Рішення

від 09.02.2017 по справі 136/49/17

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/49/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" лютого 2017 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на землю в порядку спадкування за заповітом , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із зазначеним вище позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову таким.

10.07.2011 року померла її бабця ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина. 02 червня 2000 року, ще за життя, ОСОБА_2 вчинила заповідальне розпорядження, яким заповіла ОСОБА_3 належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в селі Кобильня, Липовецького району, Вінницької області та сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0310082. Даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Козинецької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 46. Вона, ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3) , будучи спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину, шляхом визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2016 року. Однак в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на земельну ділянку площею 4,2978 га, що розташована на території Козинецької сільської ради, Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ВН № 09039, позивач позбавлена можливості, у зв'язку із тим, що у даному заповіті спадкодавець заповідав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0310082, у той час як за життя на її ім'я було видано Державний акт серія ВН № 09039, про що нотаріус виніс постанову відповідного змісту. Ураховуючи те, що майно належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини, відтак позивач вважає, що таке її право не визнається, тому просить суд визнати за нею право власності по спадщині за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, що розташована на території Козинецької сільської ради Липовецького району, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судове засідання позивач та її представник не з'явились, Представник позивача надав суду заяву, в якій позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Сільський голова направив в адресу суду заяву про визнання позовних вимог, задоволення позову у повному обсязі та слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що сторони скористались наданими їм ч. 2 ст.158 ЦПК України правами, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності сторін на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку, не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, 10 липня 2011 року в селі Кобильня, Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 16 та виконавчим комітетом Козинецької сільської ради, Липовецького району, Вінницької області видано свідоцтво про смерть серія 1-АМ № 196141 (а.с. 4). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

На виконання роз'яснень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування , судом було витребувано матеріали спадкової справи №119/2016 до майна померлої ОСОБА_2 , відповідно до яких судом з'ясовано, що за життя, 02 червня 2000 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті, вчинила заповідальне розпорядження, яким заповіла ОСОБА_3 належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в селі Кобильня, Липовецького району, Вінницької області та сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0310082. Даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Козинецької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 46 (а.с. 5), згідно штемпеля зробленого секретарем сільської ради 13.04.2016 року заповіт не змінено та не скасовано. Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, шляхом визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2016 року, спадщину прийняла, подавши нотаріусу заяву відповідного змісту в межах строку визначеного судом (а.с. 15, 23-49).

Судом також встановлено про наявність ще одного заповіту вчиненого спадкодавцем 12.09.1992 року на ім'я ОСОБА_4, однак за матеріалами спадкової справи, остання спадщини у визначений законодавцем строк не прийняла.

Отож наведене свідчить, що спадкоємцем на майно ОСОБА_2 визначене у заповіті від 02 червня 2000 року є позивач у справі. Інших осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині не встановлено.

Однак реалізувати свої спадкові права на земельну ділянку площею 4,2978 га, що розташована на території Козинецької сільської ради, Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ВН № 09039, позивач позбавлена можливості, про що нотаріусом 22.12.2016 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Така відмова обґрунтована тим, що у вищезазначеному заповіті заповідач заповідав сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії ВН № 0310082, однак заявник надати даний правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності на зазначене у заповіті право на земельну частку (пай) не може (а.с. 17).

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 , яка проживала вІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки, площею 4,2978 га, кадастровий номер: 0522282600:04:000:0454, розташованої на території Козинецької сільської ради, Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, доведено наступними доказами: копією Державного акту на право власності на землю серія ВН № 09039, який видано на її ім'я 28.05.2002 року Козинецькою сільською радою на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Козинецької сільської ради н.д. від 08.11.2001 року (а.с. 6); відповіддю Відділу Держгеокадастру у Липовецькому районі, Вінницької області, з якого вбачається, що ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на землю серія ВН № 09039, зареєстрований 28.05.2002 року за № 247, площею 4,2978 га., вартість земельної частки (паю) становить 116804,14 грн. взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0310082 (а.с.11).

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням цільового призначення.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено належність майна спадкодавцеві, яке було охоплене заповітом, відповідно до якого позивач є спадкоємцем, спадщину прийняла, однак таке її право невизнається та оспорюється.

У п.23 постанови ПВС України від 30.05.2008 року за №7, зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин та у контексті наведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини викладені нею у позовній заяві, отож суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту судом у спосіб шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку.

Крім того, відповідач позов визнав.

На підставі ст.174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, приймаючи до уваги, що відповідно до вимог діючого законодавства, позивач має право на успадкування за заповітом на майно, яке належало спадкодавцеві, суд приймає визнання відповідачем позову та ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ст.ст. 16 ч.2 п.1, 25 , 1216 , 1217 , 1218,1223 , 1225 , 1233 , 1234 , 1241 , 1272 ЦК України , враховуючи рекомендації Пленуму Верховного Суду України, що викладені в Постанові від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 ч.1, ч.2 158, ч.4 174, 208-209 , 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом вчиненим 02 червня 2000 року та посвідченим секретарем Козинецької сільської ради Липовецького району, зареєстрованим в реєстрі за №46, на земельну ділянку площею 4,2978 га, кадастровий номер: 0522282600:04:000:0454, в межах згідно з планом, розташовану на території Козинецької сільської ради, Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на землю від 28.05.2002 року серія ВН № 09039, виданого на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Козинецької сільської ради н.д. від 08.11.2001 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла 10 липня 2011 року в селі Кобильня, Липовецького району Вінницької області .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_5ко