Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/21532/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/21532/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс"

про стягнення заборгованості 27 282, 35 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Андрієнко Т.Є.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 27 282, 35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання умов договору № СЛ-0140901 про надання послуг від 14.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/21532/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 21.12.2016 представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2016 надав витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 23.01.2017, зокрема зобов'язано позивача надати суду документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012 за період з 14.09.2012 та станом на січень 2017 року із зазначенням вартості виконаних та оплачених робіт та наданням суду відповідних первинних документів (акти виконаних робіт тощо), докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012 за період з 14.09.2012 та станом на січень 2017 (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку) та детальний обґрунтований розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням сум та періодів часткового виконання боржником свого грошового зобов'язання та зазначенням моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання.

У судовому засіданні 23.01.2017 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2016 надано письмові пояснення, в яких наведено детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012 за період з 14.09.2012 та станом на січень 2017 року із зазначенням вартості виконаних та оплачених робіт згідно наданих суду відповідних первинних документів, а також надано детальний обгрунтований розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та списком згрупованих поштових відправлень з відтиском штемпеля поштового відділення - 26.01.2017.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст.75, 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (далі - виконавець) укладено договір № СЛ-0140901 про надання послуг, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: маркування, завантаження та відвантаження будівельних матеріалів тощо, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні замовника та міститься у актах виконаних робіт (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов'язаний, зокрема за письмовим завданням особисто надавати останньому визначені цим договором послуги; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником згідно із вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати.

Виконавець має право, зокрема отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строки, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг.

Розділом 3 договору встановлено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю грошові кошти суми яких зазначаються в актах приймання-передачі наданих послуг.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Згідно п. 4.2. договору, у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. договору та закінчується 31.12.2013 (п.п. 6.1. та 6.2. договору).

17.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (далі - виконавець) укладено додаткову угоду № 17/09/12 до договору про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012, якою внесено зміни до пункту 3.1. розділу 3 договору та викладено його в наступній редакції:

3.1. Замовник повинен сплатити грошові кошти за надані послуги виконавцем в строк до 10-го числа наступного місяця за місяцем в якому були виконані роботи в повному обсязі згідно всіх складених та підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг за місяць.

Додатковою угодою № 23/12/13 від 23.12.2013 до договору про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012 сторони внесли зміни до п. 6.2. розділу 6 договору та виклали його в наступній редакції, відповідно до якої даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 року.

Також, 22.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (далі - виконавець) укладено додаткову угоду № 22/12/14 до договору про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012, відповідно до якої сторони внесли зміни до п. 6.2. розділу 6 договору та виклали його в наступній редакції: даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року.

Сторони доповнили розділ 5 договору пунктом 5.3. та виклали його в наступній редакції:

5.3. Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності за всіма зобов'язаннями (щодо сплати основного боргу та пені), що виникли на підставі цього договору, до 10 років.

Дана додаткова угода набирає чинності з 22.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 197 964, 80 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0190901 від 19.09.2012 на суму 33 544, 80 грн., № ОУ-0200901 від 20.09.2012 на суму 47 746, 80 грн., № ОУ - 0200902 від 20.09.2012 на суму 48 118, 00 грн., № ОУ-0240901 від 24.09.2012 на суму 9 755, 20 грн., № ОУ-0280905 від 28.09.2012 на суму 58 800, 00 грн., а також актом звірки розрахунків на 10.12.2012 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Так, на підтвердження часткової оплати відповідачем послуг згідно договору № CJI- 0140901 від 14.09.2012, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" надано суду копії банківських виписок по особовому рахунку позивача № 26005010208122, згідно яких відповідачем здійснено оплату послуг на суму 12 200, 00 грн., проте відповідно до призначення платежу зазначені кошти перераховувались на оплату за молочну продукцію згідно договору поставки № ДГ-0000002 від 01.03.2012.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом від 24.09.2012 № 24/09/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" звернулося до позивача, в якому просило прийняти до відома інформацію про допущені помилки, а саме:

1) допущено помилку в платіжному дорученні № 1240 від 03.09.2012 року на суму 4 700, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 783,33 грн., а саме в призначенні платежу: Оплата за молочну продукцію згідно Договору поставки №ДГ-0000002 від 01.03.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 783.33 грн. , відповідач просив вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні № 1240 від 03.09.2012 року: Оплата за вантажно- розвантажувальні роботи згідно рахунку-фактури № 0030901 від 03.09.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 783.33 грн. ;

2) допущено помилку в платіжному дорученні № 1251 від 10.09.2012 року на суму 1 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн., а саме в призначенні платежу: Оплата за молочну продукцію згідно Договору поставки №ДГ-0000002 від 01.03.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 166, 67 грн. , відповідач просив вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні № 1251 від 10.09.2012 року: оплата за маркування згідно рахунку-фактури № 0100901 від 10.09.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 166, 67 грн. ;

3) допущено помилку в платіжному дорученні № 23 від 24.09.2012 року на суму 4 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 666,67 грн., а саме в призначенні платежу: Оплата за молочну продукцію згідно договору поставки №ДГ-0000002 від 01.03.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 666.67 грн. , просить вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні № 23 від 24.09.2012 року: Оплата згідно Договору № СЛ- 0140901 про надання послуг від 14.09.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 666, 67 грн. ;

4) допущено помилку в платіжному дорученні № 24 від 24.09.2012 року на суму 1 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 333,33 грн., а саме в призначенні платежу: Оплата за молочну продукцію згідно Договору поставки №ДГ-0000002 від 01.03.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 333.33 грн. , просить вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні № 24 від 24.09.2012 року: оплата згідно Договору № СЛ- 0140901 про надання послуг від 14.09.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 333.33 грн. ;

5) допущено помилку в платіжному дорученні № 25 від 24.09.2012 року на суму 5 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 83,33 грн., а саме в призначенні платежу: Оплата за молочну продукцію згідно договору поставки №ДГ-0000002 від 01.03.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 83.33 грн. , відповідач просив вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні № 25 від 24.09.2012 року: оплата згідно Договору № СЛ- 0140901 про надання послуг від 14.09.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 83.33 грн. .

Крім того, листом № 24/09/12-2 від 24.09.2012 року відповідач, просив зарахувати оплату згідно рахунків-фактур № 0030901 від 03.09.2012 року, № 0100901 від 10.09.2012 року за надання вантажно-розвантажувальних робіт та послуг маркування на загальну суму - 5 700,00 грн. в рахунок оплати згідно договору № CJI- 0140901 про надання послуг від 14.09.2012 року.

Так, листом від 26.09.2012 року № 036 позивач не заперечив, проти зарахування оплат згідно рахунків-фактур № 0030901 від 03.09.2012 року, № 0100901 від 10.09.2012 року за надання вантажно-розвантажувальних робіт та послуг маркування на загальну суму 5 700,00 грн. в рахунок оплати згідно договору № CJI- 0140901 про надання послуг від 14.09.2012 року.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи те, що позивач не заперечує проти зарахування грошових коштів у розмірі 12 200, 00 грн. в рахунок оплати за надані послуги за договором № CJI- 0140901 від 14.09.2012 року, про що останнім неодноразово зазначено у позовній заяві та письмових пояснення, суд приходить до висновку, що відповідач за надані послуги згідно договору № CJI- 0140901 від 14.09.2012 розрахувався частково у розмірі 12 200, 00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 185 764, 80 грн.

При цьому, листом від 10.12.2012 № 041 позивач звернувся до відповідача, в якому просив перерахувати суму боргу у розмірі 185 764, 80 грн. на розрахунковий рахунок позивача та підписати акти звірки розрахунків між підприємствами.

Так, листом від 14.12.2012 № 14/12/12-4 відповідач надав відповідь на вище зазначений лист позивача, в якому підтвердив надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" послуг на загальну суму 197 964, 80 грн. та повідомив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" було поставлено підприємству позивача товар за період травень 2012 року на загальну суму - 499 838, 58 грн., з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" сплатило за поставлений товар лише - 326 761, 67 грн., в результаті чого, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 173 076, 91 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків на 14.12.2012, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (наявний у матеріалах справи).

В свою чергу, позивач листом від 17.12.2012 № 045 надав відповідь на зазначений вище лист відповідача, відповідно до якого враховуючи наявність кредиторської заборгованості між підприємствами, пропонує відповідачу провести зарахування зустрічних вимог кредиторів між підприємствами, решту суму боргу за надані послуги у розмірі - 12 687, 89 грн., просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс".

Листом № 21/12/12-з від 21.12.2012 відповідач не заперечив проти зарахування зустрічних вимог кредиторів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" на суму згідно актів звірок розрахунків від 17.12.2012.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" повідомило, що має велику дебіторську заборгованість за поставлений товар, у зв'язку з чим решту суми боргу у розмірі - 12 687, 89 грн., відповідач за зобов'язаннями перед позивачем на виконання умов договору № СЛ-0140901 про надання послуг від 14.09.2012 перерахує одразу після отримання грошових коштів від своїх контрагентів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, враховуючи те, що позивач має заборгованість перед відповідачем за поставлений та не оплачений товару у розмірі 173 076, 91 грн., а за відповідачем утворилась заборгованість за надані згідно договору № СЛ-0140901 від 14.09.2012 послуги у розмірі 185 764, 80 грн., між сторонами відбулося зарахування зустрічних вимог, про що сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 17.12.2012 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" складає 12 687, 89 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 053 від 04.02.2013, в якій позивача повідомив, що станом на 04.02.2013 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" складає 12 687, 89 грн., у зв'язку з чим вимагає здійснити оплату боргу за надані послуги згідно договору № СЛ-0140901 від 14.09.2012 у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс".

Так, листом від 07.02.2013 № 07/02/13-3 відповідач надав відповідь на вимогу позивача, повідомивши, що підприємство відповідача перебуває у скрутному становищі у зв'язку із відсутності оплати за поставлений товар від інших підприємств, та у разі надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" здійснить повний розрахунок з позивачем згідно своїх не виконаних зобов'язань за договором № СЛ-0140901 від 14.09.2012.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 12 687, 89 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 923, 95 грн. - пені за період з 16.02.2013 по 16.08.2013, 12 248 08 грн. - інфляційних втрат за період з 01.03.2013 по 31.10.2016 та 1 422, 43 грн. - 3 % річних за період з 16.02.2013 по 10.11.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг № СЛ-0140901 від 14.09.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0190901 від 19.09.2012, № ОУ-0200901 від 20.09.2012, № ОУ - 0200902 від 20.09.2012, № ОУ-0240901 від 24.09.2012, № ОУ-0280905 від 28.09.2012, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі та у передбачені договором строки не провів, доказів зворотного суду не надав.

При цьому, як встановлено судом вище, листом від 14.12.2012 № 14/12/12-4 відповідач повідомив позивача про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" було поставлено підприємству позивача товар за період травень 2012 року на загальну суму - 499 838, 58 грн., з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" сплатило за поставлений товар лише - 326 761, 67 грн., в результаті чого, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" не виконано своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар у розмірі 173 076, 91 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків на 14.12.2012, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У зв'язку з чим, позивач листом від 17.12.2012 № 045 враховуючи наявність кредиторської заборгованості між підприємствами, запропонував відповідачу провести зарахування зустрічних вимог кредиторів між підприємствами, решту суму боргу за надані послуги у розмірі - 12 687, 89 грн., просив перерахувати відповідача на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс".

Листом № 21/12/12-з від 21.12.2012 відповідач не заперечив проти зарахування зустрічних вимог кредиторів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" на суму згідно актів звірок розрахунків від 17.12.2012.

Так, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення одностороннього правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо волевиявлення однієї із сторін за умови відсутності підстав, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, яка встановлює недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог. Формою даного правочину є відповідна письмова заява.

Аналогічна правова позиція щодо процесуальних аспектів зарахуванням зустрічних однорідних вимог викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.07.2016 у справі № 925/769/14 та від 27.09.2016 у справі № 910/1100/16.

Отже, враховуючи те, що позивач має заборгованість перед відповідачем за поставлений та не оплачений товару у розмірі 173 076, 91 грн., а за відповідачем утворилась заборгованість за надані згідно договору № СЛ-0140901 від 14.09.2012 послуги у розмірі 185 764, 80 грн., між сторонами відбулося зарахування зустрічних вимог, про що сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 17.12.2012 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" складає 12 687, 89 грн.

Таким чином, станом на дату винесення судового акту у даній справі, заборгованість відповідача за надані послуги згідно договору № СЛ-0140901 від 14.09.2012 складає 12 687, 89 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 053 від 04.02.2013, в які позивач просив здійснити оплату боргу за надані послуги згідно договору № СЛ-0140901 від 14.09.2012 у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс".

Листом від 07.02.2013 № 07/02/13-3 відповідач надав відповідь на вимогу позивача, повідомивши, що підприємство відповідача перебуває у скрутному становищі у зв'язку із відсутності оплати за поставлений товар від інших підприємств, та у разі надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" здійснить повний розрахунок з позивачем згідно своїх не виконаних зобов'язань за договором № СЛ-0140901 від 14.09.2012.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у розмірі 12 687, 89 грн. є таким що настав та починаючи з 15.02.2013 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки листом від 07.02.2013 відповідачем надано відповідь на вимогу позивача, тому саме від цієї дати судом відраховано семиденний строк, передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що обставини зазначені відповідачем у листі від 07.02.2013 № 07/02/13-3 щодо перебування підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку із відсутністю оплати за поставлений товар від інших підприємств, не є підставою для невиконання зобов'язань за договором № СЛ-0140901 про надання послуг від 14.09.2012.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати у повному обсязі наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № СЛ-0140901 про надання послуг від 14.09.2012 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 687, 89 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 923, 95 грн. - пені за період з 16.02.2013 по 16.08.2013, 12 248 08 грн. - інфляційних втрат за період з 01.03.2013 по 31.10.2016 та 1 422, 43 грн. - 3 % річних за період з 16.02.2013 по 10.11.2016.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № СЛ-0140901 про надання послуг від 14.09.2012, з нього, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 923, 95 грн. - пені, 12 248, 08 грн. - інфляційних втрат та 1 422, 43 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 21, офіс 216, ідентифікаційний код - 33940261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (02225, м. Київ, вул. Радунська, буд. 3, ідентифікаційний код - 37415287) 12 687 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 89 коп. - заборгованості, 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 95 коп. - пені, 1 422 (одну тисячу чотириста двадцять дві) грн. 43 коп. - 3% річних, 12 248 (дванадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.02.2017.

Суддя Пригунова А.Б.