Ухвала

від 08.02.2017 по справі 380/694/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 380/694/16-ц Головуючий у І інстанції Лісовенко П. І. Провадження № 22-ц/780/145/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 30 08.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Ігнатченко Н.В., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Комунального закладу Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального закладу Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги , третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 20.04.2016 вироком Тетіївського районного суду Київської області визнано винною та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України ОСОБА_2, яка працюючи на посаді фельдшера пункту невідкладної медичної допомоги неналежно виконувала свої професійні обов'язки, що призвело до смерті ОСОБА_5 Внаслідок вчиненого злочину позивачам, як матері та сину померлої, завдано матеріальну шкоду в зв'язку з витратами на поховання та моральну шкоду, яка полягає в спричиненому душевному болі, моральних стражданнях в зв'язку з втратою єдиної дочки та матері.

На підставі викладеного, просили суд першої інстанції стягнути з Тетіївського районного центру первинної медико-санітарної допомоги на користь ОСОБА_3 5660 грн. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди, та на користь ОСОБА_4 150000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 10 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто із Комунального закладу Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги на користь ОСОБА_3, матеріальну шкоду в сумі 5660 гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 150000 гривень 00 копійок.

Стягнуто із Комунального закладу Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги а користь ОСОБА_4, моральну шкоду в розмірі 150000 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та КЗ Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що у неї не було умислу доводити до смерті матір та дочку позивачів, оскільки тричі приїжджала до хворої і надавала медичну допомогу, але примусово не могла забрати хвору до лікарні, яка відмовилася від госпіталізації.

Разом з тим, з хворою не було поруч ні матері, ні сина, а тому судом першої інстанції не повною мірою було досліджено ступінь та глибину моральних страждань позивачів.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку і про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5660 грн. (витрати на поховання), оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують такі витрати позивачів.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в розмірі 27120 грн, а на користь ОСОБА_4 в розмірі 34800 грн.

КЗ Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги в доводах апеляційної скарги зазначає, що зі змісту вироку суду, яким визнано винною ОСОБА_2, вбачається, що існує також причинно-наслідковий зв'язок між неналежними діями диспетчера Тетіївської підстанції Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги ОСОБА_6 та смертю хворої ОСОБА_5, однак дана обставина не була врахована судом першої інстанції.

Разом з тим, позивачами по справі не було доведено заподіяння моральної шкоди у розмірі по 150000 грн. кожному з них, оскільки не обґрунтовано якими критеріями керувалися позивачі при визначенні розміру моральної шкоди.

Окрім того, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на те, що комунальний заклад є бюджетною організацією, що фінансується в межах бюджетних асигнувань відповідно до затверджених кошторисів.

На підставі викладеного, КЗ Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20.04.2016. ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за ч.1 ст.140 КК України до 5 років позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням медичної допомоги. Вирок набрав законної сили 20.05.2016 (а.с.13-14).

Як вбачається із вироку суду ОСОБА_2 з 27.11.2014 згідно наказу №42 від 27.11.2014 по Тетіївському районному центру первинної медико-санітарної допомоги була тимчасово переведена на посаду фельдшера пункту невідкладної допомоги на час декретної відпустки ОСОБА_8

Дії фельдшера Тетіївського районного центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_2, під час виконання професійних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1, призвели до смерті ОСОБА_5

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Потерпілими у кримінальному провадженні №12015110300000018 визнано позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 є матір'ю померлої ОСОБА_5, що підтверджується копіями: свідоцтва про народження ; Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ; свідоцтва про шлюб (а.с.9,5-6 ).

Позивач ОСОБА_4 є сином померлої ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтва та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.7,8).

У зв'язку зі смертю ОСОБА_5, позивач ОСОБА_3 понесла витрати на поховання в сумі 5660грн., що підтверджується копіями накладної №10 від 09.01.2015 та рахунку від 12.04.2015 (а.с.11-12).

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо наявності матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачам, що є підставою для її відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки вироком суду було встановлено, що внаслідок того, що ОСОБА_2, працюючи медичним працівником неналежно виконувала свої професійні обов язки, внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, а саме смерть ОСОБА_5 ці обставини не підлягають доведенню в суді при розгляді цивільного позову.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що із висновку експерта, який міститься в матеріалах кримінальної справи вбачається, що також неналежним чином виконували свої посадові обов язки при зверненні до них хворої ОСОБА_5 інші медичні працівники, які є працівниками інших медичних закладів, а тому суд мав дослідити ці обставини при розгляді позову, є помилковими. Матеріали справи не містять вироку суду щодо інших осіб. Представник позивачів пояснив у судовому засіданні, що позивачі ініціювали шляхом неодноразових звернень до правоохоронних органів встановлення усіх винних осіб у смерті ОСОБА_5, однак вини інших осіб у невиконанні своїх службових обов язків, що призвело до тяжких наслідків для хворої ОСОБА_5 встановлено не було.

Доводи апеляційних скарг щодо безпідставності заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також не є такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. Як встановила колегія суддів, померла ОСОБА_5 була єдиною дочкою ОСОБА_3 Втративши дочку, який виповнилось 37 років, ОСОБА_3. втратила сподівання на захищену старість, на отримання від дочки допомоги і турботи. Всі турботи про неповнолітнього онука, який залишився круглим сиротою лягли на плечі ОСОБА_3 Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3., ОСОБА_5 чотири рази за добу зверталась за медичною допомогою внаслідок погіршення її стану здоров я. Однак, внаслідок того, що ОСОБА_2 не належним чином виконувала свої службові обов язки, не відреагувала на прохання родичів хворої щодо її госпіталізації, не викликала сама бригаду екстреної медичної допомоги і не роз яснила хворій та її родичам про можливість такого виклику, дочка позивача померла. Позивачі безпосередньо спостерігали, як на їх очах погіршується стан хворої ОСОБА_5 і були у відчаї від того, що вони не можуть цьому зарадити, а медичний працівник не надає їй допомоги. Доставлення хворої її родичами на таксі до лікарні вже не могло вплинути на ситуацію. Ці обставини, завдають сильного душевного болю позивачам, які відчували свою безпорадність перед хворобою, але обґрунтовано могли розраховувати на компетентність медичного працівника, яка, між тим, не виконала свої обов язки.

Щодо моральної шкоди завданої позивачу ОСОБА_4, то він в 16 років залишився круглим сиротою, без материнської підтримки. До смерті матері він проживав у повній родині, тобто він, мама і співмешканець матері. Після смерті матері, її співмешканець виїхав на інше місце поживання і ОСОБА_4 залишився проживати зі своєю бабусею, яка сама потребує догляду та допомоги. Тобто суттєво змінився життєвий уклад ОСОБА_4 Ці обставини завдають йому моральних страждань.

Судова колегія не вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним і має бути обрахований в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, як про це зазначалось в апеляційній скарзі ОСОБА_2 Законодавчо не визначений порядок обрахування такої шкоди, а тому суд першої інстанції визначаючи такий розмір виходив із принципу розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності доказів матеріальної шкоди є голослівними, оскільки матеріали справи містять такі докази (а.с.11,12)

Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого, законного та справедливого рішення суду.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Комунального закладу Тетіївської районної ради Тетіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді