Рішення

від 31.01.2017 по справі 910/22707/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/22707/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро доТовариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно простягнення 48975 грн. 40 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Мілованова О.М. - представник за довіреністю б/н від 21.03.2016;

від відповідача: Гайдамаченко В.Г. - представник за довіреністю б/н від 09.01.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно про стягнення 48975 грн. 40 коп., з яких22537 грн. 06 коп. 10% річних та 26438 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 422410 грн. 74 коп. заборгованості з оплати товару, 5078 грн. 92 коп. дооцінки вартості товару (курсової різниці), 104665 грн. 25 коп. пені за період з 16.09.2014 по 12.05.2015, 27661 грн. 86 коп. 10% річних за період з 16.09.2014 по 12.05.2015 та 171076 грн. 25 коп. за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/7026/15-г позовні вимоги були задоволено частково; стягнуто з відповідача 422410 грн. 74 коп. основного боргу, 5078 грн. 92 коп. курсової різниці, 77931 грн. 89 коп. пені, 24187 грн. 35 коп. 10% річних та 10592 грн. 18 коп. судового збору. Крім того, позивач зазначив, що 17.07.2015 він звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 192643 грн. 37 коп. дооцінки вартості товару (курсової різниці), нарахованої станом на 09.07.2015 (дата сплати відповідачем основної суми боргу), 39579 грн. 30 коп. пені за період з 13.05.2015 по 08.07.2015 та 6597 грн. 18 коп. 10% річних за період з 13.05.2015 по 08.07.2015. Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 192643 грн. 37 коп. дооцінки курсової різниці вартості товару, 39579 грн. 30 коп. пені, 6597 грн. 18 коп. 10% річних та 4950 грн. 12 коп. судового збору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних у розмірі 22537 грн. 06 коп., нарахованих за період з 09.07.2015 по 08.09.2016 на суму дооцінки курсової різниці вартості товару, що становить 192643 грн. 37 коп., та 26438 грн. 34 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2014 року по травень 2016 року (на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 5078 грн. 92 коп. з грудня 2014 року по червень 2015 року, на суму основного боргу у розмірі 422410 грн. 74 коп. за період з травня по червень 2015 року, на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 192643 грн. 37 коп. за період з липня 2015 року по травень 2016 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22707/16, розгляд справи призначено на 10.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.01.2017.

У судовому засіданні 24.01.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу у розмірі 422410 грн. 74 коп. була сплачена відповідачем 09.07.2015, з огляду на що у період з 09.07.2015 по 08.09.2016 (період нарахування позивачем 10% річних) відповідач не користувався грошовими коштами позивача, у зв'язку з чим підстави для нарахування 10% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний період відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування інфляційних втрат можливе лише у випадку, якщо грошове зобов'язання виражено у національній валюті України - гривні, тоді як ціна товару, відповідно до умов Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014, була виражена в іноземній валюті, у зв'язку з чим підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні.

У судовому засіданні 24.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.01.2017.

26.01.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що положення законодавства України хоч і визначають національну валюту України як єдиний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Позивач вказав на те, що заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 була сплачена відповідачем у повному обсязі 09.09.2016, з огляду на що правомірним є нарахування 10% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем у позовній заяві період нарахування.

У судовому засіданні 31.01.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2017 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Профіагро (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно (покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048, предметом якого є товар, який належить постачальнику на момент укладення договору або буде набутий постачальником у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.4 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 ціна товару вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у Євро.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 покупець здійснює оплату партії товару в гривнях за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору із врахуванням положень пункту 2.4 та розділу 5 даного Договору. Оплата вартості товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передує дню здійснення платежу. Міжбанк - курс гривні для продажу Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних з сайту http:minfin.com.ua/currency/mb/eur/, міжбанківський курс, продаж Euro/UAH зафіксований на момент закриття торгів. Таким чином, сума до сплати визначається на день платежу шляхом множення еквіваленту в Євро (що вказаний в додатку) на курс гривні на Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передував дню здійснення платежу.

Відповідно до пункту 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 у тому випадку, якщо курс Євро до гривні на день оплати вище, ніж курс Євро до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна в гривнях на день перерахування грошей. В - ціна в гривнях на момент підписання даного договору. А2 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському валютному ринку, на день підписання даного договору. А1 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку, на день, попередній дню перерахування грошей.

Пунктом 5.6 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 сторони погодили, що оплата товару проводиться згідно додатків до даного Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою Договір поставки № 96 від 18.08.2015 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 до Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 вартість товару складає 726931 грн. 92 коп.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 1 до Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 розрахунок за товари проводиться в гривнях, шляхом зарахування коштів покупця на розрахункових рахунок постачальника наступним чином: - перша оплата в розмірі 218079,58 грн., еквівалент 12870,00 Євро підлягає оплаті до 05 серпня 2014 року; - друга оплата в розмірі 254426,17 грн., еквівалент 15015,00 Євро підлягає оплаті до 15.09.2014 року; - третя оплата в розмірі 254426,17 грн., еквівалент 15015,00 Євро підлягає оплаті до 15.10.2014 року.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за товар, 23.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Профіагро звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 422410 грн. 74 коп. заборгованості з оплати товару, 5078 грн. 92 коп. дооцінки вартості товару (курсової різниці), 104665 грн. 25 коп. пені за період з 16.09.2014 по 12.05.2015, 27661 грн. 86 коп. 10% річних за період з 16.09.2014 по 12.05.2015 та 171076 грн. 25 коп. за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) - справа № 910/7026/15-г.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/7026/15-г, яке набрало законної сили 20.06.2015, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 422410 грн. 74 коп. основного боргу, 5078 грн. 92 коп. курсової різниці, 77931 грн. 89 коп. пені, 24187 грн. 35 коп. 10% річних та 10592 грн. 18 коп. судового збору.

Судом встановлено, що присуджені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/7026/15-г до стягнення з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 540201 грн. 08 коп. були сплачені відповідачем 09.07.2015.

Судом встановлено, що 17.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Профіагро звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 192643 грн. 37 коп. дооцінки вартості товару (курсової різниці), нарахованої станом на 09.07.2015 (дата сплати основної суми боргу), 39579 грн. 30 коп. пені за період з 13.05.2015 по 08.07.2015 та 6597 грн. 18 коп. 10% річних за період з 13.05.2015 по 08.07.2015 (справа № 910/18444/15).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 192643 грн. 37 коп. дооцінки курсової різниці вартості товару, 39579 грн. 30 коп. пені, 6597 грн. 18 коп. 10% річних та 4950 грн. 12 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15 скасовано частково; відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 39579 грн. 30 коп.; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15 залишено без змін.

11.05.2016 Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 910/18444/15, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 192643 грн. 37 коп. дооцінки курсової різниці вартості товару та 6597 грн. 18 коп. 10% річних, що разом становить 199240 грн. 55 коп.

Судом встановлено, що грошові кошти, присуджені до стягнення з відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 910/18444/15 у загальному розмірі 199240 грн. 55 коп., були сплачені відповідачем 09.09.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 4454 від 09.09.2016, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних у розмірі 22537 грн. 06 коп., нарахованих за період з 09.07.2015 по 08.09.2016 на суму дооцінки курсової різниці вартості товару, що становить 192643 грн. 37 коп., та 26438 грн. 34 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2014 року по травень 2016 року (на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 5078 грн. 92 коп. з грудня 2014 року по червень 2015 року, на суму основного боргу у розмірі 422410 грн. 74 коп. за період з травня по червень 2015 року, на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 192643 грн. 37 коп. за період з липня 2015 року по травень 2016 року).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 2.4 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 ціна товару вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у Євро.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 покупець здійснює оплату партії товару в гривнях за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору із врахуванням положень пункту 2.4 та розділу 5 даного Договору. Оплата вартості товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передує дню здійснення платежу. Міжбанк - курс гривні для продажу Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних з сайту http:minfin.com.ua/currency/mb/eur/, міжбанківський курс, продаж Euro/UAH зафіксований на момент закриття торгів. Таким чином, сума до сплати визначається на день платежу шляхом множення еквіваленту в Євро (що вказаний в додатку) на курс гривні на Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передував дню здійснення платежу.

Відповідно до пункту 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 у тому випадку, якщо курс Євро до гривні на день оплати вище, ніж курс Євро до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна в гривнях на день перерахування грошей. В - ціна в гривнях на момент підписання даного договору. А2 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському валютному ринку, на день підписання даного договору. А1 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку, на день, попередній дню перерахування грошей.

Таким чином, оскільки умовами Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 сторони встановили механізм визначення ціни товару, а саме визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, встановили конкретний механізм визначення суми грошових коштів (у національній валюті України), що підлягає сплаті станом на дату здійснення платежу (а саме, відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу Євро на день фактичної здійснення оплати), суд дійшов висновку, що нарахована позивачем дооцінка курсової різниці вартості товару у сумі 192643 грн. 37 коп., яка була стягнута з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015, є, по суті, частиною вартості (ціни) товару , поставленого позивачем за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014, та механізм її визначення погоджений сторонами у договорі.

Отже, оскільки дооцінка курсової різниці вартості товару є частиною вартості (ціни) товару, за прострочення її сплати боржником (відповідачем) у кредитора (позивача) виникає право захистити свої майнові інтереси у спосіб, визначений ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема шляхом стягнення процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних у розмірі 22537 грн. 06 коп., нарахованих за період з 09.07.2015 по 08.09.2016 на суму дооцінки курсової різниці вартості товару, що становить 192643 грн. 37 коп.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 8.4 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 сторони, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 10% річних.

Таким чином, сторони встановили інший розмір процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж той, що встановлений у ст. 625 Цивільного кодексу України (а саме, 10% процентів річних).

Як встановлено судом, дооцінка курсової різниці вартості товару у сумі 192643 грн. 37 коп. (розрахована станом на 09.07.2015) була сплачена відповідачем 09.09.2016.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок 10% річних в частині періоду нарахування (з 09.07.2015 по 08.09.2016).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості щодо розміру нарахованих позивачем 10% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно 10% річних у розмірі 22537 грн. 06 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для нарахування 10% річних, оскільки сума основного боргу у розмірі 422410 грн. 74 коп. була сплачена позивачем 09.07.2015, з огляду на те, що позивач здійснює нарахування 10% річних не за прострочення сплати відповідачем грошових коштів 422410 грн. 74 коп. (стягнення 10% річних, нарахованих позивачем за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 422410 грн. 74 коп., були предметом позову у справі № 910/7025/15-г та у справі № 910/18444/15), а за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 192643 грн. 37 коп. (дооцінка курсової різниці вартості товару станом на 09.07.2015), так як судом встановлено, що дооцінка курсової різниці вартості товару, по суті, є частиною вартості (ціною) товару, за прострочення сплати якої у позивача виникає право на стягнення процентів річних (відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26438 грн. 34 коп., нараховані за період з грудня 2014 року по травень 2016 року (на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 5078 грн. 92 коп. з грудня 2014 року по червень 2015 року, на суму основного боргу у розмірі 422410 грн. 74 коп. за період з травня по червень 2015 року, на суму дооцінки курсової різниці вартості товару у розмірі 192643 грн. 37 коп. за період з липня 2015 року по травень 2016 року).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд зазначає, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише національна валюта України, у зв'язку з чим у випадку визначення сторонами у договорі ціни в іноземній валюті та, відповідно, визначення механізму розрахунку вартості товару (у гривні) з урахуванням курсу Євро, підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в частині здійснення інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті, відсутні.

Разом з тим, як встановлено судом, умовами Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 сторони не визначили ціну в іноземній валюті, а встановили механізм визначення ціни товару, а саме визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, встановили конкретний механізм визначення вартості товару у національній валюті України , що підлягає сплаті станом на дату здійснення платежу (а саме, відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату товару у гривні виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу Євро на день фактичної здійснення оплати).

Таким чином, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що оскільки ціна договору визначена в іноземній валюті - Євро, підстави для її індексації у зв'язку з знеціненням відсутні, оскільки ціна Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 визначена у національній валюті України - гривні.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, долученого позивачем до позовної заяви, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по червень 2015 року на суму у розмірі 5078 грн. 92 коп., що є дооцінкою курсової різниці вартості товару, яка стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/7026/15-г.

Однак, суд зазначає, що умовами Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 (п. 5.5 договору) сторони вже передбачили особливий порядок захисту позивачем своїх майнових інтересів, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів (національної валюти) внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Зокрема, умовами договору передбачено право позивача на стягнення з відповідача курсової різниці (дооцінка курсової різниці) вартості товару, яка обчислюється станом на дату фактичного здійснення відповідачем платежу та залежить від курсу Євро на день оплати (курсова різниця розраховується за формулою, наведеною у п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014).

Тобто, донарахована вартість товару з урахуванням курсової різниці, по суті, є як частиною загальної вартості товару (враховуючи визначений механізм її розрахунку у договорі), та водночас є способом захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів - гривні - у випадку прострочення оплати вартості товару, яка визначена на момент укладення договору.

Таким чином, сума курсової різниці у розмірі 5078 грн. 92 коп. є як частиною вартості товару, так і способом захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів - гривні - у випадку прострочення оплати вартості товару, яка визначена на момент укладення договору, а тому нарахування інфляційних втрат (які є способом захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів) на курсову різницю (яка також є способом захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів, та яку позивач має право нараховувати до кінцевої дати сплати відповідачем суми грошових коштів, розмір яких визначений умовами договору - без дооцінки курсової різниці) є, по суті, нарахуванням розміру втрат від знецінення, здійсненим на вже нараховані втрати від знецінення, що є безпідставним збагаченням кредитора, який у належний та достатній (пропорційний, співрозмірний) спосіб вже захистив свої інтереси.

При цьому, суд зазначає, що курсова різниця у розмірі 5078 грн. 92 коп. була нарахована у періоді, коли у відповідача існувала заборгованість (у розмірі, визначеному умовами договору) з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 (відповідач остаточно оплатив ціну товару, встановлену умовами договору, 09.07.2015), та у період до 09.07.2015 позивач мав право захистити свої майнові права у порядку, передбаченому п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 (шляхом нарахування курсової різниці).

Однак, суд зазначає, що особливістю донарахованої курсової різниці є те, що її розмір визначається станом на дату фактичного здійснення відповідачем оплати (відповідно до формули, наведеної у п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014) та, відповідно, прострочення зі сплати курсової різниці не виникає та взагалі не може виникнути, оскільки фактично розмір курсової різниці, що підлягає сплаті та входить до ціни товару, визначається на день (дату) фактичної оплати вартості товару.

Водночас, застосування ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат передбачає існування прострочення виконання грошового зобов'язання (прострочення сплати грошових коштів).

При цьому, суд зазначає, що донарахування курсової різниці у сумі 192643 грн. 37 коп. після стягнення курсової різниці у розмірі 5078 грн. 92 коп. свідчить про те, що майнові інтереси кредитора від знецінення грошових коштів були захищені за весь період існування заборгованості з оплати визначеної у договорі вартості товару на момент укладення, в тому числі курсова різниця у сумі 192643 грн. 37 коп. охоплює період прострочення щодо сплати суми 5078 грн. 92 коп.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для нарахування інфляційних втрат на суму 5078 грн. 92 коп. (дооцінка курсової різниці вартості товару) за період з грудня 2014 року по червень 2015 року.

Крім того, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з травня по червень 2015 року на суму грошових коштів у розмірі 422410 грн. 74 коп.

Однак, суд зазначає, що умовами Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 (п. 5.5 договору) сторони вже передбачили особливий порядок захисту позивачем своїх майнових інтересів, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів (національної валюти) внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Зокрема, умовами договору передбачено право позивача на стягнення з відповідача курсової різниці (дооцінка курсової різниці) вартості товару, яка обчислюється станом на дату фактичного здійснення відповідачем платежу та залежить від курсу Євро на день оплати (курсова різниця розраховується за формулою, наведеною у п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/7026/15-г стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно курсову різницю у розмірі 5078 грн. 92 коп., нараховану станом на 03.12.2014 (з урахування часткових оплат).

Крім того, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно курсову різницю у розмірі 192643 грн. 37 коп., нараховану станом на 09.07.2015 на суму 422410 грн. 74 коп.

Тобто, за період існування у відповідача прострочення з оплати грошових коштів у розмірі 422410 грн. 74 коп. позивач вже захистив свої майнові інтереси, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів за період прострочення їх сплати, у спосіб, визначений у Договорі поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014, а саме шляхом стягнення з відповідача курсової різниці.

Отже, донарахована вартість товару з урахуванням курсової різниці, по суті, є як частиною загальної вартості товару (враховуючи визначений механізм її розрахунку у договорі), та водночас є способом захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів - гривні - у випадку прострочення оплати вартості товару, яка визначена на момент укладення договору.

Отже, погодження сторонами у договорі вищевказаного механізму захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів виключає можливість додаткового стягнення інфляційних нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК, так як втрачається функціональне призначення норми ст. 625 ЦК, та остання у такому випадку вже не може використовуватись з метою захисту кредитора від знецінення коштів, а її застосування у даному випадку, по суті, зводилось би до безпідставного збагачення кредитора, який у належний та достатній (пропорційний, співрозмірний) спосіб вже захистив свої інтереси.

Таким чином, суд не вбачає підстав для нарахування інфляційних втрат за період з травня по червень 2015 року на суму грошових коштів у розмірі 422410 грн. 74 коп., оскільки таке нарахування, по суті, є подвійною компенсацією позивача у зв'язку із знеціненням національної валюти України - гривні.

Крім того, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, долученого позивачем до позовної заяви, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з липня 2015 року по травень 2016 року на суму грошових коштів у розмірі 192643 грн. 37 коп. (дооцінка курсової різниці вартості товару станом на 09.07.2015), стягнутих з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/18444/15.

Суд зазначає, що дооцінка курсової різниці вартості товару у розмірі 192643 грн. 37 коп. була нарахована позивачем станом на 09.07.2015 відповідно до формули, викладеної у п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014, згідно з якою розмір дооцінки визначається з урахування курсу Євро на день, попередній дню перерахування грошей, та залежить від ціни в гривнях на момент підписання договору (ціни товару без визначення курсової різниці).

Як встановлено судом, весь розмір заборгованості (без курсової різниці) за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 був сплачений відповідачем 09.07.2015, з огляду на що суд дійшов висновку, що станом на дату сплати відповідачем заборгованості з оплати товару (без курсової дооцінки) подальше застосування позивачем формули, викладеної у п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 з метою захисту своїх майнових інтересів, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення національної валюти, є неможливим, так як відповідна формула передбачає своїм елементом визначену на дату укладення договору першопочаткову вартість товару (вказану у договорі на момент укладення), яка була сплачена відповідачем у повному обсязі 09.07.2015 .

Однак, оскільки курсова різниця у сумі 192643 грн. 37 коп., по суті, є частиною вартості товару (тобто обов'язок з її сплати є грошовим зобов'язанням) та відбулось прострочення її сплати (була сплачена відповідачем 09.09.2016), беручи до уваги, що з 09.07.2015 позивач позбавлений можливості захистити свої майнові інтереси, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення національної валюти у порядку, передбаченому п. 5.5 Договору поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014, водночас кредитор протягом часу прострочення не має можливості користуватися належними йому грошовими коштами, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що майнові інтереси позивача, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів у розмірі 192643 грн. 37 коп. у період з липня 2015 року по травень 2016 року підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих за вказаний період відповідно до ст. 625 ЦК.

З огляду на викладене, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 192643 грн. 37 коп. за період з липня 2015 року по травень 2016 року (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі липень 2015 року - травень 2016 року 192643.37 1.071 13690.09 206333.46 Таким чином, обгрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, є 13690 грн. 09 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно інфляційних втрат у розмірі 26438 грн. 34 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 13690 грн. 09 коп.

Таким чином, висновки суду щодо застосування способу захисту, передбаченого ст. 625 ЦК, шляхом нарахування інфляційних втрат у зв'язку із знеціненням грошових коштів, зводяться до наступного: вказаний спосіб захисту підлягає застосуванню лише, якщо кредитор несе втрати у зв'язку із знеціненням таких коштів (гривні) за час, коли він не може користуватися такими коштами внаслідок прострочення боржника з їх сплати. Водночас, якщо сторони погодили у договорі механізм визначення вартості товару шляхом прив'язки остаточної вартості останнього станом на дату фактичної оплати до курсу іноземної валюти (встановили у договорі еквівалент в іноземній валюті), то у випадку прострочення з оплати кредитор не несе будь-яких втрат від знецінення національної валюти, тобто сторони у даному випадку на власний розсуд погодили механізм захисту кредитора. Отже, у такому випадку стягнення з боржника інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК за період, коли захист майнових інтересів кредитора здійснюється шляхом донарахування курсової різниці, - суперечить функціональному призначенню такого способу захисту, так як захист кредитора вже здійснено у порядку, передбаченому договором, та додаткове нарахування інфляційних втрат зводиться до безпідставного збагачення кредитора. Водночас, враховуючи, що передбачений договором порядок нарахування курсової різниці та формулу розрахунку, елементом якої є першопочаткова ціна, яка встановлена у договорі на момент укладення, суд дійшов висновку, що після сплати останньої (422410 грн. 74 коп.) кредитор вже не має права нараховувати курсову різницю на вже донараховану курсову різницю, яка залишилась несплаченою боржником. Однак, у будь-якому випадку така несплачена частина донарахованої курсової різниці є частиною вартості товару, та за період прострочення з її оплати кредитор несе втрати у вигляді знецінення грошових коштів, а отже у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання та неможливістю застосувати механізм донарахування курсової різниці, кредитор має право захистити свої майнові інтереси шляхом стягнення з боржника інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно (03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код: 32736177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профіагро (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код: 37332646) 10% річних у розмірі 22537 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 13690 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 1019 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.02.2017

Cуддя І.М. Отрош