Рішення

від 03.02.2017 по справі 910/23643/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №910/23643/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна доПриватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал простягнення 34572 грн. 46 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Запольська Н.Ю. - представник за довіреністю б/н від 25.11.2016;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна з вимогами до Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал про стягнення 34572 грн. 46 коп., з яких 33350 грн. 00 коп. основного боргу, 1140 грн. 46 коп. пені та 82 грн. 00 коп. 3% річних.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем у період з 29.06.2016 по 14.09.2016, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33350 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1140 грн. 46 коп. за період з 14.09.2016 по 29.11.2016 та 3% річних у розмірі 82 грн. 00 коп. за період з 31.10.2016 по 29.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23643/16; розгляд справи призначено на 17.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.02.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001904240 від 23.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 23.01.2017 поштове відправлення не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 03.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Котлін Україна (постачальник) та Приватним підприємством Виробничо-торговельна компанія Юніверсал (покупець) укладено Договір № 1/21/06/2016 постачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати і передати покупцеві у власність, а покупець - оплатити і прийняти на умовах даного договору гранули (пеллети) паливні з відходів деревини, який відповідає характеристикам, наведеним у п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 датою переходу права власності на товар сторони домовились вважати дату видаткової накладної.

Згідно з п. 7.1 Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 він діє до 31.12.2017

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за період з 29.06.2016 по 14.09.2016 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 103350 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 29.06.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000005 від 06.07.2016 на суму 11700 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000014 від 19.07.2016 на суму 9750 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-000013 від 28.07.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., видатковою накладною №РН-00017 від 10.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000022 від 26.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000030 від 07.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-00036 від 14.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копії вказаних видаткових накладних долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, у видатковій накладній №РН-000004 від 29.06.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. міститься посилання на Договір № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016, а в решті спірних видаткових накладних міститься посилання на рахунки, які були виставлені позивачем для здійснення відповідачем попередньої оплати відповідно до умов договору.

17.01.2017 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, які були виставлені позивачем відповідачу, та на які міститься посилання у спірних видаткових накладних.

Так, у рахунку-фактурі №СФ-0000029 від 07.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. (виставлений для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-00000030 від 07.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп.), у рахунку-фактурі №СФ-000033 від 14.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. (виставлений для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-000036 від 14.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп.), у рахунку-фактурі №СФ-0000021 від 26.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. (виставлений для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-00000022 від 26.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп.) міститься посилання на Договір № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016, тоді як у решті рахунків-фактур, які були виставлені позивач для здійснення відповідачем оплат, посилання на Договір № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 відсутнє.

Втім, враховуючи пояснення позивача, викладені у позовній заяві, що поставка за всіма спірними видатковими накладними відбувалась за Договором № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 (вказані обставини не були спростовані відповідачем), суд дійшов висновку, що у період з 29.06.2016 по 14.09.2016 товар на загальну суму 103350 грн. 00 коп. за спірними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу на умовах Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі покупцем по 100% попередній оплаті відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Суд зазначає, що умовами п. 2.1 Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 сторони не визначили строку здійснення відповідачем попередньої оплати.

Водночас, відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, враховуючи дати здійснення позивачем поставок за спірними видатковими накладними, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000004 від 29.06.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 29.06.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000005 від 06.07.2016 на суму 11700 грн. 00 коп. - 06.07.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000014 від 19.07.2016 на суму 9750 грн. 00 коп. - 19.07.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-000013 від 28.07.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 28.07.2016; товар, поставлений за видатковою накладною №РН-00017 від 10.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 10.08.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000022 від 26.08.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 26.08.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000030 від 07.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 07.09.2016; товар, поставлений за видатковою накладною № РН-00036 від 14.09.2016 на суму 13650 грн. 00 коп. - 14.09.2016.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок з оплати товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 70000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до позовної заяви, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33350 грн. 00 коп.

При цьому, 03.02.2017 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення № 715 від 20.01.2017 на суму 3000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата товару за видатковою накладною № 36 від 14.09.2016).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, оскільки грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп. були сплачені відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3000 грн. 00 коп. (частини суми основного боргу).

Станом на дату розгляду справи у суді доказів сплати грошових коштів у розмірі 30350 грн. 00 коп. відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал у розмірі 30350 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна в частині стягнення з Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал суми основного боргу у розмірі 33350 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 30350 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1140 грн. 46 коп. пені, нарахованої за період з 14.09.2016 по 29.11.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що умовами Договору № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016 сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем грошових коштів за отриманий товар (розмір та базу нарахування пені), та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого за Договором № 1/21/06/2016 постачання від 21.06.2016, відсутні.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна в частині стягнення з Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал пені у розмірі 1140 грн. 46 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 82 грн. 00 коп. за період з 31.10.2016 по 29.11.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна в частині стягнення з Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал 3% річних у розмірі 82 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку припинити провадження у справі (в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп.), покладається на позивача (на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України), як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір (так як часткова сплата заборгованості відбулась після порушення провадження у справі).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал частини основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-торговельна компанія Юніверсал (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 5; ідентифікаційний код: 23740952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 231; ідентифікаційний код: 40445767) суму основного боргу у розмірі 30350 (тридцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 54 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.02.2017

Суддя І.М. Отрош