Рішення

від 02.02.2017 по справі 908/3489/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/182/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 Справа № 908/3489/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» (08325 Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 8)

про стягнення 15 793 грн. 63 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 12-18 від 01.01.2017р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» про стягнення 9 641 грн. 58 коп. заборгованості за надані послуги, 2 919 грн. 42 коп. пені, 146 грн. 60 коп. 3 % річних, 3 086 грн. 03 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016р. справу № 908/3489/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3489/16, присвоєно справі номер провадження 27/182/16 та призначено судове засідання на 02.02.2017р.

Розгляд справи по суті розпочато 02.02.2017р.

02.02.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.02.2017р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 9 641 грн. 58 коп. заборгованості за надані послуги, 2 919 грн. 42 коп. пені, 146 грн. 60 коп. 3 % річних, 3 086 грн. 03 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 02.02.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 8.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, яке не отримано відповідачем у зв'язку із закінчення строку зберігання.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 02.02.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» , згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 20.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» (клієнт) укладено договір перевезення та надання інших послуг № ЗП 1005/15.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати послуги з доставки відправлень клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана в транспортній накладній та у відповідності з генеральними умовами перевезень та надання інших послуг (Додаток 1), а клієнт зобов'язується сплачувати за перевезення відправлень плату у відповідності з тарифами, розміщеними на сайті виконавця, та передбаченими цим договором надбавками.

Згідно п. 3.11. договору виконавець зобов'язується належним чином організовувати експрес-перевезення або надавати послуги спеціального сервісу, або надавати послуги зі зберігання імпортних відправлень у відповідності до чинного законодавства України, генеральних умов перевезень та надання інших послуг та положень цього договору. Стандартний максимальний час очікування кур'єра у клієнта складає 10 хвилин.

Відповідно до п. 3.3.8 договору клієнт зобов'язується оплачувати послуги виконавця на умовах, передбачених договором.

20.02.2015р. на виконання умов договору, позивач надав послуги з доставки експрес відправлення за маршрутом Туреччина - до митного кордону України, за накладною № НОМЕР_1 від 20.02.2015р., рахунок № 5941 від 20.02.2015р. на суму 9 641 грн. 58 коп.

Позивачем було направлено акти про надання послуг № 5941 від 09.03.2015р. на суму 8 190 грн. 00 коп. за послуги з доставки експрес-відправлень за маршрутом -Туреччина - до митного кордону України - 20.02.2015р. та № 5941/uа від 09.03.2015р. на суму 1 450 грн. 98 коп. за транспортні послуги в межах України - 20.02.2015р.

Акти про надання послуг № 5941 від 09.03.2015р. та № 5941/uа від 09.03.2015р. підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору клієнт зобов'язується здійснити оплату послуг впродовж 7 банківських днів з дати виставлення рахунків і актів про надання послуг та повернути підписаний примірник акту про надання послуг виконавцю впродовж 14 банківських днів з моменту одержання, а у разі неповернення у вказаний строк підписаного акту та ненадання вмотивованої відмови від підписання, послуги вважаються прийнятими у повному обсязі та без зауважень.

Згідно п. 4.2, 4.3 договору клієнт зобов'язується здійснювати оплату послуг на підставі тарифів виконавця, розміщених на сайті виконавця, чинних на момент прийняття відправлення до перевезення.

Надання клієнтом відправлення до перевезення та/або прийняття відправлення від виконавця є свідченням того, що клієнт ознайомився та погоджується х тарифами виконавця.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, що документально підтверджено.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за надані позивачем послуги не виконав, в результаті чого сума заборгованості склала 9 641 грн. 58 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно д статті 908 ЦК України - перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши доставку експрес відправлення за маршрутом Туреччина - до митного кордону України, за накладною № НОМЕР_1 від 20.02.2015р., проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати не виконав.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» 9 641 грн. 58 коп. заборгованості за надані послуги перевезення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 146 грн. 60 коп. 3 % річних, 3 086 грн. 03 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні втрати та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми 3 % річних в розмірі 146 грн. 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 086 грн. 03 коп. з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Господарський суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» 146 грн. 60 коп. 3 % річних та 3 086 грн. 03 коп. інфляційного збільшення суми боргу, обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 2 919 грн. 42 коп. пені.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.5 договору сторони узгодили, що у випадку нездійснення оплати у строки, зазначені у п. 4.1, клієнт сплачує вмкрнавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми пені в розмірі 2 919 грн. 42 коп. з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» 2 919 грн. 42 коп. пені.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 9-4936/15 від 03.06.2015р. про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення та пеню, 3 % річних, інфляційні втрати.

Претензія отримана уповноваженою особою за довіреність - Лисенко 16.06.2015р., але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні 01.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» , с. Проліски, Бориспільський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС» (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 8, код ЄДРПОУ 36015100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» (08325 Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 1, код ЄДРПОУ 21613132) 9 641 (дев'ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 58 коп. заборгованості за надані послуги, 2 919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 42 коп. пені, 146 (сто сорок шість) грн. 60 коп. 3 % річних, 3 086 (три тисячі вісімдесят шість) грн. 03 коп. інфляційного збільшення суми боргу), 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 08.02.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.