Постанова

від 06.02.2017 по справі 910/16106/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа№ 910/16106/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Сітайло Л.Г.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Гайдабура Д.В., представник за довіреністю № 6 від 16.01.2017р.;

від відповідача - Гриценко І.І., представник за довіреністю № б/н від 14.09.2016р.;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/16106/16 (суддя Спичак О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРОІНВЕСТ-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ", за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРАНС" про стягнення 1 120 224, 88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТРОІНВЕСТ-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ" про стягнення 1 120 224,88 грн. збитків, завданих втратою переданої на зберігання останньому продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/16106/16 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 120 224,88 грн. збитків.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі зберігання переданої йому позивачем продукції, призвело до її втрати у загальній кількості 69 562,0 л., задовольнив позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/16106/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність його вини у завданні позивачу збитків з огляду на те, що втрата переданої позивачем на зберігання продукції сталася внаслідок протиправної поведінки ТОВ "Альянс Оіл Транс"

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 06.02.2017 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи судом, апеляційна скарга розглянута у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРОІНВЕСТ-Україна" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ" (зберігач) 17.11.2014 року було укладено договір надання послуг зі зберігання нафтопродуктів № 14/11-17, пунктом 1.1 якого передбачено, що поклажодавець доручає, а зберігач зобов'язується надати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню та відвантаженню по довіреності поклажодавця дизельного палива (в подальшому - продукція). Зберігання продукції відбувається у резервуарному парку об'ємом до 250 метрів кубічних, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Кількість та об'єм резервуарів може змінюватися зберігачем самостійно в залежності від об'єму та потреб поклажодавця.

Відповідно до п. п. 1.2 та 1.3 договору, зберігання продукції відбувається зберігачем в спеціально обладнаних резервуарах, які виключають змішування з аналогічною продукцією інших виробників. При цьому, можливе змішування, у разі згоди поклажодавця. Зберігач зобов'язується приймати та зберігати продукцію, яку йому передає поклажодавець та повертати (відвантажувати, відпускати) продукцію по першій вимозі поклажодавця та інших, уповноважених поклажодавцем осіб на умовах, передбачених даним договором.

Умовами п. 2.1.1 договору передбачено, що зберігач зобов'язаний надати поклажодавцю наступний комплекс послуг зберігання: - подавати, забирати вагоно-цистерни до складу та зі складу зберігача; - розвантаження продукції з транспорту на склад зберігача; - зберігання продукції на складі зберігача, відповідно до ст. 5 цього договору; - передача продукції третім особам, відповідно до ст. 6 цього договору; - інші послуги зберігача, пов'язані із технологією приймання-відпуску продукції та її зберігання; - мертві залишки нафтопродуктів у ємностях та трубопроводах зберігача в повному обсязі повертаються поклажодавцю.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 та 2.2.3 договору, поклажодавець зобов'язаний здійснити поставку продукції та її передачу зберігачу відповідно до ст. 4 цього договору, забезпечити приймання продукції або передачу продукції третім особам, відповідно до ст. 6 цього договору та сплатити зберігачу за послуги зберігання, відповідно до ст. 3 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, поклажодавець здійснює поставку продукції зберігачу за наступними реквізитами: отримувач та адреса: ФОП ОСОБА_5, АДРЕСА_1.

Фактом приймання-передачі продукції від поклажодавця зберігачу є факт приймання-передачі продукції зберігачу, який підтверджується відповідним актом приймання-передачі продукції та залізничними накладними (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 та 5.5 договору, складом зберігача є резервуарний парк, який знаходиться в оренді зберігача згідно з договором суборенди-зберігання з ТОВ "Альянс Ойл Транс". Зберігач забезпечує збереження кількості та якості продукції по сортам та маркам, не здійснюючи змішання продукції, яка передана поклажодавцем зберігачу на зберігання. Продукція, яка передана поклажедавцем на зберігання, є власністю поклажедавця. Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за порчу, втрату та недостачу зверх норми продукції.

Зберігач зобов'язується надавати інформацію на письмові запити поклажодавця щодо кількості відпущеної продукції та її залишках з наданням підтверджуючих документів в строки, які не перевищують 2-х робочих днів з дати надходження відповідного письмового запиту від поклажодавця.

Відповідно до п. п. 6.1.1 та 6.1.2 договору, зберігач здійснює повернення продукції поклажодавцю шляхом відвантаження продукції зі складу зберігача на умовах ОСОБА_9 Склад зберігача та шляхом передачі продукції поклажодавця третім особам на умовах ОСОБА_9 Склад зберігача.

Умовами п. п. 6.2.1, 6.2.2. та 6.2.4 договору передбачено, що для здійснення відвантаження продукції автотранспортом поклажодавець надає зберігачу доручення на отримання продукції. Зберігач здійснює відвантаження продукції поклажодавцю на протязі робочого дня з моменту передачі доручення зберігачу поклажодавцем. Факт приймання-передачі продукції поклажодавцем від зберігача оформлюється товарно-транспортною накладною, яка видається вантажовідправником. Датою приймання-передачі продукції поклажодавцем від зберігача вважається дата, яка зазначена у даній накладній.

Передача продукції поклажодавця третій особі на умовах ОСОБА_9-Склад зберігача здійснюється шляхом підписання зберігачем та третьою особою трьохстороннього акту приймання-передачі або листа поклажодавця.

Продукція вважається переданою зберігачем поклажодавцю в асортименті та кількості, зазначених в акті приймання-передачі, підписаному відповідно до пункту 6.3.1 даного договору. Датою приймання-передачі продукції вважається дата підписання трьохстороннього акту приймання-передачі.

Зберігач, на протязі 24 (двадцяти чотирьох) годин з дати передачі акту приймання-передачі, підписаного поклажодавцем та третьою особою, підписує даний акт. Зберігач зобов'язаний надати підписаний ним трьохсторонній акт приймання-передачі поклажодавцю та третій особі, кожному по одному екземпляру (п. п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3. та 6.3.4 договору).

Відповідно до п. п. 11.1 та 11.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань по договору. У випадку, якщо жодна із сторін в письмову вигляді не повідомила іншу сторону щодо наміру розірвання даного договору, то він автоматично вважається пролонгованим на ще один календарний рік.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С, код УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 100 000,00 л., що підтверджується актами передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 19.06.2015 року, 22.06.2015 року, 23.06.2015 року та від 24.06.2015 року (т.1, а.с.35-38).

Позивач 07.06.2016 року направив відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що у останнього, станом на 06.06.2016 року, на відповідальному зберіганні залишилось дизельне паливо в загальній кількості 69 562,0 л., у зв'язку із чим просив повідомити про готовність здійснення відвантаження дизельного палива в зазначеному обсязі в період з 08 по 09 червня 2016 року.

В свою чергу, відповідач, надав позивачу відповідь за вих. № 13-06/2016 від 13.06.2016 року, в якій повідомив, що по факту привласнення, розтрати майна, шляхом зловживання службовим становищем, Овруцьким відділенням поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, порушено кримінальне провадження за №12016060250000227 та проводиться досудове слідство.

У даному листі також зазначено, що в ході досудового розслідування, заступник директора ТОВ "Альянс Оіл Транс" - ОСОБА_8, визнав факт недостачі дизельного палива, яке знаходилося у нього на зберіганні, та зобов'язався його повернути, власноручно написавши розписку з цього приводу.

Також, відповідач зазначив, що він докладає зусиль, щоб даний контрагент, а саме ТОВ "Альянс Оіл Транс" (третя особа по справі) повернув дизельне паливо в повному обсязі, у зв'язку із чим не має можливості вказати точний період відвантаження позивачу дизельного палива в обсязі 69 562 літра.

Отримавши зазначену відповідь відповідача, позивач надіслав останньому лист-вимогу за вих. № 92 від 24.06.2016 року, в якій вимагав від відповідача в строк, до 01.07.2016 року включно, повернути дизельне паливо, яке належить позивачу або компенсувати його вартість в сумі 1 120 224, 88 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Астроінвест-Україна" (т.1, а.с.48-49).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого дизельного палива в сумі 1 120 224,88 грн.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю.

Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Між позивачем та відповідачем склалися правовідносини зі зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 942 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався зберігати передану позивачем продукцію.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вже було вказано, відповідачем на вимогу позивача 69 562 літра дизельного палива повернуто не було у зв'язку із втратою зберігачем вказаної продукції.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.4 договору зберігач несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження, втрату та недостачу продукції.

Частиною 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Враховуючи те, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі зберігання призвело до втрати 69 562 літрів дизельного палива позивача, на зберігача - ТОВ "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ" покладається відповідальність у вигляді відшкодування збитків поклажодавцю.

Так, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором мало наслідком заподіяння позивачу збитків у розмірі вартості втраченої продукції.

Доводи апелянта щодо відсутності його вини у завданні позивачу збитків з огляду на те, що втрата переданої позивачем на зберігання продукції сталася внаслідок протиправної поведінки ТОВ "Альянс Оіл Транс", колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, апелянт в обґрунтування вказаних доводів посилається на те, що між сторонами по справі, окрім правовідносин, які стосуються договору надання послуг зі зберігання нафтопродуктів № 14/11-17 від 17.11.2014 року, ще існують правовідносини, які виникають з умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 01-0204/15 АІU, підписаного сторонами 02.04.2015 року.

Щодо генерального договору поставки нафтопродуктів № 01-0204/15 АІU від 02.04.2015 року та додаткової угоди № 5 від 19.06.2015 року до нього слід зазначити наступне.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, асортимент (найменування), одиниця виміру, ціна, кількість якого та загальна вартість зазначаються в таблиці(далі - товар): паливо дизельне автомобільне ДТ-Л-К5, сорт С, одиниця виміру - л., в кількості 100 000,0 л., ціна товару без ПДВ - 13,42 грн., ціна товару з ПДВ - 16,10 грн., загальна вартість товару без ПДВ - 1 341 666,67 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 1 610 000,00 грн.

На виконання генерального договору поставки нафтопродуктів № 01-0204/15 АІU від 02.04.2015 року та додаткової угоди № 5 від 19.06.2015 року до нього, відповідач поставив, а позивач прийняв 100 000,00 л. дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-О0006/4 від 19.06.2015 року, № РН-О0006/5 від 22.06.2015 року, № РН-О0006/8 від 23.06.2015 року та № РН-О0006/10 від 24.06.2015 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зазначене дизельне паливо і було передано позивачем відповідачу на відповідальне зберігання по договору надання послуг зі зберігання нафтопродуктів № 14/11-17 від 17.11.2014 року.

Крім того, судом досліджений договір суборенди резервуарів без права експлуатації та обслуговування, а також надання послуг по зберіганню нафтопродуктів № А3/10/14-1 від 30.10.2014 року, підписаний ТОВ "Єко-Преміум-Оіл" (поклажодавець, відповідач) та ТОВ "Альянс Ойл Транс" (зберігач, третя особа), (копія наявна у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1 якого сторони узгодили, що зберігач передає поклажодавцю в невиключну оренду, для цілей зберігання нафтопродуктів ємності під дизельне паливо (в подальшому - продукція), об'ємом 250 (двісті п'ятдесят) метрів кубічних - 4 (чотири) шт., які знаходяться на території зберігача, за адресою: АДРЕСА_1, без права експлуатації та обслуговування. Експлуатація та обслуговування ємностей здійснюється безпосередньо силами та коштами зберігача, вартість всіх послуг зберігача входить в вартість зберігання нафтопродуктів. Кількість та об'єм резервуарів може змінюватися зберігачем самостійно в залежності від об'єму та потреб поклажодавця.

Враховуючи наявність зазначеного договору відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За твердженням відповідача, частина, переданих позивачем йому нафтопродуктів фактично зберігалась у ТОВ "Альянс Ойл Транс" (третьої особи), що було погоджено сторонами і прописано в договорі.

Під погодженням, відповідач має на увазі, включення до умов договору надання послуг зі зберігання нафтопродуктів № 14/11-17 від 17.11.2014 року пункту 5.1, який визначає, що складом зберігача є резервуарний парк, який знаходиться в оренді зберігача згідно з договором суборенди-зберігання з ТОВ "Альянс Ойл Транс".

Крім того, у зв'язку із наявністю, в матеріалах кримінального провадження, розписки ОСОБА_8 - заступника директора ТОВ "Альянс Ойл Транс" (третьої особи), в якій останній зобов'язується повернути дизельне паливо в об'ємі 69 588, 00 л. (без зазначення кому), відповідач вважає, що в діях ТОВ "Альянс Ойл Транс" (третьої особи) є весь склад цивільного правопорушення, у зв'язку із чим обов'язок з відшкодування завданої шкоди позивачу має покладатися на ТОВ "Альянс Ойл Транс" (третю особу).

Колегія суддів із наведеними доводами не погоджується з огляду на наступне.

Так, правовідносини зі зберігання склалися саме між позивачем та відповідачем, який за умовами договору взяв на себе зобов'язання зберігати передану поклажодавцем продукцію.

При цьому, визначення складом зберігача резервуарного парку, що знаходиться в оренді у зберігача по договору з ТОВ "Альянс Ойл Транс" (третя особа) жодним чином не звільняє відповідача від забезпечення схоронності переданої позивачем продукції.

Таким чином, оскільки безпосередньо сам відповідач виступив зберігачем по договору та взяв на себе зобов'язання по збереженню переданої йому позивачем продукції, відповідальність за її втрату несе саме він.

Крім цього, як вже зазначалось, згідно п. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, відповідає на загальних підставах саме зберігач, а п. 5.4 договору передбачено, що саме зберігач несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження, втрату та недостачу продукції.

При цьому, вина відповідача полягає саме у незабезпеченні схоронності, переданої йому на зберігання позивачем продукції.

З огляду на викладене, підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні.

Щодо розрахованої позивачем вартості втраченого відповідачем дизельного палива, слід зазначити наступне.

Вартість речі, як граничний розмір відшкодування, визначається з документів, що підтверджують передання речі на зберігання, при цьому, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення згідно статті 623 ЦК України.

У зв'язку із тим, що в актах передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання зазначено тільки яке дизельне паливо та в якій кількості передане, а саме: дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С, без зазначення вартості, тому судом першої інстанції обґрунтовано взято ціну, визначену у видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, згідно до яких вартість одного літра дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С, складає 13,42 грн. без ПДВ.

Щодо кількості дизельного палива, яке мало бути повернуто відповідачем позивачу, то в матеріалах справи наявний розрахунок сплати за зберігання дизельного палива по договору № 14/11-17 від 17.10.2014 року, підписаний сторонами, згідно якого, станом на 01.03.2016 року, залишок дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С на відповідальному зберіганні у відповідача становить 57,479 тонн, а також, в своєму листі-відповіді відповідач підтвердив наявність в нього зобов'язання відвантаження позивачу дизельного палива в кількості 69 562,0 л.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем порушені умови договору щодо належного зберігання та повернення переданого йому позивачем дизельного палива в об'ємі 69 562,0 л., загальною вартістю 1 120 226,45 грн. (69 562,0 грн. x 13,42 грн. х 1,2(ПДВ)), місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПРЕМІУМ-ОІЛ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/16106/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/16106/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Сітайло

М.А. Руденко