Рішення

від 31.01.2017 по справі 622/850/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/850/16-ц р.

2/622/118/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Золочів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства Ажур+Н про розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що дійсно між ним та відповідачем, 16 листопада 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,9980 га, що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД№ 034063 на умовах платного строкового використання, проте відповідач земельну ділянку не обробляє, свої зобов'язання за договором не виконує, в тому числі орендну плату не сплачує з 2015 року. Добровільно розірвати договори відповідач не погоджується, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду, сплативши судовий збір.

В судове засідання позивач не з'явився, його представник ОСОБА_2 надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримав з наведених мотивів, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 з одного боку, як орендодавець, та відповідач ОСОБА_3 господарство Ажур+Н , в особі директора ОСОБА_4, з другого, як орендар, уклав договор оренди землі (надалі Договор). Згідно з п. 1 Договору орендодавець приймає, а орендар передає в оренду земельну ділянку площею 4,9980 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6322684500:03:001:0256 , що знаходиться на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області, що належить позивачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №034063 від 09 квітня 2008 року. Договір укладено строком на 15 років. Пункт 9. Договору визначає, що орендна плата за договорами визначається в розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки. Граничним строком сплати орендної плати визначено 31 грудня поточного року. Пунктом 26 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, пункт 29 передбачає обов'язок орендаря по сплаті орендної плати. Пункт 34 Договору визначає, що договір припиняється за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Договір зареєстрований державним реєстратором ОСОБА_5 14 грудня 2015 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27059370 .

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі Закон), Земельним Кодексом України (надалі Кодекс), Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 № 92/2002 (надалі Указ). При розгляді справи суд також керувався висновком Верховного суду України, викладеним у рішенні від 12 грудня 2012 р. у справі № 6-146цс12.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов'язання, так зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 ЦК України передбачає, правові наслідки порушення зобов'язання. Відтак, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки.

Статтею 21 Закону надано поняття орендної плати, так орендною платою за землю - є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 24 Закону перелічує права та обов'язки орендодавця. Зокрема, орендодавець має право серед іншого вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 32 Закону коментує підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.

Положеннями ст. 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Стаття 96 Земельного Кодексу України перелічує обов'язки землекористувачів, так серед іншого землекористувачі зобов'язані: в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частина 4 ст. 124 Земельного Кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною 1 Указу визначається пріоритетним завдання пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Тобто за змістом зазначених норм та правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 р. у справі № 6-146цс12, договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 27 ЦПК України обумовлює строки подання доказів, так, зокрема, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відтак, судом встановлено, що 16 листопада 2015 року між сторонами було укладено договори оренди відповідно до положень ст. 124 ЗК України. Сторонами було погоджене платне користування ФГ Ажур+Н земельною ділянкою, належною позивачу. Розмір орендної плати у Договорі визначений у конкретній грошовій сумі. Обов'язки сторін визначені у Договорах дублюють положення ст. 96 Земельного Кодексу України, ст. 24, 32 Закону. Державна реєстрація проведена 14 грудня 2015 року.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 125 ЗК України реєстрації підлягає лише право оренди, суд визначає спірний договір укладеним 16 листопада 2015, коли сторонами було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору, про що свідчать їх підписи в договорі. Відповідно з цього часу і обраховує строк, з якого відповідач мав сплачувати орендну плату позивачу.

В позові та своїх поясненнях позивач вказує, на підставу розірвання договору оренди - несплату відповідачем орендної плати за 2015, 2016 роки.

В порушення вимог ст.ст.10,27, 59, 60 ЦПК України відповідач своїм правом на надання доказів на спростування тверджень позивача (як то платіжні відомості тощо) не скористався, хоча не був позбавлений такої можливості.

Відтак, суд розглядаючи справу, виходячи з наявних доказів, встановлює, що відповідач, орендувавши земельні ділянки позивача ОСОБА_1, у 2015, 2016 роках включно не сплачував позивачу орендну плату за користування землею, що безумовно є систематичним невиконанням його зобов'язань за договором оренди від 16 листопада 2015 року по сплаті орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання договорів в розумінні положень ст. 32 Закону України Про оренду землі та п.п. 12.3.2 Договору.

Оскільки судом встановлено систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за два роки поспіль, права позивача має бути захищено. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає допущеному порушенню, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, договір оренди земельної ділянки разом із додатковою угодою мають бути розірвані.

Одночасно, враховуючи задоволення судом позовних вимог з відповідача також підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Розірвати договір оренди землі між ОСОБА_1 та фермерським господарством Ажур+Н від 16 листопада 2015 року, зареєстрований державним реєстратором ОСОБА_5 14 грудня 2015 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27059370, кадастровий номер ділянки 6322684500:03:001:0256.

3.Стягнути з фермерського господарства Ажур+Н на користь ОСОБА_1 551 гривень 20 копійок судових витрат.

4.Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду в десятиденний термін з дня отримання копії рішення

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. С.Шабас