Рішення

від 09.02.2017 по справі 906/1231/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" лютого 2017 р. Справа № 906/1231/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 06.12.16р. № 4210/0/4-16

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державного агентства резерву України (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український форменний одяг" (м.Житомир)

про стягнення 1365000,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 1365000,00 грн. неустойки у розмірі 50% вартості незакладених матеріальних цінностей згідно договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром.-2016 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.52,53).

Ухвала господарського суду від 17.01.17р., яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (м.Житомир, пров.Паперовий 16, кв.69) повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру поштових відправлень суду (а.с.46,47) та засвідчений судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", який містять інформацію про вручення об'єктом поштового зв'язку 23.01.17р. та 26.01.17р. адресату поштових відправлень (а.с.48-51).

Відповідно до пункту 2.6.15 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманими документами та конвертом оперативно передається відповідному судді для ознайомлення та приєднання до справи (п.2.6.18 Інструкції з діловодства в господарських судах України).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглянув справу та прийняв рішення на підставі наявних у справі документів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.16р. між Державним агентством резерву України (позивачем/замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український форменний одяг" (відповідачем/постачальником) укладений договір № юр-2/38 пром.-2016 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву, згідно якого постачальник зобов'язався поставити у 2016 році замовнику для закладення до державного резерву білизну натільну утеплену згідно з ГОСТ 31408-2009 ІDТ, код предмета закупівлі - ДК-016:2010-14.14.1 та ДК 021:2015-18310, надалі - продукція, а замовник - прийняти і оплатити цю продукцію на загальну суму - 2730000,00 грн. (пп.1.1, 1.2 договору)(а.с.9-13).

Згідно пп.2.1 договору, до державного резерву на довгострокове зберігання підлягає постачанню, прийманню та закладенню білизна натільна утеплена в кількості 19,5 тис. комплектів (в тому числі по розмірах, згідно додатку № 1), яка виготовлена не раніше 3-х місяців до початку постачання.

Відповідно до пп.5.1 договору, поставка продукції здійснюється на державну організацію, яка належить до сфери управління Держрезерву - ДО "Комбінат "Дніпро" на умовах поставки - DDР (у редакції ІНКОТЕРМС 2010): - 19,5 тис. комплектів білизни натільної утепленої - ДО "Комбінат "Дніпро" (м.Сміла).

Підпунктом 5.2 договору передбачено, що постачальник поставляє та закладає 19,5 тис. комплектів білизни натільної утепленої до державного резерву в термін до 01.10.16р.

Згідно пп.6.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.11.16р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пп.7.3.3 пп.7.3 договору, постачальник зобов'язався поставити та закласти до державного резерву продукцію у терміни, встановлені цим договором.

22.09.16р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, згідно якої пункт 5.2 договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром-2016 викладено в наступній редакції: "5.2. Постачальник поставляє та закладає 19,5 тис. комплектів білизни натільної утепленої до державного резерву в термін до 30.11.2016 року." (а.с.14).

Згідно п.2 додаткової угоди сторонами погоджено - пункт 6.1 договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром-2016 викласти в наступній редакції: "6.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань."

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по поставці продукції - білизни натільної утепленої у кількості 19500 комплектів на ДО "Комбінат "Дніпро" не виконав (а.с.4).

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач згідно листа від 22.09.16р. № 196/09-16 повідомляв позивача про те, що 06.09.16р. на ТОВ "Українська Промислова Компанія "КРОК", де відповідач орендує приміщення, сталася пожежа, в результаті чого відповідач не може вчасно поставити продукцію згідно договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром-2016 (а.с.54).

Згідно пп.9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Відповідно до пп.9.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10-ти днів з моменту Їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, тягне за собою втрату стороною права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються регіональним відділенням Торгово-промислової палати України (пп.9.3 договору).

Враховуючи, що відповідач в порушення пп.9.2 договору повідомив позивача про пожежу, яка сталася 06.09.16р. тільки 22.09.16р., тобто більше ніж через 10 днів, тому відповідач втратив право посилатися на зазначену обставину як на підставу, що звільняє його від відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до пп.8.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України, зокрема, згідно з Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими спеціальними нормативними актами України.

Згідно ч.3 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997р. № 51/97-ВР, за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки. Крім сплати неустойки постачальник (виготовлювач) відшкодовує понесені одержувачем збитки.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем на підставі пп.8.1 договору та ч.3 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" нараховано відповідачу неустойку у розмірі 50% вартості незакладених матеріальних цінностей у зв'язку з невиконанням ним договірних зобов'язань згідно договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром.-2016 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву.

Розрахунок неустойки правильний та відповідає чинному законодавству і укладеному договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати неустойки не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 1365000,00 грн. неустойки у розмірі 50% вартості незакладених матеріальних цінностей згідно договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром.-2016 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український форменний одяг", 10019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39468791:

- на користь Державного агентства резерву України, 01601, м.Київ, вул.Пушкінська 28, ідентифікаційний код 37472392 - 1365000,00 грн. неустойки у розмірі 50% вартості незакладених матеріальних цінностей згідно договору від 26.07.16р. № юр-2/38 пром.-2016 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву та 20475,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.02.17

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (10019, м.Житомир, пров.Паперовий 16, кв.69)(рек. з повід. про вруч.).