Рішення

від 07.02.2017 по справі 908/3107/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/136/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 Справа № 908/3107/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» , (03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 1) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 1)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» , (69120, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 29)

про стягнення 18390961,43 грн

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 481/22 від 21.12.2016;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 01 від 03.01.2017;

ОСОБА_4, довіреність № 02 від 21.12.2016.

СУТЬ СПОРУ:

23.11.2016 до Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» про стягнення 18390961,43 грн.

Ухвалою від 23.11.2016 порушено провадження у справі № 908/3107/16, справі присвоєно номер провадження 4/136/16, судове засідання призначено на 21.12.2016, у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судових засіданнях 21.12.2016 та 16.01.2017 оголошувались перерви до 16.01.2017 та 23.01.2017 відповідно.

Ухвалою від 23.01.2017 строк розгляду справи за клопотанням відповідача продовжено на п'ятнадцять днів - до 07.02.2017, судове засідання призначено на 07.02.2017.

За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.02.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 530, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 267 ГК України, ст. ст. 2, 64 ГПК України і полягають в тому, що на виконання умов Договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 71469000 грн. В свою чергу, відповідач свій обов'язок щодо поставки товару по договору виконав у встановлені договором строки лише частково, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 9547936,92 грн з урахуванням Угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2016, укладеною між сторонами. На суму основного боргу позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8101424,48 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2014 р. по вересень 2016 р. та 741600,03 грн 3% річних за період з квітня 2014 р. по вересень 2016 р.

Відповідач у відзиві № 21-12/16 від 21.12.2016 на позовну заяву проти позову заперечує зазначаючи, що він фактично погоджується з тим, що по Договору № 14/1 від 30.01.2013 ТОВ ДЕМЗ-Інжинірінг має зобов'язання перед ПАТ Центренерго , в особі Трипільської ТЕС виключно щодо поставки продукції, на суму 6033019,08 грн (133456889,39 грн (сума фактичної передплати) - 127423870,31 грн (сума фактично поставленого обладнання) = 6033019,08 грн). Проте, зазначену суму на сьогоднішній день не можна вважати остаточною, оскільки відповідачем вже розпочато виконання зобов'язання щодо поставки продукції. За таких обставин, встановити остаточні грошові зобов'язання між сторонами по Договору № 14/1 від 30.01.2013 до завершення повної поставки товару, не є можливим. Крім того, вважає, що оскільки позивач не відмовився від поставки продукції по Договору, що підтверджується листами № 30-1130 від 18.03.2016, № 30-3612 від 04.08.2016, позивачем не доведено наявність правових підстав для повернення відповідачем передплати по Договору № 14/1 від 30.01.2013. Вказує на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язань з поставки товару, посилаючись факти, встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області № 908/3344/15 від 08.07.2015. Вважає вимоги позивача на суму 9547936,92 грн є необґрунтованими, оскільки вони за своєю правовою природою не витікають із грошових зобов'язань саме за Договором № 14/1 від 30.01.2013. Наразі, з цих обставин задоволенню не підлягають і заявлені позивачем до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних, оскільки встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, так чи інакше, - це відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання.

Крім того, 23.01.2017 відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що враховуючи умови викладені в Угоді № 1 від 04.11.2016, сума 6033019,08 грн зменшилася на суму боргу, який існував у ПАТ Центренерго Трипільської ТЕС перед ТОВ ДЕМЗ-Інжинірінг по іншим договорам в розмірі 2549394,38 грн. Таким чином, заборгованість (кінцеве сальдо) ТОВ ДЕМЗ-Інжинірінг перед ПАТ Центренерго Трипільської ТЕС станом на 23.01.2017 складає 3483624,70 грн (6043019,08 грн - 2549394,38 грн).

07.02.2017 від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, яке обґрунтоване особливою складністю даної справи. Представники відповідача в судовому засіданні 07.02.2017 подане клопотання підтримали.

Представник позивача в судовому 07.02.2017 залишив вирішення питання про задоволення клопотання відповідача на розсуд суду.

В судовому засіданні 07.02.2017 клопотання відповідача про колегіальний розгляд даної справи розглянуто судом та в його задоволенні відмовлено у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 р. між ПАТ «Центренерго» /Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» (покупець, позивач у справі) та ТОВ «ДЕМЗ-Інжинірінг» (постачальник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 (далі - договір № 14/1), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець - прийняти та оплатити її (п.п. 1.1., 1.2.).

Відповідно до п. 1.3. договору № 14/1 найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Пунктом 2.1. договору № 14/1 сторони передбачили, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним договором.

Згідно п.п.3.1., 3.2. договору № 14/1, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору.

Пунктом 5.3. договору № 14/1 встановлено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору (п. 5.5. договору № 14/1).

У додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 30.01.2013р. (далі - додаток № 1) сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції, що має бути виготовлена та поставлена постачальником покупцю.

Крім того, п. 3 додатку № 1 сторони узгодили, що ціною договору є загальна вартість продукції, що поставляється за даним договором та складає 169290000,00 грн. в тому числі ПДВ. Акредитив - безвідкличний документальний акредитив у сумі 26352000,00 грн., в тому числі ПДВ. Ціна договору за вирахуванням акредитиву - значення, що отримується шляхом відрахування з ціни договору суми акредитиву, та складає 142938000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 9 додатку № 1 сторонами встановлено строк дії договору: до 31.12.2014р. включно, а в частині зобов'язань сторін, що не виконані станом на 31.12.2014р. - до повного їх виконання.

Матеріали справи свідчать про часткове виконання сторонами зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 30.01.2013.

Так, позивачем сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 71469000,00 грн наступними платіжними дорученнями:

- № 958 від 10.04.2013 на суму 12840000,00 грн;

- № 1613 від 21.06.2013 на суму 12840000,00 грн;

- № 2132 від 08.08.2013 на суму 10000000,00 грн;

- № 2307 від 27.08.2013 на суму 10000000,00 грн;

- № 3633 від 17.12.2013 на суму 15000000,00 грн;

- № 824 від 01.04.2014 на суму 10789000,00 грн.

Також позивачем було здійснено оплати за отриману від відповідача продукцію платіжними дорученнями:

- № 990 від 07.04.2014 на суму 5086905,43 грн;

- № 1440 від 29.05.2014 на суму 1097006,99 грн;

- № 1440 від 30.05.2014 на суму 900000,00 грн;

- № 1558 від 04.06.2014 на суму 5994024,96 грн;

- № 1847 від 23.07.2014 на суму 3257694,63 грн;

- № 2060 від 30.07.2014 на суму 3170971,03 грн;

- № 2261 від 05.09.2014 на суму 1524062,39 грн;

- № 2607 від 11.09.2014 на суму 9986556,32 грн;

- № 2999 від 29.10.2014 на суму 422332,97 грн;

- № 3165 від 29.10.2014 на суму 4306334,67 грн;

- Акредитив банку - 26352000,00 грн.

Таким чином, всього позивачем з урахуванням розміру акредитиву сплачено на виконання умов договору 133566889,39 грн.

У свою чергу відповідачем частково здійснено поставку продукції за період з 24.01.2014 по 28.12.2015 на загальну суму 127423870,31 грн. згідно відповідних актів приймання-передачі, з урахуванням продукції (каркас дротяний) , за яку розрахунок здійснений акредитивом у сумі 26 352000,00грн.

Залишок продукції, як то: установка гасіння вапна; силос СаО - сталеві конструкції; металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного - фільтр рукавний, нитки 1, 2; кришка ізольована; сегмент камери чистого газу; сегмент каналу чистого газу; майданчики обслуговування фільтру; надбудова фільтру; клапани брудного газу; клапани електромагнітні; накопичувачі стисненого повітря DN300; клапани дискові; система стисненого повітря; вібратори; талі електричні; талі ручні; накопичувачі стисненого повітря DN200; електросилова частина; КВП і А; реактор-технологія-нитки 1, 2; сталеві конструкції силосу схову кінцевого продукту-нитки 2; ліфт з вантажопідіймальним обладнанням - не поставлений відповідачем.

Зазначені факти встановлені також рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/3344/15 від 08.07.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015.

04.11.2016 сторонами у справі укладено Угоду № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі -Угода), відповідно до Пункту 1 якої ТОВ Демз-Інжинірінг та ПАТ Центренерго в особі Трипільської ТЕС маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги , строк виконання яких настав, уклали відповідну угоду.

Так, пунктом 1.1.,1.2. цієї угоди сторони визначили, що ТОВ Демз -Інжиніринг є боржником , а Ценртенерго є кредитором по виконанню договору № 14\1 від 30.01.2013р. на закупівлю (поставку) товарів грошового зобов'язання у сумі 20 823 064,85 грн. непогашенного ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ авансового платежу, що підтверджується даними бухгалтерського обліку Трипільської ТЕС станом на 01.08.2016р. , а Ценренерго є боржником, а Демз-Інжинірінг кредитором по виконанню договору № 14/1 від 30.01.2013р. на закупівлю товарів грошового зобов'язання за поставлену продукцію, що утворилась на підставі підписаних актів прийому передачі продукції на суму 8 725 733,55грн., що складає 44% від 19 831 212,61грн вартості продукції відповідно зазначеним актам .

Згідно з п. 2.3 цієї ж Угоди з моменту набрання чинності Угоди заборгованість ДЕМЗ-Інжинірінг перед Центренерго по виконанню договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів у сумі 20823064,85 грн погашається частково у сумі 11275127,93 грн та після укладання цієї Угоди дебіторська заборгованість дорівнює сумі 9 547 936,92 грн.

Пунктом 3 угоди сторони визнали, що після підписання цієї угоди , сторони дійшли згоди про відсутність жодних претензій у ДЕМЗ-Інжинірінг до Ценренерго по договорам

№14/1 від 30.01.2013р. , № 17/31 від 20.11.2013р., №18-1/04-14 від 18.04.2014р., №17/10 від 24.05.2013р., в частині виконання зобов'язань Ценренерго щодо сплати вищезазначеної заборгованості у п.2.1 цієї Угоди , у тому числі щодо нарахування інфляційних витрат , 3% річних та неустойки.

Протоколом № 6/2016 засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства Центренерго від 13.10.2016р. була надана згода на вчинення зазначеного правочину.

На виконання цієї угоди сторонами складені протоколи про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1-5 від 04.11.2016 р.

Вказана угода підписана та скріплена печатками сторін.

Предметом розгляду по даній справі є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» про стягнення 18390961,43 грн, з яких 9547936,92 грн - невикористаний аванс за не поставлену продукцію, 8101424,48 грн - інфляційні нарахування за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року та 741600,03 грн - 3% річних за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Договір № 14/1 від 30.01.2013 є змішаним договором і має ознаки договору поставки (про це свідчить предмет договору: п.1.1: «постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію)» ; календарний графік поставки продукції) та договору підряду (це підтверджується п.п. 2.1., 2.2.,2.4. додатку 1 до договору №14/1 від 30.01.2013р., відповідно до яких, загальна вартість продукції включає в себе розроблення постачальником та погодженої покупцем проектної документації, виготовлення, консервацію та поставку постачальником продукції, послуги з авторського нагляду).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 691, 692 Цивільного кодексу України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт здійснення поставки товару не в повному обсязі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Строк здійснення поставки визначено у Додатку № 2 до Додаткової угоди № 1 від 19.12.2013 до Договору Календарний графік поставки продукції та є таким, що настав, по переліку непоставленої продукції:

- силос СаО - сталеві конструкції - 28.03.14;

- металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного - фільтр рукавний, нитки 1, 2 - з 20.02.14 по 30.06.14;

- кришка ізольована - з 02.03.14 по 30.06.14;

- сегмент камери чистого газу - з 02.03.14 по 30.06.14;

- сегмент каналу чистого газу - з 02.03.14 по 30.06.14;

- майданчики обслуговування фільтру - з 02.03.14 по 30.06.14;

- надбудова фільтру - з 02.03.14 по 30.06.14;

- клапани брудного газу - з 02.03.14 по 30.06.14;

- клапани електромагнітні - з 02.03.14 по 30.06.14;

- накопичувачі стисненого повітря DN300 - з 02.03.14 по 30.06.14;

- клапани дискові - з 02.03.14 по 30.06.14;

- система стисненого повітря - з 02.03.14 по 30.06.14;

- вібратори - з 02.03.14 по 30.06.14;

- талі електричні - з 02.03.14 по 30.06.14;

- талі ручні - з 02.03.14 по 30.06.14;

- накопичувачі стисненого повітря DN200 - з 02.03.14 по 30.06.14;

- електросилова частина - з 02.06.14 по 30.06.14;

- КВП і А - з 02.06.14 по 28.07.14;

- реактор-технологія-нитки 1, 2 - з 01.03.14 по 30.06.14;

- сталеві конструкції силосу схову кінцевого продукту-нитки 2 - з 17.04.14 по 30.05.14;

- ліфт з вантажопідіймальним обладнанням - з 04.06.14 по 30.06.14.

Умовами Договору № 14/1 від 30.01.2013 з урахуванням п.3 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2013 до Договору передбачено здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 50% від Ціни договору за вирахуванням суми акредитиву ( 142 938 000,00грн.), у загальному розмірі 71469000 грн в тому числі ПДВ 20%.

Зазначену суму було перераховано позивачем відповідачеві, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте , з загального обсягу продукції, яку було узгоджено сторонами до поставки на суму 142 938 000,00грн. і за яку отримано попередню оплату 50% вартості (за вирахуванням позиції 3.1.19-каркас дротяний на суму акредитиву в розмірі 26 352 000,00грн.) , відповідачем поставлено (без каркасу дротяного) продукції на загальну суму 101 071 870грн.

Отже, вартість недопоставленого товару в рамках договору № 14/1 складає 41 866 130грн (142 938 000,00 - 101 071870,00грн.), а відповідно сума невикористаного авансу - 50% (попередньої оплати) - 20 933 065грн. В пункті 2.3розділу 2 Угоди №1 від 04.11. 2016р. ПАТ Центренерго заявляє до зарахування навіть меншу суму 20 823 064,85 грн. невикористаного авансу.

Листами № 30-4413 від 09.09.2015 та № 30-4481 від 11.09.2015 позивач просив відповідача повернути йому аванс за непоставлену продукцію з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Протягом судового розгляду справи позивач наполягав на тому, що даний договір припинив свою дію, останній акт прийому -передачі продукції підписаний між сторонами 28.12.2015р, і з урахуванням укладеної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 04.11.2016р. по взаємним грошовим зобов'язанням сторін вважає наявними усі підстави для стягнення з відповідача суми не погашеного авансового платежу у розмірі 9 547 936,92грн.

Так, Угодою № 1 від 04.11.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог та Протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1-5 від 04.11.2016 сторони узгодили, що саме сума авансового платежу згідно з Договором № 14/1 від 30.01.2013, яку відповідач винен на користь позивача, становить 9 547 936,92 грн.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Укладаючи зазначену угоду відповідно до вимог ст.601 ЦК України сторони засвідчили, що між ними не має спору відносно характеру, строку, розміру виконання.

Отже, суд вважає, що з підписанням зазначеної угоди та протоколів до неї відповідач визнав наявність заборгованості по Договору № 14/1 від 30.01.2013 перед позивачем з авансового платежу в сумі 9547936,92 грн та підтвердив відсутність у нього заперечень відносно суми та характеру заборгованості.

Заперечення відповідача відносно того, що вимоги позивача не витікають із грошових зобов'язань за Договором № 14/1 від 30.01.2013 суд вважає недоречними, оскільки сторони за взаємною згодою уклали Угоду № 1 від 04.11.2016р. про зарахування зустрічних однорідних вимог та в ній здійснили зарахування по декількох угодах та зобов'язаннях, що існували між сторонами , що в цілому не суперечить нормам цивільного законодавства. Тому, дійсно в даному позовні вимоги заявлені і обґрунтовані з урахуванням цієї Угоди.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача, викладені у письмових додаткових поясненням від 23.01.2017, що повинно відбутись зменшення суми 6033019,08 грн на суму боргу, який існував у ПАТ Центренерго Трипільської ТЕС перед ТОВ ДЕМЗ-Інжинірінг по іншим договорам, в розмірі 2549394,38 грн, враховуючи наступне.

Проти правової природу Угоди № 1 від 04.11.2016 відповідач не заперечує, про що неодноразово зазначав у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Пунктом 2.3 розділу 2 Угоди № 1 від 04.11.2016 сторони погодили, що заборгованість ДЕМЗ-Інжинірінг перед Центренерго по виконанню договору № 14/1 від 30.01.2013р. на закупівлю (поставку) товарів у сумі 20 823 064,85 грн невикористаного авансу погашається частково у сумі 11 275 127 ,93 грн та після укладення цієї Угоди дебіторська заборгованість дорівнює сумі 9 547 936,92 грн.

А наведені відповідачем розрахунки у відзиві та додаткових поясненнях суд вважає безпідставними, оскільки такі зарахування по іншим договорам можливі лише за згодою сторін, та суперечать умовам укладеної Угоди.

Таким чином, враховуючи чинність Угоди № 1 від 04.11.2016, її відповідність законодавству та узгодженість суми дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем з невикористаного авансу саме за договором № 14/1 від 30.01.2013р. , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ Центренерго саме в розмірі 9 547 936,92 грн.

Жодних доказів на підтвердження суми боргу в розмірі 3 483 624,70 грн, зокрема, первинної бухгалтерської документації, відповідачем на підтвердження своєї позиції не надано.

Заперечення відповідача відносно того, що він розпочав виконання зобов'язань за Договором № 14/1 від 30.01.2013 та продовжує поставку продукції, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на відсутність його вини у простроченні виконання своїх зобов'язань за Договором № 14/1 від 30.01.2013 не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даному випадку предметом розгляду є стягнення заборгованості з невикористаного авансу, а тому достатнім є встановлення факту її здійснення та підтвердження факту невиконання обов'язку щодо поставки товару на суму здійсненої передоплати у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ДЕМЗ-Інжинірінг суми невикористаного авансу у розмірі 9547936,92 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В обґрунтування нарахованих до стягнення з відповідача 8101424,48 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2014 р. по вересень 2016 р. та 741600,03 грн 3% річних за період з квітня 2014 р. по вересень 2016 р. позивач посилається на п. 9.2 Договору № 14/1 від 30.01.2013, в якому передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору.

Таким чином, укладаючи договір сторони мали право визначити, що у разі здійснення попередньої оплати постачальник повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних якщо не виконає або несвоєчасно виконає зобов'язання щодо поставки продукції.

Разом з тим, суд вважає безпідставним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з 01.04.2014, оскільки виходячи зі змісті пункту 9.2 Договору № 14/1 від 30.01.2013 вбачається, що таке нарахування може бути здійснене у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції, виходячи з вартості продукції, з якої допущено прострочення.

Враховуючи викладене, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має починатися з дати, наступної за датою, встановленою у Календарному графіку поставки продукції, по кожній недопоставленій одиниці продукції окремо.

Разом з тим, враховуючи укладення сторонами Угоди № 1 від 04.11.2016 та, відповідно, здійснення взаємозаліку сум, суд не може встановити попередню оплату за поставку якої саме продукції сторони дійшли згоди зарахувати в погашення зобов'язань один перед одним. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму заборгованості 9 547 936,92 грн починаючи з дати, наступної за найпізнішою, встановленої в Календарному графіку поставки продукції, з тих одиниць продукції, що не були поставлені позивачу, а саме: з 29.07.2014.

Зважаючи на зазначене, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 29.07.2014 по 01.11.2016 становить 648342,01 грн, а інфляційних втрат за період з серпня 2014 по вересень 2016 - 6683898,74 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 610, 628, 655, 691, 692, 693, 712, 837 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 265 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» про стягнення 18390961,43 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг» (69120, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 29, код ЄДРПОУ 33377987) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33377987) суму невикористаного авансового платежу в розмірі 9547936 (дев'ять мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 92 коп., 3% річних в розмірі 648342 (шістсот сорок вісім тисяч триста сорок дві) грн 01 коп. , інфляційні втрати в розмірі 6683898 (шість мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі вісімсот дев'яності вісім) грн 74 коп. та 189719 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 97 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України « 10» лютого 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.