Рішення

від 03.02.2017 по справі 910/21881/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №910/21881/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Лінденкрафт" Простягнення боргу 66 274,52 грн. Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: Рибченко Н.М. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінденкрафт" про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 30.11.2016 (суддя Домнічева І.О.) порушено провадження у справі №910/21881/16, розгляд справи призначено на 13.12.2016.

09.12.2016 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду, заява про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судове засідання 13.12.2016 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 13.12.2016 розгляд справи відкладено на 17.01.2017.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.01.2017, справу № 910/21881/16 передано судді Спичаку О.М.

17.01.2017 представник позивача подав до канцелярії суду додаткові матеріали по справі.

Ухвалою суду від 17.01.2017 суддею Спичаком О.М. прийнято до свого провадження справу № 910/21881/16 та призначено її до розгляду на 03.02.2017.

03.02.2017 представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ували суду від 17.01.2017 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАСТ-ТРАНС (далі- позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лінденкрафт (далі - відповідач, замовник) укладений договір № 1609/2015 на транспортне обслуговування(далі - договір), відповідно до розділу 1 якого, перевізник доручає, а замовник приймає на себе зобов'язання здійснювати завантаження автомобілів перевізника. Конкретні умови завантажень обумовлюються в разових договорах-замовленнях на перевезення, які передаються факсимільним зв'язком. Кількість та тип вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік надання транспорту, виконання, суми оплат фрахтів відмічаються в разових договарах-замовленнях на перевезення, що є невід'ємною частиною даного договору та надаються замовником перевізнику перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень.

Договір-замовлення на перевезення повинен бути складений в письмовій формі та завірений печатками перевізника та замовника. Сторони визнають юридичну силу договору-замовлення на перевезення, переданого факсимільним зв'язком. Перевезення здійснюється у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1956 р.), Європейської угоди режиму роботи водіїв (ESTR). Сторони також будуть виконувати положення Конвенції щодо перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом (ADR) та Європейською угодою щодо перевезення швидкопсувних вантажів. Виконання зобов'язань перевізником забезпечується виконанням останнього вимог Митною конвенцією МДП (1975 р.) або Конвенцією щодо загальної транзитної процедури (1987 р.).

Розділами 2 - 5 договору сторони узгодили зобов'язання сторін, порядок розрахунків та відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, замовник зобов'язаний попереджувати перевізника щодо необхідності перевезення вантажів не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до початку перевезення. Попередження здійснюється шляхом надання перевізнику разового договору-замовлення, в якому відмічається вся необхідна інформація щодо перевезення. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт договору-замовлення без письмового погодження один з одним. Сторони взнають юридичну силу письмової угоди, переданої факсимільним або телексним зв'язком.

Згідно з п. 2.2.1 договору, перевізник зобов'язаний надати, в обумовлені з замовником строки (у відповідності до договору-замовлення), для завантаження автотранспорту в технічно справному стані, який відповідає всім вимогам держав, в яких відбувається завантаження вантажу, розвантаження вантажу, а також держав транзиту.

Вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання щодо здійснення перевезення з моменту передачі вантажу вантажоотримувачу, а також отримання свого екземпляру CMR або вантажно-транспортної накладної з відміткою щодо отримання вантажу(п. 2.2.6 договору).

Умовами п.п. 3.1 та 3.2 передбачено, що ціни по цьому договору встановлюються в українській гривні або в іноземній валюті. Ціни, які відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), вказуються в разових договорах-замовленнях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, платежі (затрати перевізника щодо виконання доручення замовника: транспортні послуги перевізника, оплата вантажно-розвантажувальних робіт, митного оформлення, простою, пустого пробігу, штрафів, зборів, оплат за конвоювання, оплат за паромну переправу та ін. ) здійснюється в національній валюті України шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не передбачено в договорі-замовленні.

Згідно з п. 4.3 договору, строк оплати - 5 (п'ять) банківських днів після отримання оригіналів документів, якщо інше не передбачено в договорі-замовленні. Банківські послуги щодо здійснення переказу - за рахунок замовника.

Умовами п.п. 9.1, 9.3, 9.4 та 9.5 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії договору до 31 грудня 2015 року. Договір вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії. Факсимільна копія договору має силу оригіналу.

20.07.2016 сторони підписали договір-замовлення № 117/37 щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом, передбачивши наступні умови перевезення.

Найменування, вага, об'єм вантажу; спосіб завантаження - Тарна доска, вага-21 тона, об'єм - 86 ку., завантаження бокове.

Адреса розвантаження - Kladrubce, 1 335 44 Kasejovice, Czech republic. Фірма отримувач, контактна особа при розвантаженні, телефони - ОСОБА_2, НОМЕР_1

Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення та видати його уповноваженому представнику, а замовник зобов'язується оплатити встановлену плату за перевезення.

Вартість послуг по перевезенню - 1200 Євро. Строк оплати, порядок розрахунків - оплата здійснюється з розрахункового рахунку по курсу НБУ на день розвантаження протягом 7 календарних днів.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 1609/2015 на транспортне обслуговування та договору-замовлення № 117/37, останнім здійснено перевезення вантажу, тарну доску, на підтвердження чого надано міжнародну товарно-транспортну накладну та рахунок-фактуру № 1378 від 03.08.2016 на суму 33 341,50 грн.(копії міститься у матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач, умови договору-замовлення, щодо оплати послуг перевезення не виконав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 188 від 10.10.2016, в якій просив останнього негайно погасити існуючу заборгованість(копія претензії та докази її направлення містяться в матеріалах справи).

У відповідь на претензію, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості по договору-замовленню № 117/37, в сумі 2 000,00 грн., на доказ чого позивачем надано платіжне доручення № 441 від 09.11.2016( копія наявна у матеріалах справи).

Разом із тим, оскільки відповідачем сплачено тільки частково суму боргу, позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 31 341,50 грн. - основного боргу, 2 833,88 грн. - пені, 33 341,50 грн. - штрафу, 1 445,82 грн. - інфляційних втрат та 311,82 грн. - 3 % річних.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, проте 05.12.2016 здійснив часткову оплату боргу в сумі 3 000,00 грн., у зв'язку із чим позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 28 341,50 грн. - основного боргу, 2 833,88 грн. - пені, 33 341,50 грн. - штрафу, 1 445,82 грн. - інфляційних втрат та 311,82 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що пунктом 10 договору-замовлення № 117/37 сторони передбачили строк оплати за послуги перевезення - по курсу НБУ на день розвантаження протягом 7 календарних днів.

Враховуючи те, що вантаж отриманий вантажоотримувачем 03.08.2016, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR, відповідач мав сплатити плату за перевезення позивачу до 10.08.2016.

Однак, як досліджено судом, відповідач не виконав в повному обсязі своє зобов'язання перед позивачем щодо вчасності та повноти оплати по договору-замовлення № 117/37 від 20.07.2016.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 28 341,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 20 договору-замовлення, у разі прострочення платежів сторони по даному договору зобов'язані сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф в розмірі суми вартості перевезення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги перевезення, керуючись п. 20 договору-замовлення нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 822,88 грн. та штраф у сумі 33 341,50 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору на транспортне обслуговування та договору-замовлення, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійсненого перевезення, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 2 833,88 грн., в частині стягнення штрафу - повністю в сумі 33 341,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 311,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 445,82 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 290,60 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат - повністю, в сумі 1 445,82 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

В обґрунтування даної вимоги позивач приклав копію договору про надання юридичних послуг № 17-10/2016 від 17.10.2016, копію рахунка-фактури № ДЮВ-23-11/2016-1 від 23.11.2016, копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01 від 24.11.2016, копію посвідчення адвоката, а також копію платіжного доручення № 5813 від 24.11.2016 на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене та враховуючи, співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачу адвокатських послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 3 312,67 грн., що становить 5 % від розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лінденкрафт (місцезнаходження : 03127, м. Київ, пр.-т Голосіївський, буд. 93, офіс 115, код ЄДРПОУ 37924149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Васт-Транс (місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 30367782) 28 341 (двадцять вісім тисяч триста сорок одну) грн. 50 коп. основного боргу, 33 341(тридцять три тисячі триста сорок одну) грн. 50 коп. штрафу, 290 (двісті дев'яносто) грн. 60 коп. 3 % річних, 1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 3 312 (три тисячі триста дванадцять) грн. 67 коп. витрат на послуги адвоката та 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 56 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.02.2017

Суддя Спичак О.М.