Рішення

від 10.02.2017 по справі 904/11876/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2017 Справа № 904/11876/16 За позовом Приватного акціонерного товариства "ЛЕКС ХОЛДИНГ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 90 857, 81 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 017-ТРК-013 від 16.01.2017 року;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "ЛЕКС ХОЛДИНГ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.17р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ЛЄА" (далі - відповідач) суму 90 857, 81 грн. заборгованості по за договором оренди № А41/К-1 від 09.09.15р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав відзив, за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог на суму 40 000, 00 грн.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

09.09.2015 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди №А41/К-1 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов Договору 01.10.2015 року між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт приймання-передачі, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування приміщення, площею 158,60 кв.м., розташоване в будівлі торгівельно-розважального центру Караван Megastore за адресою: м.Київ, вул.Лугова, 12.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

За змістом пункту 10.1 Договору орендар взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за користування приміщенням в розмірах і в строки, які визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п.10.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Згідно п.12.1 Договору орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати орендодавцю експлуатаційні витрати.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи стались під час дії Договору (п.8.1 Договору)

Додатковою угодою від 20.04.2016 року сторони погодили розірвати Договір з 31.05.2016 року.

31.05.2016 року орендар провернув орендарю приміщення, площею 158,60 кв.м., розташоване в будівлі торгівельно-розважального центру Караван Megastore за адресою: м.Київ, вул.Лугова, 12.

Згідно приписів ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати орендної плати, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 90 857, 81 грн.

Станом на час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення зменшених позовних вимог.

Заперечення відповідача проти стягнення заборгованості на суму 40 000,00 грн. прийняті судом до уваги з огляду на задоволення позовних вимог, зменшених за заявою позивача від 20.01.2017 року на суму 40 000, 00 грн. основного боргу.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, прохальна частина заяви про зменшення позовних вимог містить вимогу позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Розглянувши таку вимогу позивача, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За умовами ч. 3 ст. 7 цього ж Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено мінімальний розмір заробітної плати на 01 січня 2016 року становить 1 378,00 грн.

Враховуючи, що згідно заяви про уточнення позовних вимог від 21.03.16р. ціна даного позову складає 90 857, 81 грн., розмір судового збору, який має бути сплачений позивачем становить 1 378, 00 грн.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 962, 87 грн., суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ХОЛДИНГ" суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 584,87 грн., зарахованого на підставі платіжного доручення №10343 від 11.11.16р. про сплату судового збору в розмірі 1 962, 87 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА" (49100, м.Дніпро, пр.Героїв, буд.11-Л; ЄДРПОУ 39962584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ХОЛДИНГ" (04074, м.Київ, вул.Лугова, буд.12; ЄДРПОУ 31240623) суму 90 857, 81 грн. заборгованості, 1 378, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ХОЛДИНГ" (04074, м.Київ, вул.Лугова, буд.12; ЄДРПОУ 31240623) суму судового збору в розмірі 584, 87 грн. , зарахованої на підставі платіжного доручення №10343 від 11.11.16р. про сплату судового збору в розмірі 1 962, 87 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписаний - 10.02.2017р.