 127,42 грн., а також витрат позивача на орендну плату у розмірі 370837,88 грн., витрат з оплати експлуатаційних витрат з передачі електричної енергії, компенсації за використання електричної енергії та послуг перетікання реактивної електроенергії у загальному розмірі 6381,37 грн., оскільки вказані витрати пов'язані з оперуванням ТОВ Д'юті ОСОБА_6 приміщеннями складу та офісу. Однак, вказані приміщення були прийняті позивачем в оренду згідно договору оренди нежитлових приміщень № 716/09 від 31.08.2009 р. та договору № 13/3-2016 від 30.01.2016 р. Будь-яких підтверджень перешкоджання допуску в зазначені приміщення позивачем до суду не надано. Також відповідач зазначив, що акти приймання-передачі наданих послуг за вказаними договорами позивач підписував без будь-яких заперечень чи зауважень, з проханням розірвати дані договори до відповідача не звертався. Більш того, позивачем не надано детального розрахунку амортизаційних відрахувань. До того ж хибність амортизаційних нарахувань вбачається із самого розрахунку наданого позивачем, так п. 16 таблиці передбачено ремонтно-оздоблювальні роботи (приміщення магазину), однак згідно умов ведення бухгалтерського обліку, ремонтні роботи покладаються на збільшення первісної вартості основного засобу з подальшою амортизацією об'єкту в цілому. Тим більш, що зі змісту позову не вбачається, яке обладнання (основні засоби) позивача амортизувалось, та в рамках якої діяльності воно використовувалось. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

31.08.2009 р. між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт ОСОБА_6" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Д'юті ОСОБА_6" (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за №6219.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове цільове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі будівлі Аеровокзалу площею 14,0 кв.м та частину площі розміром 28,0 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, які розташовані за адресою: Одеса-54, ОСОБА_3 Вказане приміщення передається орендарю виключно під розміщення магазину безмитної торгівлі (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.4. договору термін дії договору з 14.08.2009р. по 14.08.2019р.

Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованими приміщеннями на умовах договору (п.3.6. договору).

Відповідно до пп 4.1.1 - 4.1.8. п.4.1. договору на протязі дії договору, крім своєчасного внесення орендної плати. Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території, окремо сплачувати за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, електроенергією, опаленням, іншими послугами, для чого у місячний термін оформити договори з КП "Міжнародний аеропорт ОСОБА_6", за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в об'єкті оренди з вини орендаря, виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, сплачувати витрати на прибирання прилеглої території, застрахувати об'єкт оренди на весь термін дії договору у страховій компанії в порядку, визначеному чинним законодавством на повну вартість об'єкта оренди, що визначена у п.1.1. договору та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з моменту укладання договору, своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання об'єкта оренди, ризик випадкової гибелі чи пошкодження орендованих приміщень несе Орендар з моменту укладання договору.

Орендар безперешкодно допускає представників Орендодавця для контролю за виконанням правил використання приміщеннями і обов'язків за договором (п.4.8. договору).

Відповідно до п.п.7.4., 7.5. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

До договору оренди додаються вартість послуг, акт приймання-передачі та викіпіровка з плану технічного паспорту (п.п.8.1. - 8.3. договору).

Протягом дії договору оренди сторонами були укладені додаткові угоди від 27.12.2010р., 29.12.2010 р., 17.03.2011 р., 10.02.2012 р., 30.12.2013 р., 30.05.2014 р. та 11.02.2015 р., згідно яких до договору вносились зміни. Так, згідно додаткової угоди від 27.12.2010 р. сторони внесли зміни щодо реквізитів орендодавця. Додатковою угодою від 29.12.2010 р. сторони встановили утримання інфраструктури у розмірі 745,59 грн., а додатковою угодою від 17.03.2011 р. сторони встановили розмір витрат з податку на землю з 01.01.2011р. у суму 10,01 грн. на місяць без урахування ПДВ. За умовами додаткової угоди № 9 від 10.02.2012 р. було змінено орендодавця на ТОВ "Міжнародний аеропорт ОСОБА_6" та його реквізити. Додатковою угодою від 30.12.2013 р. у зв'язку із укладанням орендодавцем іпотечного договору №151413Z23 від 17.10.2013 р. сторони внесли зміни до договору щодо повідомлення орендаря, що майно, яке передається у користування за договором, перебуває в забезпеченні Банку за кредитними зобов'язаннями та внесли зміни щодо реквізитів орендодавця. В додатковій угоді від 30.05.2014 р. сторони домовились внести зміни до п.п.1.1., 4.8., 4.12., 7.6. договору. Відповідно до умов додаткової угоди від 11.02.2015 р. сторони внесли низку змін до п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.5., 3.3., пп. 4.1.3., 4.1.4., п.п. 4.2., 5.3. та встановили, що ці зміни застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, тобто з 01.01.2015 р.

Укладений між позивачем та відповідачем договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Однак, за ствердженнями позивача, у період з лютого по листопад 2016 року відповідач, відмовившись в односторонньому порядку від вказаного договору оренди, перешкоджав позивачу користуватися орендованим приміщенням магазину безмитної торгівлі, що було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 року у справі № 916/1256/16 за позовом ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» до ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_6» про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні нежилими приміщеннями на першому поверсі будівлі Аеровокзалу площею 14,0 кв.м та частину площі розміром 28,0 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, які розташовані за адресою: 65054, м. Одеса-54, ОСОБА_3

Як випливає зі змісту рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2016 року у справі № 916/1256/16, що набрало законної чинності згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., 30.12.2015 р. позивачем отримано лист про розірвання договору оренди, в свою чергу позивач, заперечуючи проти такого розірвання, 06.01.2016 р. та 11.01.2016 р. просив повідомити про підстави розірвання договору в односторонньому порядку. 03.02.2016 р. відповідач заблокував електронні ключі працівникам позивача до магазину безмитної торгівлі, чим створив перешкоди у користуванні орендованими приміщеннями. 05.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача з листом про з'ясування підстав перешкоджання у користуванні позивачем орендованими приміщеннями. 10.02.2016 р. відповідач відновив позивачу доступ до орендованих приміщень. В подальшому 11.03.2016 р. позивачем було отримано лист відповідача від 02.03.2016р. №02-254 про дострокове розірвання договору, у відповідь на зазначений лист позивач направив відповідачу листа №13 про безпідставність розірвання договору в односторонньому порядку та наполягав на належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди. Відтак, позивач стверджує, що в порушення п. 3.6. договору з 15.03.2016 р. по день розгляду справи працівники магазину не мали можливості потрапити до приміщення магазину безмитної торгівлі у зв'язку із блокуванням електронних пропусків з боку відповідача, що унеможливлює ведення господарської діяльності позивача та призводить залишення без схоронності матеріальних цінностей позивача. В підтвердження здійснення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями, позивачем були складені акти недопуску до приміщення, які відповідач відмовився підписувати, про що були складені акти.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив зобов'язати ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" не чинити ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» перешкоди у користуванні нежилими приміщеннями на першому поверсі будівлі Аеровокзалу площею 14,0 кв.м та частині площі розміром 28,0 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, які розташовані за адресою: Одеса-54, ОСОБА_3, надавши можливість безперешкодного доступу у ці приміщення та користування ними на умовах, передбачених договором оренди нежитлових приміщень №715/09 від 31.08.2009 р.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 року у справі № 916/1256/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., позов ТОВ "Д'юті-Фрі Одеса" задоволено, а саме: зобов'язано ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" не чинити ТОВ "Д'юті-Фрі Одеса" перешкоди у користуванні нежилими приміщеннями на першому поверсі будівлі аеровокзалу площею 14м 2 та частині площі розміром 28м 2 , загальною площею 42м 2 , які розташовані за адресою: Одеса-54, ОСОБА_3, надавши можливість безперешкодного доступу у ці приміщення та користування ними на умовах, передбачених договором оренди нежитлових приміщень № 715/09 від 31.08.2009 р. При цьому вказане рішення суду вмотивовано відсутністю належних підстав для розірвання договору оренди відповідно до його п. 5.3.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи викладене, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 року по справі № 916/1256/16 обставини щодо чинення ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса» перешкод ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» у користуванні нежилими приміщеннями на першому поверсі будівлі Аеровокзалу площею 14,0 кв.м та частині площі розміром 28,0 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, які розташовані за адресою: Одеса-54, ОСОБА_3, не підлягають доведенню у даній справі.

Поряд з цим позивач стверджує, що він на протязі лютого-жовтня 2016 року фактично не мав можливості вести господарську діяльність, через незаконну діяльність відповідача. Продаж товарів у магазині безмитної торгівлі, доступ до якого був безпідставно заблокований відповідачем, є єдиним видом господарської діяльності позивача. Так, через протиправну поведінку відповідача, що перешкоджала веденню господарської діяльності позивача з лютого до жовтня 2016 року, позивач фактично повинен був закрити магазин безмитної торгівлі та припинити свою діяльність як суб'єкта господарювання. Тим самим на протязі лютого-жовтня 2016 року позивач поніс збитки у вигляді витрат на утримання магазину, складу, офісу, працівників, комунальних платежів внаслідок непрацюючого магазину безмитної торгівлі, та не маючи можливості використовувати складені документи від господарської діяльності. На думку позивача, саме з вини відповідача, що встановлено рішенням господарського суду Одеської області, були порушені зобов'язання за договором оренди магазину, які виразилися в тому, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір оренди та припинив виконувати його умови, що зумовило припинення роботи магазину безмитної торгівлі позивача, а отже й призвело до витрат у вигляді збитків та не отримання доходу за весь період такого порушення.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Згідно положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.

В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При цьому слід зазначити, що наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, доводиться кредитором. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на позивача покладається обов'язок довести наявність втрат, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними втратами. Це кореспондує ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, тощо).

Наразі протиправність поведінки відповідача щодо недопущення позивача до об'єкту оренди згідно договору оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. протягом спірного періоду (у лютому 2016 р. та з березня 2016 р. до моменту розгляду справи № 916/1256/16) прийнято підтверджена судовим рішенням по справі № 916/1256/16 від 01.08.2016 р., яке набрало законної чинності 11.10.2016 р. Поряд з цим, як вказує позивач, після набрання чинності вказаним рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 р. по справі №916/1256/16, у період з 17.10.-20.10.2016 року працівники ТОВ „Д'юті-Фрі Одеса» спробували потрапити до орендованого приміщення, але всупереч рішенню суду електронні пропуски були заблоковані, а доступ до приміщення заблокований. 31.10.2016 року позивачем було направлено лист ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_6» щодо виконання суду у справі №916/1256/16, що набрало законної сили, в частині надання безперешкодного доступу до орендованого приміщення, але жодної відповіді на адресу позивача не надійшло. Так, за ствердженнями позивача, рішення суду умисно не виконується з вини ТОВ „Міжнародний аеропорт ОСОБА_6» , що свідчить про продовження порушення зобов'язань шляхом завдання збитків позивачу. Доказів на спростування вказаних доводів позивача щодо недопущення останнього до орендованого приміщення у період з моменту прийняття судом рішення по справі № 916/1256/16 та набрання чинності цим рішенням і після цього моменту відповідачем до суду не надано.

Так, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором оренди магазину, які виразилися у розірванні в односторонньому порядку договору оренди та припиненні виконання його умов, що зумовило припинення роботи магазину безмитної торгівлі позивача, позивач поніс витрати на утримання непрацюючого магазину безмитної торгівлі в загальній сумі 824121,64 грн., у т.ч.:

- 6381,37 грн. - експлуатаційні витрати з передачі електричної енергії, компенсації за використання електричної енергії та послуг внаслідок перетікання реактивної електроенергії;

- 5257, 92 грн. - на утримання інфраструктури;

- 8727,7 грн. - на водопостачання та опалення;

- 1851,38 грн. - на послуги із страхування об'єкту оренди;

- 127,42 грн. - на сплату податку на землю;

- 382 476,88 грн. - на орендну плату за приміщення магазину, складу, офісу;

- 315 277, 22 грн. - на виплату заробітної плати працівникам;

- 102 761,87 грн. - амортизаційні відрахування;

- 400 грн. - на оплату вартості пропусків на строк 6 місяців;

- 200 грн. - на послуги контролю безпеки матеріальних заходів;

- 329,94 грн. - на послуги електронавантажувача;

- 329,94 грн. - на послуги спецтранспорту.

Вказані витрати складають заявлену до стягнення суму збитків.

Як вбачається зі пояснень позивача, збитки у вигляді витрат позивач з оплати експлуатаційних витрат з передачі електричної енергії, компенсації за використання електричної енергії та послуг внаслідок перетікання реактивної електроенергії у загальному розмірі 6381,37 грн. розраховані наступним чином:

- за лютий: магазин (1340,51 грн.) + склад (6,95 грн.) + офіс (253,20 грн.);

- за березень: магазин (1342,01 грн.) + склад (11,63 грн.) + офіс (253,49 грн.);

- за квітень: магазин (738,61 грн.) + офіс (178,87 грн.);

- за травень: магазин (207,70 грн.) + офіс (83,06 грн.);

- за червень: магазин (43,98 грн.) + офіс (148,42 грн.);

- за липень: магазин (376,07 грн.) + офіс (117,52 грн.);

- за серпень: магазин (333,41 грн.) + склад (310,15 грн.) + офіс (240,35 грн.);

- за вересень: магазин (204,14 грн.) + склад (5,20 грн.) + офіс (186,10 грн.).

Враховуючи той факт, що позивач був позбавлений можливості належним чином користуватись об'єктом оренди у заявлений період, що не спростовано відповідачем, але при цьому позивач оплачував витрати на утримання орендованого приміщення, зокрема послуги електропостачання, відповідно такі витрати є збитками позивача. Адже, сплачуючи такі витрати та виконуючи умови договору № 715/09 від 31.08.2009 р., позивач розраховував на належне користування об'єктом оренди, але не отримав належного виконання зобов'язань з боку відповідача. При цьому сплата позивачем вказаних витрат відповідно до умов п. 2.4-2.7 договору оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 746 від 29.02.2016 р. та платіжним дорученням № 127 від 15.03.2016 р. на суму 1340,51 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1116 від 31.03.2016 р. та платіжним дорученням № 183 від 18.04.2016 р. на суму 1342,01 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1521 від 30.04.2016 р. та платіжним дорученням № 243 від 31.05.2016 р. на суму 738,61 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1938 від 31.05.2016 р. та платіжним дорученням № 267 від 08.06.2016 р. на суму 207,70 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2377 від 30.06.2016 р. та платіжним дорученням № 301 від 15.07.2016 р. на суму 43,98 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2813 від 31.07.2016 р. та платіжним дорученням № 342 від 16.08.2016 р. на суму 376,07 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3267 від 31.08.2016 р. та платіжним дорученням № 381 від 16.09.2016 р. на суму 333,41 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3730 від 30.09.2016 р. та платіжним дорученням № 414 від 11.10.2016 р. на суму 204,14 грн. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в якості збитків витрат на електропостачання в орендоване приміщення магазину, що складають 4586,43 грн.

Щодо решти частини витрат на електропостачання в сумі 1794,94 грн. суд вважає заявлені вимоги в цій частині необґрунтованими з огляду на таке. Як з'ясовано судом, між позивачем та відповідачем поряд зі спірним договором були укладені також договір № 716/09 від 31.08.2009 р. на оренду складу та договір №13/3-2016 від 31.01.2016 р. на оренду офісу. Однак, причинний зв'язок між понесеними позивачем витратами в сумі 1794,94 грн. на оплату електричної енергії, що постачалась на орендовані позивачем склад та офіс за вказаними договорами, та протиправною поведінкою відповідача щодо недопущення позивача до орендованого магазину за спірним договором № 715/09 від 31.08.2009 р. взагалі відсутній. Адже, вказані витрати понесені позивачем в межах виконання умов інших договорів оренди і не стосуються виконання умов договору № 715/09 від 31.08.2009 р. Будь-яких доказів на підтвердження перешкоджання відповідачем допуску в зазначені приміщення складу та офісу позивачем до суду не надано.

З вказаних обставин суд також вважає безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення в якості збитків витрат на орендну плату за користування складом та офісом протягом лютого-вересня 2016 року, що складають 322991,69 грн. (розрахунок а.с. 7 т. 2), у т.ч.:

- за лютий: склад 26,133, 85 грн. + офіс 15883,15 грн.;

- за березень: склад 26057, 73 грн. + офіс 15836, 88 грн.;

- за квітень: склад 25107,67 грн. + офіс 15259,47 грн.;

- за травень: склад 24603,49 грн. + офіс 14953, 05 грн.;

- за червень: склад 24191, 97 грн. + офіс 14702,94 грн.;

- за липень: склад 24137,26 грн. + офіс 14669,69 грн.;

- за серпень: склад 25144,15 грн. + офіс 15281,64 грн.;

- за вересень: склад 25519,18 грн. + офіс 15509,57 грн.

Поряд цим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на орендну плату за оренду магазину згідно договору № 715/09 від 31.08.2009 р., сплачену у лютому 2016 р. в розмірі 35672,38 грн. та у березні 2016 р. в розмірі 12173,81 грн., про що свідчать копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 693 від 29.02.2016 р. та платіжного доручення № 149 від 22.03.2016 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1181 від 31.03.2016 р. та платіжного доручення № 185 від 18.04.2016 р. Адже внаслідок постійного блокування відповідачем доступу позивача до орендованого приміщення магазину безмитної торгівлі використання останнім об'єкту оренди для здійснення своєї господарської діяльності, що є основною метою спірного договору, стало неможливим для позивача.

Також за умовами п. 2.4 договору оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. позивач як орендар мав сплачувати витрати на утримання інфраструктури, комунальні послуги (тепло-водопостачання за окремим договором), компенсацію витрат по податку на землю, що не входять в орендну плату.

Так, позивачем заявлено до стягнення суму збитків у вигляді витрат позивача з оплати послуг з водопостачання та опалення у розмірі 8727,7 грн., що розраховані наступним чином: за лютий - 4873,51 грн., за березень - 2471,71 грн., за квітень - 221,08 грн., за травень - 221,08 грн.; за червень - 221,08 грн., за липень - 221,08 грн., за серпень - 249,08 грн., за вересень - 249,08 грн. На підтвердження вказаних витрат позивач надав до суду копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 631 від 29.02.2016 р. та платіжного доручення № 126 від 15.03.2016 р. на суму 4873,51 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1015 від 31.03.2016 р. та платіжного доручення № 184 від 18.04.2016 р. на суму 2471,71 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1460 від 30.04.2016 р. та платіжного доручення № 244 від 31.05.2016 р. на суму 221,08 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1875 від 31.05.2016 р. та платіжного доручення № 266 від 08.06.2016 р. на суму 221,08 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2296 від 30.06.2016 р. та платіжного доручення № 298 від 15.07.2016 р. на суму 221,08 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2741 від 31.07.2016 р. та платіжного доручення № 345 від 16.08.2016 р. на суму 221,08 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3173 від 31.08.2016 р. та платіжного доручення № 378 від 16.09.2016 р. на суму 249,08 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3598 від 30.09.2016 р. та платіжного доручення № 413 від 11.10.2016 р. на суму 249,08 грн. (а.с. 139-154 т. 1). Як вбачається з вказаних документів, позивач сплачував у період з лютого по вересень 2016р. витрати на оплату послуг з водопостачання та опалення згідно виставлених рахунків згідно умов договору про надання послуг з опалення, водопостачання та водовідведення № 39/17-2012 від 01.05.2012 р., який позивачем не було надано до суду. Між тим з вищенаведених доказів (актів надання послуг та платіжних доручень) не вбачається на який саме об'єкт надавались послуги з водопостачання та водовідведення, адже в оренді позивача, крім спірного магазину безмитної торгівлі, перебували склад та офіс. Відтак, встановити причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача щодо недопущення позивача до орендованого магазину за спірним договором № 715/09 від 31.08.2009 р. та вказаними витратами неможливо. За таких обставин, суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на водопостачання і водовідведення в сумі 8727,7 грн.

Щодо витрат позивача на утримання інфраструктури у розмірі 5257,92 грн. суд зазначає наступне. Вказані витрати згідно пояснень позивача (а.с. 6 т. 2) розраховані наступним чином:

- за лютий: магазин (894,71 грн.) + склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за березень: магазин (230,89 грн.) + склад (93,54 грн. ) + офіс (423 грн.);

- за квітень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за травень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за червень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за липень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за серпень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.);

- за вересень: склад (93,54 грн.) + офіс (423 грн.).

Між тим, враховуючи те, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача щодо недопущення позивача до орендованого магазину за спірним договором № 715/09 від 31.08.2009 р. існує лише із понесеними позивачем витратами стосовно вказаного об'єкту оренди, відповідно обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення цих витрат в розмірі 1125,60 грн., а саме: за лютий в сумі 894,71 грн. та за березень в сумі 230,89 грн., понесення яких підтверджується копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 693 від 29.02.2016 р. та платіжного доручення № 149 від 22.03.2016 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1181 від 31.03.2016 р. та платіжного доручення № 185 від 18.04.2016 р. Решта сума витрат на утримання інфраструктури в розмірі 4132,32 грн. (розрахунок а.с. 6 т. 2) стосуються орендованих позивачем приміщень складу та офісу за іншими договорами оренди № 716/09 від 31.08.2009 р. та №13/3-2016 від 31.01.2016 р. та не мають відношення до спірних правовідносин стосовно стягнення збитків у зв'язку з перешкоджанням відповідачем позивачу у користуванні орендованим магазином безмитної торгівлі. Адже, як вже зазначалось, будь-яких доказів на підтвердження перешкоджання відповідачем допуску в зазначені приміщення складу та офісу позивачем до суду не надано, в свою чергу відсутній причинний зв'язок між вказаними діями відповідача з перешкоджання у допуску до приміщення магазину та витратами позивача на утримання інфраструктури по оренді складу та офісу.

З аналогічних підстав суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на оплату податку на землю у зв'язку з орендою магазину (п. 2.4 договору № 715/09 від 31.08.2009 р.) в розмірі 15,10 грн., а саме: за лютий в сумі 12,01 грн. та за березень в сумі 3,09 грн., понесення яких підтверджується копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 693 від 29.02.2016 р. та платіжного доручення № 149 від 22.03.2016 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1181 від 31.03.2016 р. та платіжного доручення № 185 від 18.04.2016 р. Решта сума витрат на оплату податку на землю в розмірі 112,32 грн. (з лютого 2016 р. по вересень 2016 р. по 14,04 грн. щомісячно) стосуються орендованого позивачем приміщення складу за іншим договором оренди № 716/09 від 31.08.2009 р. (розрахунок а.с. 6-7 т. 2) та не мають відношення до спірних правовідносин стосовно стягнення збитків у зв'язку з перешкоджанням відповідачем позивачу у користуванні орендованим магазином безмитної торгівлі. Тому вимоги позивача про стягнення витрат в сумі 112,32 грн. на оплату податку на землю у зв'язку з орендою приміщення складу є безпідставними.

Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат на оплату послуг зі страхування об'єкту оренди в розмірі 1851,38 грн. суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ризики у зв'язку з використанням позивачем орендованих приміщень площею 14,0 кв.м та 28 кв.м за спірним договором оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. були застраховані згідно з договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців №43ип6да від 02.03.2016 р. (а.с. 118-128 т. 1), страховий платіж в розмірі 1376,24 грн. по якому було здійснено позивачем згідно платіжних доручень № 123 від 09.03.2016 р. та № 158 від 28.03.2016 р. (а.с. 129-130). Так, в п. 4.1.6 спірного договору оренди №715/09 від 31.08.2009 р. передбачено обов'язок позивача страхувати об'єкт оренди в страховій компанії на період дії договору оренди. Вказаний обов'язок позивачем виконано, тоді як відповідач навпаки своєю неправомірною поведінкою, відмовившись в односторонньому порядку від договору оренди, спричинив негативні наслідки для позивача, які полягають у здійсненні позивачем витрат на страхування об'єкту оренди, натомість не маючи можливості використовувати це об'єкт оренди після його страхування. В свою чергу такі витрати позивача в розмірі 1376,24 грн. є збитками, які підлягають відшкодуванню відповідачем у зв'язку з порушенням останнім зобов'язання. Доводи відповідача стосовно необґрунтованості розрахунку страхового платежу за вказаним договором страхування не приймаються судом до уваги з огляду на їх безпідставність.

Сплачена позивачем на страхування решта частина суми в розмірі 475,14 грн. не може вважатися збитками позивача, які можуть бути відшкодовані відповідачем у зв'язку з порушенням останнім зобов'язання за договором оренди №715/09 від 31.08.2009 р., оскільки вказані витрати здійснені на страхування інших об'єктів оренди. Так, додана до позову копія договору добровільного страхування майна підприємств та підприємців №41ип6да від 02.03.2016 р. свідчить про страхування конструкцій і комунікацій нежитлового складського збудованого приміщення, що орендувалось позивачем за договором № 716/09 від 14.08.2009 р. Також інший договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 42ип6да від 31.01.2016 р. укладений на підставі договору оренди №13/3-2016 від 31.01.2016 р. Відтак, вимоги позивача про стягнення витрат на страхування у вищевказаному розмірі 475,14 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає недоведеними вимоги позивача в частині щодо стягнення витрат в розмірі 315277,22 грн. на виплату заробітної плати працівникам. Так, позивачем до позову додані копії розрахунково-платіжних відомостей та відомостей по нарахуванню коштів по заробітній платі, однак вказані документи не підтверджують факт перебування перелічених у відомостях осіб на посадах в орендованому позивачем приміщенні магазину безмитної торгівлі. При цьому докази прийняття на роботу (призначення на посаду) перелічених осіб, яким нараховувалась заробітна плата в якості посадових осіб (працівників) позивача, та облік цих осіб відсутні. Тим самим позивач не довів факт взаємопов'язаності виплати заробітної плати вказаним особам саме з орендою позивачем спірного магазину безмитної торгівлі та неможливістю використання останнього внаслідок дій відповідача.

Також необґрунтованими є вимоги в частині про стягнення витрат на оплату вартості пропусків на строк 6 місяців у розмірі 400 грн., на підтвердження яких позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2511 від 30.06.2016 р. та копію платіжного доручення № 65 від 08.02.2016 р. на суму 400 грн. З вказаного акту вбачається, що відповідачем було надано постійні пішохідні перепустки строком на 6 місяців у кількості 2 шт. на суму 400 грн. згідно рахунку № 2186 від 30.06.2016 р. При цьому згідно платіжного доручення № 65 позивачем здійснено оплату в сумі 400,00 грн. за постійну пішохідну перепустку згідно рахунку № 42 від 31.01.2016 р. Між тим ані вказаний акт надання послуг, ані платіжне доручення не свідчать про пов'язаність вказаних витрат із спірним договором оренди № 715/09. В той же час, відповідач вказує, з огляду на укладання позивачем та відповідачем окремих договорів на оренду магазину, складу та офісу, договору про надання послуг, договору про надання засобів перонної механізації тощо, для забезпечення можливості проходу по території аеропорту, у тому числі, в зонах обмеженого доступу, позивачу за заявкою останнього періодично видавались перепустки зі строком дії 6 місяців. Так, за ствердженнями відповідача, згідно заявки № 119 від 06.06.2016 р. позивача директору магазину - ОСОБА_4 та менеджеру магазину - ОСОБА_5 були оформлені перепустки зі строком дії до 31.12.2016 р., однак вказані витрати пов'язані з забезпеченням можливості позивача здійснювати господарську діяльність на території аеропорту, враховуючи орендні правовідносини з відповідачем, що пов'язані не лише зі спірним договором оренди, а також необхідність отримання послуг за іншими договорами.

Стосовно витрат на оплату послуг контролю безпеки матеріальних заходів у розмірі 200 грн. суд зазначає наступне. Як з'ясовано судом, вказані послуги надавались позивачу за договором №6/4-2014 від 05.02.2014р., на підставі якого сторонами був складений акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №824 від 29 лютого 2016 р. та здійснена оплата в сумі 200,00 грн. згідно платіжного доручення № 128 від 15.03.2016 р. (а.с. 135-136 т. 1). Як зазначає відповідач, за вказаним договором відповідач надає позивачеві послуги з контролю на безпеку матеріальних засобів при занесенні/завезенні до зони обмеженого доступу аеропорту. При цьому будь-яких доказів на підтвердження вказаних витрат позивача саме зі спірним договором оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. позивач не надав, тим самим не довів наявність причинного зв'язку між діями відповідача з перешкоджання у допуску до орендованого за спірним договором приміщення магазину та вказаними витратами. Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаних витрат.

З аналогічних обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат в розмірі 329,94 грн. на послуги електронавантажувача. На підтвердження вказаних витрат позивач надав копії акту виконаних робіт за лютий 2016 р., акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 713 від 29 лютого 2016 р. та платіжного доручення № 129 від 15.03.2016 р. на суму 329,94 грн., сплачену за рахунком № 595 від 29.02.2016 р. Так, відповідач вказує, що згідно умов договору про надання засобів перонної механізації № 32/4-2014 від 13.05.2014 р., на який міститься посилання у вказаних актах, відповідач за замовленням позивача надавав останньому окремі види спеціалізованого наземного транспорту. 17.02.2016 р. відповідно до запису в журналі видачі електромеханізмів позивачу було надано електронавантажувач. Однак, докази пов'язаності вказаних послуг, оплата яких здійснена позивачем, з орендою приміщення магазину, в матеріалах справи не містяться. До того ж вказані вимоги позивачем заявлено двічі та визначено як витрати в розмірі 329,94 грн. на послуги спецтранспорту, які є тотожними витратам в розмірі 329,94 грн. на послуги електронавантажувача, оскільки оплата вказаних послуг та їх надання підвереджується одними й тими же доказами.

Щодо вимог про стягнення в якості збитків амортизаційних відрахувань у розмірі 102761,87 грн., розрахунок яких наведено в поясненнях позивача по справі (а.с. 7-8 т. 2), суд зазначає наступне. Наданий позивачем розрахунок амортизаційних відрахувань не свідчить про здійснення витрат на вказані відрахування саме у зв'язку з орендою спірного орендованого магазину. Адже позивачу передавались в оренду об'єкти за декількома договорами оренди. Тим більш за умовами п.2.10 договору оренди № 715/09 від 31.08.2009 р. амортизаційні відрахування за орендоване приміщення залишаються у розпорядженні орендодавця і використовується на повне відновлення основних фондів. Однак, з розрахунку випливає, що амортизувалось обладнання (основні засоби) позивача, а не відповідача. Доказів використання переліченого в розрахунку обладнання саме для здійснення господарської діяльності в приміщенні магазину безмитної торгівлі позивачем не надано.

Так, позивачем не в повному обсязі доведено наявність всіх елементів, визначених вищенаведеними нормами матеріального права, для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача збитків, що полягають у витратах на оплату послуг водопостачання і водовідведення, виплату заробітної плати працівникам, на оплату вартості пропусків на строк 6 місяців, на оплату послуг контролю безпеки матеріальних заходів, на оплату послуг електронавантажувача (спецтранспорту), на амортизаційні відрахування. Адже втрати підлягають відшкодуванню лише за наявності складу правопорушення, відсутність одного з елементів якого звільняє особу від деліктної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, з огляду на часткове обґрунтування позивачем вимог в частині стягнення понесених витрат з електропостачання в сумі 4586,43 грн., витрат на утримання інфраструктури в сумі 1125,60 грн., витрат на послуги зі страхування об'єкту оренди в сумі 1376,24 грн.; витрат на сплату податку на землю в сумі 15,10 грн., витрат на орендну плату за приміщення магазину в сумі 47846,19 грн., суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» .

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний аеропорт ОСОБА_6» про стягнення збитків у розмірі 824121,64 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" (65054, м. Одеса, ОСОБА_3 (Цивільної авіації, код ЄДРПОУ 37947040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д'юті-Фрі Одеса» (49006, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36494787) збитки в розмірі 54949/п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять/грн. 56 коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 824/вісімсот двадцять чотири/грн. 24 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Д'юті-Фрі Одеса» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний аеропорт ОСОБА_6» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2017 р.

Суддя В.С. Петров