Рішення

від 03.02.2017 по справі 910/22429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №910/22429/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМАТЕКС" про стягнення заборгованості 15 643, 32 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Шурда О.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМАТЕКС" (далі - відповідач, ТОВ "ПРИЗМАТЕКС") про стягнення 15 643, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № КИВ0074-С від 01.06.2016 року не зареєстрував податкову накладну на суму 93 859, 92 грн. за видатковою накладною № РН-0000176 від 02.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22429/16, розгляд останньої призначено на 03.02.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2017 року наполягав на задоволенні позовних вимог. 01.02.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернувся із клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.02.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМАТЕКС" (далі - продавець) укладено договір поставки № КИВ00074-С відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2015 року (надалі іменується товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід'ємними частинами. Додаткові угоди укладаються згідно форм, наведених у додатку № 1 до договору.

У пункті 1.2. договору продавець гарантує, що він є сумлінним і єдиним власником товару, а також те, що на товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб (у тому числі товар не є предметом застави або податкової застави, не перебуває під арештом, обтяженням і/або забороною, не є спільною власністю, право власності на товар не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові розгляди, треті особи не мають права першочергової купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не видавались аграрні розписки).Ціна товару за одиницю виміру зазначається в додаткових угодах до договору, а загальна вартість товару становить суму вартості товару, зазначеного у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі до договору (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Розділом 4 договору сторони погодили умови та строки поставки товару та право власності, так, зокрема:

- поставка товару здійснюється на умовах СРТ ("Доставка оплачена до…") (у редакції Інкотермс 2010), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в договорі;

- місце, строк та періоди поставки товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід'ємними частинами;

- датою належного здійснення поставки вважається: для поставок залізничним транспортом - дата коли товар навантажено у залізничні вагони, навантаження підтверджується залізничними накладними; для поставок автомобільним транспортом - дата прийняття товару у місці поставки, прийняття товару підтверджується відміткою зернового терміналу на товарно-транспортній накладній;

- датою переходу права власності на товар або партію товару від продавця до покупця є дата видаткової накладної на товар або його партію, яка відповідає даті, вказаній у відмітці терміналу про приймання товару на товаро-транспортній накладній чи залізничній накладній.

Пунктами 6.1.- 6.2.1. договору встановлено, що оплата за товар покупцем здійснюється шляхом перерахування кошті на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у рахунку-фактурі продавця. При поставці автомобільним транспортом покупець сплачує 100% вартості товару протягом 3 банківських днів з дати прийняття товару у місці поставки, надання копій документів зазначених у пункті 4.7. та 11.3 договору та реєстрації продавцем податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201.1 Податкового кодексу України.

Як вбачається із позовної заяви, станом на день подання позову до суду, згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, що є публічною інформацією, ТОВ "ПРИЗМАТЕКС" не зареєстровано податкову накладну на суму 93 859, 92 грн. за видатковою накладною № РН-0000176 від 02.06.2016 року.

Як зазначає позивач, на адресу відповідача неодноразово надсилались листи-вимоги № 130-2-12/4754 від 13.09.2016 року та № 130-2-12/5175 від 06.10.2016 року з проханням зареєструвати податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару, що становить 15 643, 32 грн. на розрахунковий рахунок ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Проте, вказані листи вимоги залишені без відповіді.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як покупець прийняло та оплатило пшеницю 2 класу згідно видаткової накладної № РН-0000176 від 02.06.2016 року, тим самим належно виконало умови договору, тоді як ТОВ "ПРИЗМАТЕКС" як продавець, не зареєструвавши податкову накладну, порушило умови договору та відповідно до п. 6.2.4. договору зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив товар за видатковою накладною № РН-0000176 від 02.06.2016 на суму 93 859, 92 грн. (у тому числі ПДВ 15 643, 32 грн.

При цьому, відповідно до умов договору відповідач, який є платником ПДВ, зобов'язався зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.60 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 та визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у реєстрі.

Згідно п. 3 вищезазначеного порядку реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця), складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Також вказаним порядком передбачено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами твердження позивача не спростовані. Доказів реєстрації податкової накладної на поставку товару за укладеним з позивачем договором відповідач суду не надав.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2.4 договору сторони погодили, що у випадку відсутності вчасно зареєстрованої (відповідно до ст. 201.10 ПКУ) податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 20.1. ПКУ покупець звільняється від обов'язку здійснити оплату грошової суми в розмірі, визначеному в п. 6.2.3. договору - 20% від загальної вартості товару. Грошова сума у вказаному розмірі вважається штрафною санкцією продавця за невиконання умов договору та норми законодавства.

Оскільки судом встановлено факт не виконання відповідачем зобов'язань згідно умом договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

При цьому, сума штрафу розрахована позивачем вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 15 643, 32 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМАТЕКС".

Керуючись ст.ст. 32-34, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМАТЕКС" (01032, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки,15/15; код ЄДРПОУ 39924470) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість у розмірі 15 643, 32 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.02.2017 р.

Суддя Ю.О.Підченко