Рішення

від 07.02.2017 по справі 914/3308/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017р. Справа№ 914/3308/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Громадської організації Джерела допомоги , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 1 845,56 грн. по орендній платі, 250,88 грн. пені, 939,03 грн. неустойки.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник ( довіреність № 18-11-00002 від 03.01.2017р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до відповідача: Громадської організації Джерела допомоги , м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 1 845,56 грн. по орендній платі, 250,88 грн. пені, 939,03 грн. неустойки.

Ухвалою від 29.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.01.2017р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

23.01.2017 року. за вх. № 2490/17 в канцелярію господарського суду Львівської області позивачем супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

07.02.2017 року за вх.№4994/17 позивач подав клопотання про доручення до матеріалів справи Витягу з ЄДРПОУ.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 29.12.2016 року, про відкладення розгляду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції від 29.12.2016 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Як зазначено у позовній заяві, 30.12.2015 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач, Орендодавець) та Громадською організацією Джерела допомоги (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 198 нерухомого державного майна (надалі - Договір).

30.12.2015 р. актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до державної власності згідно Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування Майно, а саме, нежитлові приміщення №83, 84, 85, 86 загальною площею 40,5 м.кв., що розміщене на 2 поверсі будівлі за адресою: м.Львів, вул.І.Франка,61.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення №83, 84, 85, 86 загальною площею 40,5 м.кв., що розміщене на 2 поверсі будівлі за адресою: м.Львів, вул.І.Франка,61, що перебувають на балансі філії Львівський проектний інститут Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний проектний інститут ( далі - Балансоутримувач).

Позивач наголошує, договір оренди №198 від 30.12.2015 року розірвано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року у справі №914/1915/16 та передано балансоутримувачу за актом приймання-передачі 24.10.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 10.10 Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Згідно з п. 5.9. Договору, Орендар зобов'язується, у разі припинення або розірвання Договору, повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки, в разі погіршення стану або втрати орендованого Майна з вини Орендаря.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач наголошує, що, відповідно до п. 10.11 Договору, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки, за твердженням позивача, Орендарем не повернено орендоване майно у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку у розмірі 939,03 грн. за період з 12.10.2016 р. по 24.10.2016 р.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

В порушення п. 5.3 договору відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього станом на 22.12.2016 року виникла заборгованість в розмірі 1 845,56 грн. (з урахуванням індексу інфляції), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім, стягнення заборгованості з орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 250,88 грн.

Відповідач в судове засідання не з явився, проти позову належним чином не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, таку як: передати майно, сплатити кошти тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 30.12.2015 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Громадською організацією Джерела допомоги укладено Договір оренди № 198 нерухомого державного майна.

30.12.2015 р. актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до державної власності згідно Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування Майно, а саме, нежитлові приміщення №83, 84, 85, 86 загальною площею 40,5 м.кв., що розміщене на 2 поверсі будівлі за адресою: м.Львів, вул.І.Франка,61.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення №83, 84, 85, 86 загальною площею 40,5 м.кв., що розміщене на 2 поверсі будівлі за адресою: м.Львів, вул.І.Франка,61, що перебувають на балансі філії Львівський проектний інститут Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний проектний інститут ( далі - Балансоутримувач).

Договір оренди №198 від 30.12.2015 року розірвано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року у справі №914/1915/16 та передано балансоутримувачу за актом приймання-передачі 24.10.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Згідно з п. 5.9. Договору, Орендар зобов'язується, у разі припинення або розірвання Договору, повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки, в разі погіршення стану або втрати орендованого Майна з вини Орендаря.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 10.11 Договору, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки, Орендарем не повернено орендоване майно у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку у розмірі 939,03 грн. за період з 12.10.2016 р. по 24.10.2016 р.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

В порушення п. 5.3 договору відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього станом на 22.12.2016 року виникла заборгованість в розмірі 1 845,56 грн. (з урахуванням індексу інфляції), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім, стягнення заборгованості з орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 250,88 грн.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором оренди № 198 нерухомого державного майна відповідач не подав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до відповідача: Громадської організації Джерела допомоги , м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 1 845,56 грн. по орендній платі, 250,88 грн. пені, 939,03 грн. неустойки є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Отже, позивачем сплачено 1 378,00 грн. судового збору, згідно платіжного доручення №836 від 23.12.2016 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити.

2 . Стягнути з Громадської організації Джерела допомоги (79018, м. Львів, вул. Олени степанівни,24/7, код ЄДРПОУ 37879793) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області (79000, м. Львів, вул. С. Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070, р/р 35215032000186 в ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014) неустойку в розмірі 939,03 грн., пеню в розмірі 250,88 грн., борг по орендній платі в розмірі 1 845,56 грн., а також 1 378,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 09.02.2017 р.

Суддя Горецька З. В.