Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/214/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/214/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Великі справи

до Товариства з обмеженою відповідальністю Крим-Картон

про стягнення 214091,67 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Святюк М.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення суми заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань розрахуватися за надані йому по Договору №А-12/132 від 08.12.2011 транспортні послуги, та з урахуванням укладеного між Позивачем, Відповідачем та кредитором Відповідача Договору переведення боргу № 050314/1 від 05.03.2014.

Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав, представників у засідання не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду, з урахуванням того, що місцезнаходженням Відповідача є м. Севастополь, а саме розміщено на офіційному веб-порталі Судової влади України оголошення про призначення справи до розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18.

Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась та Відповідачем не надавалися суду обґрунтування підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні.

Крім того, суд приймає до уваги, що Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив, пояснення по суті спору та/або докази, якщо він вважав за необхідне їх подати, заздалегідь в письмовому вигляді через канцелярію суду або направити до суду поштою, кур'єром.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та, враховуючи наведене, відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з умовами Договору переведення боргу № 050314/1 від 05.03.2014 (далі - Договір) Відповідач зобов'язався замість первісного боржника по Договору надання транспортних послуг №А-12/132 від 08.12.2011 сплатити Позивачу 304523,01 грн. боргу протягом 30ти календарних днів з підписання даного договору переведення боргу.

Залученими до матеріалів справи виписками банку (у копіях) підтверджено часткове виконання Відповідачем взятих на себе по Договору зобов'язань та перерахування Позивачу 124523,01 грн. Докази перерахування решти боргу в сумі 180000 грн. у матеріалах справи відсутні.

Отже, Відповідач у встановлені Договором та всупереч взятим на себе зобов'язанням кошти у сумі 180000 грн. Позивачу не сплатив.

Наявність у Відповідача заборгованості в сумі 180000 грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; розмір заборгованості є доведеним залученими до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

Враховуючи наведене вимоги позову в частині стягнення 180000 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, та зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 14750,30 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Натомість з вимогами про стягнення 19341,37 грн. пені суд не погоджується та не вбачає підстав для задоволенні позову у цій частині, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 ЦК України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати робіт пенею.

Умови Договору пункту про відповідальність у вигляді сплати пені не містять, а передбачена Договором відповідальність згідно чинного законодавства не є саме відповідальністю у вигляді сплати пені, оскільки, як було сказано вище, сторони за власною волею мають право обрати такий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, тобто така відповідальність не є обов'язковою в силу закону, а є правом вибору сторін.

При цьому, статті 1 та 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Посилання Позивача, що для Відповідача відповідальність у вигляді сплати пені встановлена ч. 6 ст. 231 ЦК України, судом також відхиляється, оскільки вказаною статтею відповідальність у вигляді сплати пені не встановлюється, а натомість указана норма зазначає, як відбувається формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань (постанова Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14), тобто як відбувається формування розміру пені (у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України), але указана норма не покладає на Відповідача, за відсутності погодження у договорі, сам обов'язок сплачувати пеню при порушенні грошового зобов'язання.

Отже, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Крим-Картон (м. Севастополь, вул. Комуністична, 10-А; ідентифікаційний код 35626065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Великі справи (м. Запоріжжя, проспект Соборний, 144, кв. 52; ідентифікаційний код 37778610) 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн. заборгованості, 14750 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 30 коп. 3% річних, а також 2921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять одну) грн. 25 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2017

Суддя Сташків Р.Б.