Ухвала

від 07.02.2017 по справі 2-1353/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1353/2010

Провадження № 22-ц/779/130/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Горейко М.Д.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ ВіЕйБі Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ПАТ ВіЕйБі Банк звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 424 800,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 21 грудня 2007 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2/07/52-05/а, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит на придбання автотранспортного засобу в розмірі 49 050,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення до 19 грудня 2014 року та зі сплатою відсотків у розмірі 14,7 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором.

В процесі розгляду справи, збільшивши позовні вимоги та посилаючись на те, що розмір заборгованості було визначено в перерахунку на національну валюту України станом на 09 вересня 2009 року, позов подано до суду 24 вересня 2009 року і розмір заборгованості за кредитним договором станом на цю дату складає 51 176,96 доларів США, з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 45 518,70 доларів США, заборгованість по відсотках - 5 658,25 доларів США та 15 538,55 грн. штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, в добровільному порядку відповідачі відмовляються погасити заборгованість, банк просив позов задовольнити та стягнути заборгованість, що становить еквівалент по курсу НБУ, в розмірі 425 302,19 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ ВіЕйБі Банк заборгованість за кредитним договором № 2/07/52-05/а від 21 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 станом на 20 серпня 2010 року в розмірі 425 302,19 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ ВіЕйБі Банк 1 700,00 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2016 року заяву ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_4, про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення судом не було взято до уваги, що вимога до поручителя подана більш ніж через шість місяців з настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору, оскільки банк скористався своїм правом на дострокове стягнення боргу у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань щодо щомісячного внесення платежів по кредиту та нарахованих процентів.

Крім того, процентна ставка за користування кредитом збільшувалася банком в односторонньому порядку без згоди на те поручителя.

А тому судом не застосовано норми ст. 559 ЦК України до вимог позивача про стягнення боргу з поручителя.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до поручителя.

В засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялися.

Від апелянта ОСОБА_3 повернувся конверт з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Представник ОСОБА_4 судову повістку одержав 23 січня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5 ч. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Представник ПАТ ВіЕйБі Банк в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

А тому враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості вимог ВАТ ВіЕйБі Банк , а також солідарного обов'язку у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконати взяті на себе зобов'язання за договором.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на положеннях ст.ст. 526, 543, 553,554 ЦК України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2007 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2/07/52-05/а, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти на придбання автотранспортного засобу марки Toyota Prado, № кузова НОМЕР_1 в розмірі 49 050,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення до 19 грудня 2014 року та зі сплатою відсотків у розмірі 14,7 % річних.

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 2/07/52-05/а від 21 грудня 2007 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 49 050,00 доларів США, на придбання автотранспортного засобу, зі сплатою процентів за ставкою 14,7 % річних, строком повернення 19 листопада 2014 року.

В зв'язку з неналежним виконанням взятих ОСОБА_2 на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати процентів, станом на 24 вересня 2009 року утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 51 176,96 доларів США, з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 45 518,70 доларів США, заборгованість по відсотках - 5 658,25 доларів США, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту - 15 538,51 грн., що згідно еквіваленту по курсу НБУ складає 425 302,19 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договором або встановлений законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 договору. Не пізніше визначеного п. 1.2 цього договору строку, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти передбачені п.п. 1.3.1 (якщо умовами кредитування передбачена щомісячна комісія), 2.3 цього договору, також на вимогу банку сплачувати неустойку.

Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків від суми невиконаних зобов'язань, строк сплати яких настав.

Згідно із п.2.7.1 даного кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та/або умов договору застави/договору поруки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконували взяті на себе зобов'язання, не сплачували платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору, по відсотках за користування кредитом та штраф за несвоєчасне погашення кредиту.

Докази, які б вказували на неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, апелянтом суду надано не було. Апеляційна скарга не містить доводи щодо неправильного розрахунку заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), в то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 26 лютого 2009 року банком було надіслано лист - претензію, у якому кредитором було повідомлено про необхідність погашення наявної простроченої заборгованості за кредитним договором до 08 березня 2009 року без вказівки про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, який договором встановлений до 19 грудня 2014 року.

А тому враховуючи, що банк звернувся з цим позовом 25 вересня 2009 року, до закінчення дії кредитного договору, та за відсутності доказів зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання шляхом направлення вимоги боржнику та/чи поручителю про повне дострокове погашення заборгованості, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про припинення поруки на підставі ст. 559 ЦК України не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки, поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Також поручитель погодився з тим, що при внесенні будь-яких змін у кредитний договір в тому числі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулась новація зобов'язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір поруки і на поручителя і не є підставою для припинення поруки (п. 3.4 договору поруки).

А тому доводи апеляційної скарги про припинення поруки із підстав відсутності згоди поручителя на збільшення процентної ставки за користування кредитом, внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності поручителя, не заслуговують на увагу.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук