Ухвала

від 09.02.2017 по справі 910/2024/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА про повернення позовної заяви 09.02.2017Справа №  910/2024/17 Суддя Ващенко Т.М., розглянувши позовну заяву  ТОВ "МП ЛІФТ"    до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про  стягнення 67 727,76 грн. ВСТАНОВИВ: ТОВ «МП ЛІФТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення 67  727,76 грн. Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. Підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. До позовної заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована системи організаційно-розпорядчої документації” (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис. Але, додані до позовної заяви копії документів не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки взагалі не завірені, а тому не можуть бути належними доказами. Внаслідок вказаного позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Приписами п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказаного повного найменування сторін, їх поштовий адрес. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків). Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Проте, в позовній заяві позивачем не вказано ідентифікаційний код відповідача, вказано скорочену організаційно-правову форму позивача, через що його найменування у вказаній позовній заяві не може вважатися повним, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України (вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» є: 03039, м. Київ, проспект Науки, 8. Проте, в позовній заяві № 2 від 03.02.17.  вказано невірну адресу відповідача, а саме: 03045, м. Київ, проспект Науки, 8.внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Так як у вказаній позовній заяві невірно зазначено індекс відповідача, то суд дійшов висновку, що позивачем не вказано повної адреси відповідача. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року). У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі  суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Однак, у якості доказу надіслання копії позовної заяви позивачем додано копії фіскального чеку № 000048541 00130 від 03.02.17. та опису вкладення в цінний лист від 03.02.17.№ 0303113441766, які жодним чином не засвідчені та фактично подані у вигляді ксерокопій. Відповідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином  засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Оскільки вищенаведені копії фіскального чеку та опису вкладення належним чином не засвідчені, у суду відсутні підстави вважати їх належними доказами виконання позивачем приписів ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України. В п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК. З наданого позивачем опису вкладення в цінний лист вбачається, що позивачем відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками, проте при цьому, не вказано перелік таких додатків. Дані обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів. Суд дійшов висновку, що позивачем на адресу відповідача не направлено позовну заяву з доданими до неї документами, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України. Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог  ст. ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі. Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -            УХВАЛИВ: Позовну заяву повернути без розгляду.           Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом. Суддя                                                                                                                              Т.М. Ващенко