Рішення

від 30.01.2017 по справі 910/20664/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017№910/20664/16

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дедал-Сервіс

про стягнення 155 000,00 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Давиденко Ю.К. за довіреністю № 6/2-25/10 від 20.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дедал-Сервіс (далі - відповідач) про стягнення 155 000,00 грн. та зобов'язання передати справи, передані згідно з Контрактом про надання правової допомоги № 32 від 10.03.2009 та Контракту про надання правової допомоги № 7 від 13.11.2008.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20664/16, її розгляд призначено на 05.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.01.2017.

Проте, судове засідання 12.01.2017 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи № 910/20664/16 призначено на 30.01.2017.

24.01.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.01.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 30.01.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2008 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) був укладений Контракт про надання правової допомоги №7, відповідно до розділу І якого Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги Замовникові, на умовах, встановлених цим Контрактом. Надання правової допомоги Замовникові здійснюється на підставі даного Контракту та додаткових угод до нього, за якими Виконавцю доручається здійснити певний перелік робіт та послуг із надання правової допомоги при розгляді в судах загальної юрисдикції та господарських судах на території України на користь Замовника судових справ, в яких Замовник є позивачем, відповідачем та третьою особою.

Згідно зі статтею 12 Контракту №7 від 13.11.2008 вартість послуг Виконавця визначається по кожній судовій справі, в якій Виконавець представляє інтереси Замовника шляхом укладення додаткових угод до даного Контракту, та не може перевищувати 2 000,00 грн. за надання правової допомоги, передбачених розділом ІІ, по кожній окремій судовій справі.

Статтею 13 розділу ІV Контракту №7 від 13.11.2008 передбачено, що послуги Виконавця за даним Контрактом по кожній окремій судовій справі оплачуються шляхом 100% передплати в розмірі, визначеному додатковими угодами, в межах вартості послуг передбачених статтею 12 даного Контракту.

За умовами статті 15 Контракту №7 від 13.11.2008 виконані роботи оформляються шляхом підписання сторонами Актів про виконані роботи. Акти про виконані роботи підписуються сторонами не пізніше 20 робочих днів з моменту виконання юридичної дії (винесення судом першої інстанції рішення по справі, в якій Виконавець здійснює представництво інтересів Замовника, отримання даного рішення Виконавцем в суді особисто або Замовником поштою та подання у відповідних випадках його на виконання до підрозділів (органів) Державної виконавчої служби, або укладення з відповідачем на будь-якій стадії судового процесу Мирової угоди на умовах, письмово погоджених Замовником, або якщо розгляд судової справи закінчено на інших підставах, передбачених законодавством).

Крім того, 10.03.2009 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) був укладений Контракт про надання правової допомоги №32, відповідно до розділу І якого Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги Замовникові, на умовах, встановлених цим Контрактом. Надання правової допомоги Замовникові здійснюється на підставі даного Контракту та додаткових угод до нього, за якими Виконавцю доручається здійснити певний перелік робіт та послуг із надання правової допомоги при розгляді в судах загальної юрисдикції та господарських судах на території України на користь Замовника судових справ, в яких Замовник є позивачем, відповідачем, співвідповідачем або третьою особою.

Згідно зі статтею 8 Контракту №32 від 10.03.2009 вартість послуг Виконавця визначається по кожній судовій справі, в якій Виконавець представляє інтереси Замовника шляхом укладення окремих додаткових угод до даного Контракту, та не може перевищувати 2 000,00 грн. за надання правової допомоги, передбачених розділом ІІ, по кожній окремій судовій справі.

Статтею 9 розділу ІV Контракту № 32 від 10.03.2009 передбачено, що послуги Виконавця за даним Контрактом по кожній окремій судовій справі оплачуються шляхом 100% передплати в розмірі, визначеному додатковими угодами, в межах вартості послуг передбачених статтею 8 даного Контракту.

За умовами статті 12 Контракту №32 від 10.03.2009 виконані роботи оформляються шляхом підписання сторонами Актів про виконані роботи. Акти про виконані роботи підписуються сторонами не пізніше 20 робочих днів з моменту виконання юридичної дії (винесення судом першої інстанції рішення по справі, в якій Виконавець здійснює представництво інтересів Замовника, отримання даного рішення Виконавцем в суді особисто або Замовником поштою та подання у відповідних випадках його на виконання до підрозділів (органів) Державної виконавчої служби).

До вищевказаних Контрактів між сторонами було укладено ряд Додаткових угод - № 1 від 24.11.2008, № 2 від 24.11.2008, № 3 від 24.11.2008, № 4 від 24.11.2008, № 5 від 24.11.2008, № 6 від 24.11.2008, № 1 від 10.03.2009, № 2 від 26.03.2009, № 3 від 01.04.2009, № 4 від 01.04.2009, № 5 від 01.04.2009, № 6 від 01.04.2009, № 7 від 08.05.2009, № 8 від 06.05.2009, № 9 від 18.05.2009, № 10 від 14.08.2009, № 11 від 16.10.2009, № 12 від 16.10.2009, № 12/1 від 20.01.2010, № 13 від 01.12.2009, № 14 від 20.01.2010, № 15 від 20.01.2010, № 16 від 26.02.2010, № 17 від 09.11.2010, № 18 від 01.04.2010, № 19 від 30.06.2010, № 20 від 16.08.2010, № 21 від 07.10.2010, № 22 від 27.10.2010, № 23 від 08.07.2011, № 24 від 09.11.2010, № 25 від 29.12.2010, № 26 від 24.01.2011, № 27 від 03.03.2011, №28 від 09.03.2011, № 29 від 17.03.2011, № 30 від 14.04.2011, № 31 від 18.04.2011, № 32 від 18.05.2011, № 33 від 19.05.2011, № 34 від 10.06.2011, № 35 від 15.07.2011, № 36 від 15.07.2011, № 37 від 01.08.2011, № 38 від 29.09.2011, № 39 від 29.09.2011, № 40 від 13.01.2012, № 41 від 13.02.2012, № 42 від 05.05.2012, згідно з якими позивач передав відповідачу судові справи до супроводження в загальній кількості 175 штук.

На виконання умов вищевказаних Контрактів позивач перерахував відповідачу 262 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Проте, згідно з твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, останнім не були виконані взяті на себе за Контрактами зобов'язання на загальну суму 155 000,00 грн.

Направлену позивачем претензію № 4-3-06/10680 від 15.04.2016 р. відповідач залишив без задоволення.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 21 Контракту № 7 від 13.11.2008 передбачено, що Виконавець несе майнову відповідальність перед Замовником за порушення умов Контракту, що призвело до неможливості пред'явлення позову у зв'язку з закінченням терміну позовної давності - у розмірі понесених Замовником витрат по цій справі (в тому числі, оплаченої за підготовку та ведення справи суми).

Аналогічні умови встановлені сторонами у статті 18 Контракту № 32 від 10.03.2009.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач не надав позивачу передбачені умовами Контрактів послуги з надання правової допомоги, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення 155 000,00 грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив зобов'язати відповідача повернути позивачу справи, передані йому згідно з умовами контрактів.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами Контрактів, суд дійшов висновку про те, що справи, передані йому відповідно до умов додаткових угод для виконання зобов'язань, підлягають поверненню позивачу.

Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу справи, передані йому згідно з умовами Контрактів, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дедал-Сервіс (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; код ЄДРПОУ 33691085) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський Бульвар, будинок 8; код ЄДРПОУ 21647131) 155 000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 3 703 (три тисячі сімсот три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дедал-Сервіс (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; код ЄДРПОУ 33691085) повернути на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський Бульвар, будинок 8; код ЄДРПОУ 21647131) справи передані згідно з Контрактами про надання правової допомоги № 7 від 13.11.2008 р. та № 32 від 10.03.2009 р.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017

Суддя М.Є. Літвінова