Рішення

від 06.02.2017 по справі 914/3295/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017р. Справа № 914/3295/16

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Графопак , Львівська обл., м. Золочів до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про:стягнення 3500,00 грн. неустойки на підставі договору про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак від 01.06.2008р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 10.03.2015р.); від відповідача: Бицюк А.О. - представник (довіреність б/н від 20.09.2016р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

28.12.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Графопак (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 3500,00 грн. неустойки на підставі договору про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак від 01.06.2006р.

Ухвалою суду від 29.12.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 16.01.2017р. Ухвалою від 16.01.2017р. суд відклав розгляд справи на 06.02.2017р. та витребував у ТОВ Графопак докази набуття права власності на лобзиковий станок.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на відзив з додатками, просив позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 01.06.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак , на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято в користування лобзиковий станок GNU. Після закінчення строку дії вказаного договору, 01.06.2008р. між сторонами було укладено новий договір про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак . В подальшому, договір було поновлено до 01.06.2012р., після чого договір більше не продовжувався. За умовами договору відповідач зобов'язувався після закінчення строку дії договору повернути майно, однак взятих на себе зобов'язань не виконав, по сьогоднішній день об'єкт оренди повернутий позивачу не був. У зв'язку з цим позивач в порядку ст. 785 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3500,00 грн. неустойки за період з квітня 2016р. по листопад 2016р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти заявленого позову заперечив. Заперечуючи проти позову, представник зазначає, що з 2011р. відповідач не здійснює підприємницької діяльності, в т.ч., пов'язаної із використанням лобзикового станка, а при переміщенні у 2013р. станка в інше приміщення відбулося його зміщення, яке призвело до падіння та деформації. Оскільки відновлювальний ремонт станка не виявлявся можливим, відповідач було здано такий в прийом металобрухту. Про знищення об'єкту оренди орендар не повідомляв позивача так як вважав договір поновленим до 01.06.2014р. (у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця після закінчення). Крім цього, представник відповідача стверджує, що позивачем не доведено ні факту користування станком відповідачем ні того, що ТОВ Графопак являється власником орендованого майна. Відповідач неодноразово пропонував позивачу відшкодувати вартість станка, виходячи з його ринкової вартості, на що отримав відмову. Враховуючи наведене, представник просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2006р. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено договір про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак , відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування лобзиковий станок GNU, що надані іменується майно, яке буде розташоване за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Тролейбусна, 15, що підтверджується актом №4/06/01 від 01.06.2006р.

Термін оренди встановлюється з 01.06.2006р. по 01.06.2008р. (положення п. 5.1. договору).

Як встановлено судом, після закінчення строку дії вказаного вище договору, його було переукладено на строк з 01.06.2008р. по 01.06.2010р., шляхом укладення договору про здачу в оренду обладнання ТзОВ ГрафоПак від 01.06.2008р. (надалі - Договір).

Згідно п. 3.1 Договору, орендна плата за майно, що передається в оренду, становить 250,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ.

Зважаючи на відсутність у ТОВ Графопак заперечень щодо користування орендарем майна, Договір було поновлено до 01.06.2012р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13 за позовом ТОВ Графопак до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 32621,92 грн. боргу та витребування майна із чужого незаконного володіння (залишеним без змін постановою ВГС України від 13.02.2014р.), позов задоволено частково, витребувано від ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ ГрафоПак лобзиковий станок GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) тип 5002, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ ГрафоПак 1720,50 грн. судового збору, решта позовних вимог залишено без розгляду.

Зазначене рішення суду мотивоване закінченням строку дії Договору та неповерненням орендарем у зв'язку з цим лобзикового станка.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з тривалим неповерненням об'єкту оренди з відповідача в судовому порядку було стягнуто неустойку, зокрема: рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2014р. у справі №914/4026/13 з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Графопак стягнуто 4750,00 грн. основного боргу, 8500,00 грн. неустойки та 1720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2014р. у справі №914/1326/14 з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Графопак стягнуто 2500,00 грн. неустойки, 1827,00 грн. судового збору та 500,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу; рішенням господарського суду Львівської області від 21.04.2015р. у справі №914/463/15 з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Графопак стягнуто 5500,00 грн. неустойки, 1827,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у справі №914/3710/15 з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Графопак стягнуто 3500,00 грн. неустойки та 1218,00 грн. судового збору; рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2016р. у справі №914/1126/16 з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Графопак стягнуто 3000,00 грн. неустойки та 1378,00 грн. судового збору.

Так, положеннями пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору визначено, що орендар зобов'язаний при закінченні терміну дії даного договору повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням зносу або у стані обумовленому договором.

Оскільки об'єкт оренди повернутий ФОП ОСОБА_4 не був, 28.12.2016р. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ГК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, ч. 1 ст. 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13 судом встановлено, що у зв'язку з небажанням ТОВ Графопак продовжувати орендні правовідносини за Договором, такий припинив свою дію 01.06.2012р.

За приписами ч. ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий же обов'язок орендаря, передбачений пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Проте, всупереч умовам Договору та вимогам закону, об'єкт оренди (лобзиковий станок) не був повернутий орендодавцю, що і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. постанові від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Враховуючи те, що після закінчення строку дії Договору станок повернутий відповідачем не був, позовна вимога про стягнення з нього неустойки в судовому порядку є обгрунтованою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, періодом нарахування неустойки розмірі 3500,00 грн. є квітень - листопад 2016р., натомість у розрахунку боргу, долученого до позовної заяви періодом нарахування фактично є квітень - вересень 2016р. та листопад 2016р., неустойка за жовтень 2016р. позивачем не нараховувалася. Здійснивши перерахунок неустойки в межах заявленого періоду, суд прийшов до висновку, що така розрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Судом відхиляються покликання відповідача (як на підставу для відмови у позові) на те, що позивачем не доведено факту набуття права власності на об'єкт оренди, відтак невідомо чи міг він передавати відповідачу в користування об'єкт оренди та відповідно нараховувати неустойку, оскільки дана обставина була предметом розгляду справи №914/3025/13 (рішення залишене без змін постановою ВГС України від 13.02.2014р.), за результатами розгляду якої судом було встановлено наявність підстав для витребування у відповідача на користь позивача об'єкта оренди. Враховуючи те, що рішення у справі набрало законної сили, встановлені в ньому обставини є преюдиційними в силу ст. 35 ГПК України, а відтак не підлягають процесуальній переоцінці судом в даному випадку.

Посилання відповідача на те, що він не здійснює підприємницької діяльності та не використовує лобзиковий станок у зв'язку з його знищенням, а тому немає підстав для стягнення з нього неустойки є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки по - перше, відповідачем не було представлено належних та допустимих доказів знищення об'єкту оренди, по - друге, законодавчо не обмежується право орендодавця на нарахування та стягнення з орендаря неустойки у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди, спричиненого знищенням (втратою) об'єкту оренди.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Графопак (80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Степана Тудора, 1; код ЄДРПОУ 30063583) 3500,00 грн. неустойки та 1378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.