Рішення

від 07.02.2017 по справі 921/739/16-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2017 р.Справа № 921/739/16-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості (вул. Б. Хмельницького, 60, м. Зборів, Тернопільська область, 47201)

до відповідача №1 ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, 24, м.Зборів, Тернопільська область, 47201)

відповідача №2 Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільська область, 47201)

про cтягнення коштів у сумі 9115,50 грн.

За участю від:

позивача - ОСОБА_2

відповідача №1 - ОСОБА_3

відповідача №2 - ОСОБА_3

Суть справи:

ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації про cтягнення коштів у сумі 9115,50 грн.

Свої вимоги позивач мотивував наявністю підстав для стягнення суми допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_4, якого було незаконно звільнено та за рішенням суду поновлено на роботі.

Розгляд справи, призначений вперше на 22.12.2016р., неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2017 р.

Ухвалою суду від 12.01.2017р., за усним клопотанням представника ОСОБА_1 районної державної адміністрації, в порядку ст. 24 ГПК України, до участі у справі в якості відповідача №2 залучено Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Представником позивача в судовому засіданні 07.02.2017р. позовні вимоги підтримано та зазначено, що заявлена сума підлягає стягненню з відповідача №1.

Представником відповідачів проти обставин позову не заперечено, письмового відзиву не подано, однак зазначено, що відшкодування коштів в сумі 9115,50 грн. повинно бути покладено на відповідача №2, оскільки ОСОБА_4 було звільнено та поновлено на посаді головного спеціаліста саме відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА, хоча це і було здійснено за розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА .

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, за відсутності відповідних клопотань учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА №175-к від 21.04.2015р. звільнено ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста Відділу сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Підставою для прийняття вказаного розпорядження стали висновок від 09.04.2015р. №36 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", та довідка ОСОБА_1 РДА від 16.04.2015р. про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

На підставі заяви ОСОБА_4 від 16.06.2015р. про надання статусу безробітного, останнього було зареєстровано як безробітного в ОСОБА_1 РЦЗ з 16.06.2015 по 23.11.2015 року, та виплачено кошти в сумі 9115,50 грн.

На даний факт вказує видана ОСОБА_1 РЦЗ довідка №1652 від 03.12.2015р., Витяг від 01.12.2015р. з наказів ОСОБА_1 районного центру зайнятості про прийняті рішення по особі: ОСОБА_4.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015р. №876/7868/15, ОСОБА_4 поновлено на посаді головного спеціаліста Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА з 22.04.2015р. Дана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016р. №К/800/30619/16 залишено без руху касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015р. у справі №819/1406/15 (876/7868/15).

На підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015р. №876/7868/15, розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА №569-к від 23.11.2015р., ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА.

В той же час з'ясовано, що Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА має статус юридичної особи (дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з поясненнями представника відповідачів, Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА має самостійний баланс та казначейський рахунок.

За змістом Посадової Інструкції головного спеціаліста відділу в справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА (затвердженої 06.01.2016р. начальником Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту районної державної адміністрації), зокрема п.1.2, останній призначається та звільняється з роботи за розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА, проте безпосередньо підпорядкований начальнику Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту районної державної адміністрації та виконує роботу, пов'язану з функціонуванням саме Відділу.

Письмового трудового договору із головним спеціалістом Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА ОСОБА_4 відповідачі не укладали.

На підставі Наказу №86 від 04.12.2015р. "Про повернення допомоги по безробіттю з вини роботодавця", в порядку досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся з претензією №05/1061 від 04.12.2015р. до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, в якій просив протягом 15 календарних днів з дня її отримання, повернути виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю), виплачену ОСОБА_4 в сумі 9115,50 грн. Проте, остання була залишена без відповіді та задоволення, сума виплачених ОСОБА_4 коштів повернена позивачу не була, що і зумовило останнього за захистом прав та охоронюваних законом інтересів звернутись до суду з даним позовом.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Видами забезпечення за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зокрема, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (п. 1 ст. 7 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Згідно із п. 6, 7 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_4 допомогу по безробіттю у сумі 9115,50 грн., що підтверджується Витягом від 01.12.2015р. з наказів ОСОБА_1 районного центру зайнятості про прийняті рішення по особі: ОСОБА_4 та довідкою № 1652 від 03.12.2015р.

Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи Головою ОСОБА_1 РДА встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, якою було і поновлено ОСОБА_4 на посаді.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст. ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, у зв'язку із поновленням ОСОБА_4 на посаді з 22.04.2015 року, відповідно до ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченої йому допомоги по безробіттю в розмірі 9115,50 грн. підлягає стягненню із роботодавця.

Численні законодавчі визначення поняття "роботодавець" зводяться до того, що ним є власник або уповноважений орган (керівник) юридичної особи або фізична особа, які використовують найману працю в межах трудових відносин (зокрема, Закони України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", тощо).

Як зазначалось вище, за ознаками використання праці та оформлення трудових відносин, обидва відповідачі підпадають під визначення роботодавця незаконно звільненого працівника. А тому, в силу ч.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" несуть за це матеріальну відповідальність (грошове зобов'язання) (ст. 541 ЦК України, 196 ГК України).

Дані спірні правовідносини виникли за участю суб'єкта владних повноважень (ОСОБА_1 районного центру зайнятості), який при цьому не здійснював владних управлінських функцій, а тому позов ОСОБА_1 районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_1 РДА та Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 РДА 9115,50 грн. допомоги по безробіттю не є публічно-правовим, а відтак підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Аналогічні висновки містяться в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 21.12.2016р. у справі № 21-2735а16., яка є обов'язковою для суду згідно ст. 111-28 ГПК України.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовані та не заперечені представником відповідачів.

Предметом позову у даній справі є стягнення 9115,50 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_4

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на день сплати судового збору) передбачалось, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015р. № 928-VIІІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати в Україні, який станом на 01.01.2016р. становив 1378 грн. Позивачем при поданні позовної заяви згідно платіжного доручення № 427 від 16.08.2016р. сплачено судовий збір у розмірі 1450 грн.,

А відтак, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" вказано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", суд вважає за необхідне роз'яснити, що 72 грн. судового збору може бути повернуто позивачу за його письмовим клопотанням.

Решта сплачених по справі судових витрат, відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, покладаються на відповідачів солідарно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-4' 4, 12, 32-43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

1.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільська область, код 04058350) та Відділу у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільська область, код 26308712) на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості (вул. Б. Хмельницького, 60, м. Зборів, Тернопільська область, код 21130557) 9115,50 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. виплаченої допомоги по безробіттю, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. сплаченого судового збору.

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07 лютого 2017 року.

Суддя І.П. Шумський