Рішення

від 06.02.2017 по справі 924/1206/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 924/1206/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м.Київ;

до Комунального підприємства „Тепломережа» Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці Хмельницької області,

про стягнення 684 235,69 грн., з яких: 62 832,56 грн. пені, 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №14-95 від 18.04.2014р.;

від відповідача: не прибув.

В засіданні суду 06.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 684 235,69 грн., з яких: 62 832,56 грн. пені, 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат, посилаючись на доводи, викладені у позові.

Позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3190-БО-34 позивач як постачальник передав відповідачу як покупцю у власність природний газ на суму 4 714 545,25 грн., згідно наявних у справі актів приймання-передачі. Згідно п.п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Вказує, що згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п.6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.

Позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 62 832,56 грн. згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку 4 до цього позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Стверджує, що, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Згідно Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10 та від 12.09.2011 №6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 №11/109).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі №924/572/14 від 24.06.2014 року за позовом позивача до відповідача судом було стягнуто із відповідача основний борг, пеня, 3% річні згідно договору №13/3190-БО-34 від 28.12.2012 року за отриманий у 2013 році природний газ. При цьому позивачем були заявлені нарахування станом на 04.04.2014 року.

Повноважний представник позивача у засідання суду 06.02.2017р. прибув, підтримав позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 684 235,69 грн., з яких 62 832,56 грн. пені, 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат відповідно до поданих розрахунків.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 06.02.2017р. не направив, письмового відзиву на позов не подав, про причини неявки та не подання доказів суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи в суді, натомість ухвали від 07.12.2016р., від 22.12.2016р., від 12.01.2017р. направлялись на адресу відповідача та повернуті суду зі відмітками згідно поштових повідомлень про неможливість вручення повісток у зв'язку із відсутністю за місцем реєстрації.

При цьому, згідно Витягу із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.02.2017р. Комунальне підприємство „Тепломережа» Чемеровецької селищної ради (КП „Тепломережа» ) смт.Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 10А (код ЄДРПОУ 38195441) знаходиться в стані припинення та не виключено із ЄДР.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (далі - продавець) та Міським комунальним підприємством житлово-комунальна контора „Будівельник» (далі - покупець) був укладений договір №13/3190-БО-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцеві із 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 1141,8 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): за перший квартал - 607,2 тис.куб.м., за другий - 39,6 тис.куб.м., за четвертий - 495,0 тис. куб.м. (п.2.1 договору).

Згідно із п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 договору визначена ціна газу, де в п.п.5.1., 5.2, 5.5. вказано, що ціна на газ та послуги з його транспортування встановлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м газу (з ПДВ) - 4661,74 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення (з ПДВ) складає 5322774,73 грн.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п.7.1, 7.2. договору вказано, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п.9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

На виконання договору на постачання природного газу № 13/3190-БО-34 від 28.12.2012р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у січні-квітні, жовтні-грудні 2013р. передано, а комунальним підприємством "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради отримано природний газ для вироблення теплової енергії на суму 4714545,35 грн., що підтверджується складеними Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р.

Згідно із письмовою інформацією НАК „Нафтогаз України» , станом на 04.04.2014р. заборгованість комунального підприємства „Тепломережа» Чемеровецької селищної ради перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України» згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 13/3190-БО-34 від 28.12.2012р. становила 1 737 545,35 грн.

Згідно платіжних доручень №191 від 07.05.2014р. та №211 від 19.05.2014р. відповідачем було сплачено на користь НАК "Нафтогаз України" 350 000,00 грн. за спожитий природний газ в 2013р. згідно з договором купівлі-продажу № 13/3190-БО-34 від 28.12.2012р.

При цьому, рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.06.2014р. по справі №924/572/14 із відповідача було стягнуто заборгованість за отриманий ним природний газ у 2013 році станом на 01.04.2014р. в сумі 1 387 545,35 грн. основного боргу, 96 690,41 грн. пені, 23117,13 грн. інфляційних втрат, 52 396,36 грн. 3% річних.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за отриманий газ, позивач заявив позов до суду про стягнення із відповідача 62 832,56 грн. пені, 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 05.04.2014р. по 01.04.2015р. згідно поданих розрахунків у відповідності до ст.625 ЦК України.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач поставив відповідачу газ загальною вартістю 30 673,28 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, а відповідач зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом приймається до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ відсутня, що підтверджується карткою особового рахунку платника за період із 01.01.2013р. по 29.02.2016р.

Судом також враховується, що рішенням господарського суду Хмельницької області із відповідача стягнуто заборгованість по договору №13/3190-БО-34 від 28.12.2012р. за період із 14.02.2013р. по 04.04.2014р., а саме: 1 387 545,35 грн. основного боргу, 96 690,41 грн. пені, 23117,13 грн. інфляційних втрат та 52 396,36 грн. 3% річних. При цьому, вказане судове рішення в установленому законом порядку набуло чинності та не скасоване.

Згідно п.п.7.1 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірним звернення позивача із даним позовом про нарахування сум пені, річних та інфляційних витрат у зв'язку із наявним судовим рішенням, яке фактично не виконано, що не позбавляє позивача як кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст.625 ЦК України сум.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п.7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п.4.1 договору, останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 62 832,56 грн. згідно поданого розрахунку. Судом приймається до уваги, що при проведенні розрахунку позивачем враховані положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ч.6 ст.232 ГК України, вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

При перевірці судом правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення та правомірно обраховано пеню в сумі 62 832,56 грн. Згідно наявних у справі розрахунків. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 62 832,56 грн. пені суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем заявлено до стягнення також 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат за період прострочення із 05.04.2014р. по 01.04.2015р. згідно поданих розрахунків в порядку ст.625 ЦК України.

Судом приймається до уваги, що нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості із урахуванням розміру боргу за заявлений позивачем період прострочення боргу. Проте, позивачем у заявлений період прострочення при нарахуванні сум річних та інфляційних включались дати фактичних часткових оплат, що не узгоджується із вимогами п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Відтак суд, проаналізувавши поданий розрахунок 3% річних, приходить до висновку, що правомірними є позовні вимоги про стягнення із відповідача 33 902,40 грн. 3% річних, у решті 199,64 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Така ж правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» .

Із наявного у справі розрахунку сум інфляційних витрат слідує, що позивачем нараховано інфляційні втрати за такі періоди: за зобов'язаннями квітня 2013 року - в сумі 21 939,16 грн.: за зобов'язаннями жовтня 2013р. - в сумі 46 875,84 грн., за зобов'язаннями листопада 2013р. - в сумі 96 407,76 грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. - в сумі 422 078,32 грн., в сього в сумі 587 301,09 грн. інфляційних витрат.

Проте, позивачем при обрахуванні інфляційних втрат за визначені у розрахунках періоди не було прийнято до уваги, що в ці періоди відповідач погашав заборгованість частинами і загальна сума сплаченого боргу становила 4 714 545,35 грн., а тому на відповідні кінцеві дати прострочення платежів був відсутній період, який би передував простроченню, та дорівнював би одному календарному місяцю.

Відтак, судом при перевірці заявлених позивачем сум інфляційних втрат враховані вищезазначені вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи, а тому правомірними суд вважає такі нарахування інфляційних витрат, а саме:

- за зобов'язаннями жовтня 2013 р. за період червень-липень 2014р. із суми боргу 179 360,87 грн. інфляційні втрати становлять 2 518,23 грн.;

- за зобов'язаннями листопада 2013р. за період січень-листопад 2014р. із суми боргу 370 524,29 грн. інфляційні втрати становлять 78 671,93 грн.;

- за зобов'язаннями грудня 2013р. за період лютий-грудень 2014р. із суми боргу 837 660,19 грн. інфляційні втрати становлять 206 234,73 грн.

Позивачем не враховані вищевказані положення при розрахунку розміру інфляційних втрат, тому суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 287 424,89 грн. інфляційних втрат, у стягненні 299 876, 20 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 62 832,56 грн. пені, 33 902,40 грн. 3% річних та 287 424,89 грн. інфляційних витрат. У решті позовних вимог про стягнення із відповідача 199,64 грн. 3% річних та 299 876,20 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м. Київ до Комунального підприємства „Тепломережа» Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці Хмельницької області про стягнення 684 235,69 грн., з яких: 62 832,56 грн. пені, 34 102,04 грн. 3% річних та 587 301,09 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства „Тепломережа» Чемеровецької селищної ради, 31600, Хмельницька область, смт. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня, 10А (код ЄДРПОУ 38195441) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 62 832,56 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні 56 коп.) пені, 33 902,40 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот дві гривні 40 коп.) 3% річних, 287 424,89 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 89 коп.) інфляційних витрат, 5 762,40 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят дві тисячі 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 199,64 грн. 3% річних та 299 876,20 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повне рішення складено 08.02.2017р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) - згідно заяви;

3 - відповідачу(31600, Хмельницька область, смт. Ченівці, вул. 60-річчя Жовтня, 10А) - рекоменд. кореспонд.