Рішення

від 07.02.2017 по справі 904/11721/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2017 Справа № 904/11721/16 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 19 161,54 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3 від 19 січня 2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Груп" заборгованість у розмірі 19 161,54 грн., з яких:

- основна заборгованість 9 171,55 грн.;

- пеня у розмірі 3 419,99 грн.;

- 3 % річних у розмірі 566,16 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 6 003,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 106/1/14 від 16 травня 2014 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 25.12.2014 по 25.11.2016 у сумі 566,16 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2014 року по листопад 2016 року.

На підставі пункту 6.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги у розмірі 3 419,99 грн. за загальний період з 25.11.2015 по 25.11.2016.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про відкладення розгляду справи повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 11 січня 2017 року на 07 лютого 2016 року.

У судовому засіданні 07 лютого 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "СВВ Груп" був укладений договір поставки №106/1/14, відповідно до умов якого (п.1.1.) у відповідності з договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві продукцію, наведену у специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату відповідно до умов договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо після закінчення строку, вказаного у п. 10.1 цього договору, жодна зі сторін не попередила про намір розірвати договір, договір автоматично продовжується на 1 (один) рік (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Згідно п. 3.1. договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України.

Загальна вартість кожної партії продукції визначається у накладній складеній постачальником в момент її поставки, та податковій накладній.

Ціну договору становить загальна вартість продукції, отриманої покупцем протягом терміну дії цього договору. Орієнтовна ціна цього договору на момент укладання складає 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) включаючи ПДВ (п. 3 договору).

Умови та порядок поставки врегульовані розділом 4 договору.

Так, замовлення товару на поставку здійснюється шляхом подачі заявки покупцем телефонного зв'язку - (056) 404-15-78, 093-397-80-15) не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати на яку така поставка має бути здійснена. Таке замовлення має містити передбачувану дату поставки, види і кількість ремонту балонів, вид поставки. Заявка має бути направлена не пізніше 15:00 годин (п. 4.1. договору).

Постачання продукції здійснюється зі складу постачальника шляхом самовивозу. Адреса складу постачальника: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 28 (р-н "Електрозавод"). За погодженням сторін можлива поставка продукції транспортом постачальника на склад покупця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 7.

Витрати на доставку продукції включаються до вартості продукції, наведеній у специфікації (додаток № 1) (п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.07.2014).

Прийом-передача продукції від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної, в якій зазначається дата передачі у власність продукції покупцю. Разом із продукцією постачальник передає покупцю оригінальні супровідні документи. Покупець зобов'язаний передати постачальнику оригінал довіреності (п. 4.3 договору).

Сторонами підписані специфікації (додатки) до договору на поставку продукції (а.с. 14, 15).

На виконання умов договору поставки №106/1/14 від 16 травня 2014 року позивач у грудні 2014 року поставив відповідачу продукцію на загальну суму 13 075,00 грн., що підтверджується відповідними Видатковими накладними (а.с.17-19):

№РН-0004247 від 16.12.2014 на суму 1 040,00 грн.;

№РН-0004237 від 16.12.2014 на суму 3 015,00 грн.;

№РН-0004300 від 19.12.2014 на суму 1 080,00 грн.;

№РН-0004290 від 19.12.2014 на суму 900,00 грн.;

№РН-0004329 від 23.12.2014 на суму 1 025,00 грн.;

№РН-0004317 від 22.12.2014 на суму 6 015,00 грн.

Станом на 16 грудня 2014 року за ТОВ "СВВ Груп" значилась дебіторська заборгованість у сумі 47 290,95 грн., що виникла в процесі минулих розрахунків за поставлений на умовах договору товар та надані послуги.

За період з 16.12.2014 по 25.11.2016 позивачем було поставлено товару на загальну суму 13 075,00 грн., а відповідачем сплачено коштів за товар на загальну суму 51 194,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 893 від 16.12.2014 на суму 25 000,00 грн., №467 від 29.12.2014 на суму 10 000,00 грн., №17 від 14.01.2015 на суму 10 000,00 грн., №490 від 03.02.2015 на суму 6 000,00 грн.

Також, було здійснено перерахунок та зменшено суму дебіторської заборгованості на 194,40 грн. за видатковою накладною № 6 від 24.12.2014. Інших погашень заборгованості до теперішнього часу не було.

Таким чином, станом на 25.11.2016 за ТОВ "СВВ Груп" існує основна заборгованість перед ТОВ "ІВФ "Ремтехгаз" за договором поставки № 160/1/14 від 16.05.2014 у сумі 9 171,55 грн. (47 290,95 + 13 075,00 - 51 000,00 - 194,40 = 9 171,55 грн.).

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки між сторонами за договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем коштів в національній валюті Україні на поточний рахунок постачальника.

За згодою сторін допускається поставка продукції у кредит з відстрочкою платежу до 5 (п'ять) банківських днів з гарантією оплати, але сума заборгованості не повинна перевищувати 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Поставка продукції здійснюється тільки після погашення заборгованості за попередні поставки (п. 3.4. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 договору).

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, наявності заборгованості у розмірі 9 171,55 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 9171,55 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував,

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 9171,55 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п.6.3. договору. Так, за порушення терміну сплати коштів, визначеного у п. 3.4 даного договору, покупець несе відповідальність згідно із п. 2 ст. 625 ЦК України, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 3 419,99 грн. за загальний період прострочки з 25.11.2015 по 25.11.2016 (у періоді прострочки позивачем пеня нарахована за 367 днів).

При здійсненні розрахунку пені позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем нарахована пеня у сумі 3 419,99 грн. за 367 днів прострочки, що суперечить наведеним вище положенням.

Таким чином, пеня за шість місяців починаючи з 25.11.2015 року на суму прострочки 9 171,55грн. складає 1 967,74грн.

В решті вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних у сумі 566,16 грн. за період прострочки з 25.12.2014 по 25.11.2016 та втрати від інфляції у сумі 6 003,84 грн. за період з грудня 2014 року по листопад 2016 року.

При перевірці правильності розрахунку 3% річних судом встановлено правильність такого нарахування. У зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., втрати від інфляції складають 5 248,70 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 16 954,15 грн. (9 171,55 грн. - основного боргу, 1 967,74 грн. - пеня, 566,16 грн. - три відсотки річних, 5 248,70 грн. - втрати від інфляції).

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 1 219,26 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Груп" (50086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38659135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 28, ідентифікаційний код 30299519) заборгованість у сумі 9 171 (дев'ять тисяч сто сімдесят одна) грн. 55 коп., пеню у сумі 1 967 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн. 74 коп., три відсотки річних у сумі 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 16 коп., втрати від інфляції у сумі 5 248 (п'ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 70 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 219 (одна тисяча двісті дев'ятнадцять) грн. 26 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 09.02.2017