Рішення

від 06.02.2017 по справі 921/12/17-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 921/12/17-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс", вул. Данила Галицького, 25 м. Рівне, 33027

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фідол", вул. За Рудкою, 33, оф. 103, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в загальній сумі 26 319 грн 08 коп.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2 - адвоката

відповідача: ОСОБА_3 - директора

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарського суду» та спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "TrueConf".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 119 172 LЕ 27849.

Для робочого оригіналу фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер MFP 6531 G120030.

В судовому засіданні повноважним представникам сторін роз'яснено процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс", м. Рівне, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фідол", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 26 319 грн 08 коп., з яких: 23 696,57 грн - борг за надані транспортно-експедиційні послуги, 161 грн - 3% річних та 2 461 грн 51 коп. - інфляційні нарахування. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн та витрати на послуги адвоката в сумі 6 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за ОСОБА_4 заявкою на надання транспортно-експедиційних послуг №21/09 від 21.09.2016 р., зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати наданих транспортно-експедиційних послуг, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження викладеного надано: Договір-заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №21/09 від 21.09.2016 р.; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR серії В№039999; рахунок №765 від 29.09.2016 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №765 від 29.09.2016 р. до замовлення №21/09 від 21.09.2016 р.; платіжні доручення №330 від 26.10.2016 р. на суму 10 000 грн., №357 від 08.11.2016 р. на суму 5 000 грн. та №449 від 20.12.2016 р. на суму 2 000 грн, як доказ часткової оплати відповідачем вартості наданих послуг, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 04.01.2017 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14:15 год. 23.01.2017 р. В судовому засіданні 23.01.2017 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:15 год. 06.02.2017 р.

В судове засідання 06.02.2017 р. повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Окрім того, на виконання ухвали від 04.01.2017 р., згідно письмового клопотання б/н від 20.01.2017 р. (вх. №4340 від 24.01.2017 р.) долучив до матеріалів справи витребовувані судом документи.

Згідно відзиву на позов №06/02-17 від 06.02.2017 р., підтриманому в судовому засіданні 06.02.2017 р. повноважним представником, відповідач позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань визнає в повному обсязі. Поряд із цим, заявлену позивачем до стягнення суму витрат на послуги адвоката вважає необґрунтовано завищеною.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

21.09.2016 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" - Перевізник/ позивач , з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ""ФІДОЛ" - Замовник , відповідач, з другої сторони, підписано Договір-заявку №21/09 від 21.09.2016 р. на надання транспортно-експедиційних послуг (надалі - Договір), яким сторони врегулювали порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником та Перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні. Зокрема, за умовами даного ОСОБА_4 Перевізник зобов'язався доставити вантаж - гранули паливні (пеллети) в біг бегах кілки оцилідровані вагою 21,9 т за маршрутом: Україна, Тернопільська область, м. Кременець - Тернопільська область с. Шили - м. Sabro, ОСОБА_4 (п. п. 8- 9 ОСОБА_4).

ОСОБА_4 сторони погодили наступні умови надання транспортно-експедиційних послуг: дата завантаження - 22.09.2016 р.; адреса завантаження - вул. Березина, 37 а, м. Кременець, Тернопільська область; адреса доробки вантажу - с. Шили, Збаразький район, Тернопільська область; місце митного оформлення вантажу - м. Тернопіль; адреса розвантаження, повне найменування фірми одержувача - L-H Foder APS Skjoldhojvej 38, 8471 Sabro, Cvr Dk 13273847, Denmark; місце митного очищення вантажу (розмитнення) - DK-6330 Padborg Holger Smidts Eftf ApS, Postboks 152 - Toldbodvej 6 Tlf +45 7467 1477; умови доставки - EXW; пункт перетину кордону - ОСОБА_5; номер автомобіля - ВК 5611 ВС/ВК 0064 ХТ та умови оплати - безготівковий розрахунок, по факту отримання оригіналів документів протягом 5 банківських днів (п. п. 1-7, 12, 13, 18 ОСОБА_4).

Згідно п. 10 ОСОБА_4, сторони погодили, що дана заявка, при відсутності довготермінового договору між Замовником і Перевізником, має силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія даної заявки має повну юридичну силу на рівні з оригіналом.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу приписів ст. 929 ЦК України, ст. 316 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. ОСОБА_4 транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Поряд із цим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону - міжнародні перевезення вантажів.

Як було зазначено вище, за договором-заявкою №21/09 від 21.09.2016 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, позивачем здійснювалось перевезення вантажу за маршрутом м. Кременець (Україна) - м. Sabro (ОСОБА_4), тобто перевезення вантажу за вказаним правочином здійснювалось у міжнародному сполученні.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956 р.

Згідно ст. 4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (надалі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 р.

Таким чином, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач виступав перевізником щодо доставки вантажу осіб, які знаходяться в двох різних країнах, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

П. 1 ст. 5 Конвенції передбачає, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

П. 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань та надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню автотранспортним засобом ВК 5611 ВС/ВК0064 ХТ вказаного у Договорі-заявці №21/09 від 21.09.2016 р. вантажу підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR серії А №039999), яка підписана без будь-яких зауважень чи застережень уповноваженою особою вантажоодержувача та скріплена відтиском його штампу.

Згідно ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

П. п. 17, 18 Договору-заявки визначено, що сума фрахту становить 1 400 Євро по курсу НБУ, умови оплати - безготівковий розрахунок, по факту отримання оригіналів документів протягом 5 банківських днів.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.10.2016 р. ТзОВ "Імпекс Транс" направило на адресу ТзОВ "Фідол" рахунок №765 від 29.09.2016 р. та акт №765 від 29.09.2016 р. здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення №21/09 від 21.09.2016 р. на суму 40 696 грн 57 коп. (в матеріалах справи).

З долученого позивачем до матеріалів справи витягу із офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що зазначені вище документи відповідач отримав 11.10.2016 р.

Таким чином, розрахунок за надані позивачем послуги згідно Договору-заявки №21/09 від 21.09.2016 р. ТзОВ "Фідол" повинно було здійснити до 19.10.2016 р.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу згідно Договору-заявки №21/09 від 21.09.2016 р. виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково, - на суму 18 000 грн (належним чином засвідчені копії платіжних доручень №330 від 26.10.2016 р. на суму 10 000,00 грн, №357 від 08.11.2016 р. на суму 5 000 грн та №449 від 20.12.2016 р. на суму 2 000,00 грн - в матеріалах справи), що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Таким чином, станом на день звернення до суду та розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Фідол" перед позивачем становить 23 696 грн 57 коп.

Відповідач у відзиві на позов за №06/02-17 від 06.02.2017 р., підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 06.02.2017 р., факт несвоєчасної та неповної оплати вартості наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу та наявності заборгованості за ОСОБА_4 -заявкою № 21/09 від 21.09.2016 р. в сумі 23 696 грн 57 коп. визнав в повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на наведене, позовні вимоги ТзОВ "Імпекс-Транс" щодо стягнення з ТзОВ "Фідол" 23 696 грн 57 коп. боргу за надані згідно з Договором-заявкою №21/09 від 21.09.2016 р. транспортно-експедиційні послуги підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані відповідачем.

Окрім того, ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем порушення строків проведення розрахунків за надані транспортно-експедиційні послуги, враховуючи здійсненні відповідачем часткові оплати, позивачем за період з 19.10.2016 р. по 27.12.2016 р . нараховано 3% річних в розмірі 161 грн та за період з 19.10.2016 р. по 30.11.2016 р. - інфляційні нарахування в розмірі 2 461 грн 51 коп .

В п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується . У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості наданих позивачем послуг, встановлених умовами договору термінів здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, а також визначеного позивачем періоду нарахування, проведено перерахунок визначеної позивачем суми.

Згідно проведеного судом перерахунку заявленої позивачем до стягнення за період з 19.10.2016 р. по 27.12.2016 р. суми 3% річних, правомірним є нарахування останніх в сумі 160 грн 06 коп. Річні в сумі 0,94 грн нараховані позивачем безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в загальній сумі 2 461 грн 51 коп. за період з 19.10.2016 р. по 30.11.2016 р., з яких: 1 139,49 грн за період з 19.10.2016 р. по 25.10.2016 р. на суму заборгованості в розмірі 40 696,57 грн; 859,49 грн за період з 26.10.2016р. по 07.11.2016 р. на суму заборгованості в розмірі 30 696,57 грн та 462,53 грн за період з 08.11.2016 р. по 30.11.2016 р. на суму заборгованості в розмірі 25 696,57 грн, суд відзначає наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п.п 3.2 п. 3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за по порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., з наступними змінами та доповненнями).

У інформаційному листі 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_6 господарського суду №01-06/950/2012 від 20.07.2012, господарським судам звернуто увагу на те, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За даних обставин, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений умовами ОСОБА_4 термін здійснення розрахунку, проведені відповідачем оплати суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування інфляції за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. в сумі 462 грн 53 коп. Інфляція в сумі 1 998 грн 98 коп. за період з 19.10.2016 р. по 31.10.2016 р. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 6 500 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що 23.12.2016 р. між Адвокатським об'єднанням "Удовиченко і партнери" - Об'єднання , з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс", - Клієнт, з другої сторони, було укладено Договір про надання правової допомоги №125/16 (надалі - Договір), за умовами якого Об'єднання приймає на себе доручення Клієнта про надання останньому правової допомоги у справі за позовом ТОВ "Імпекс Транс" до ТОВ "Фідол" про стягнення заборгованості за договором-заявою №21/09 від 21.09.2016 р. про надання транспортно-експедиційних послуг (п. 1.1 р. 1 ОСОБА_4).

Згідно п. 1.2 р. 1 ОСОБА_4, передбачена п. 1.1 ОСОБА_4 правова допомога полягає в наданні консультацій щодо підстав та порядку стягнення заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажу, підготовки проекту позовної заяви про стягнення заборгованості, представництві інтересів Клієнта в господарському суді Тернопільської області та підготовці інших процесуальних документів по справі.

П. п. 1.3-1.4 р. 3 ОСОБА_4 сторони визначили, що Об'єднання призначає адвоката, кандидатура якого відповідає вимогам компетентності та об'єктивно обумовленим характером доручення, що стосується виконання ОСОБА_4, а також передбачили повноваження останнього під час ведення справи в господарському суді Тернопільської області.

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 р. 2 ОСОБА_4, гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 ОСОБА_4 становить 6 500 грн. Гонорар сплачується Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Об'єднання протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання Сторонами цього ОСОБА_4.

При цьому, згідно п. 3.1 р. 3 ОСОБА_4, фактичні витрати та їх розмір, пов'язані із наданням правової допомоги, передбаченої п. 1.2 ОСОБА_4, витрати пов'язані з відрядженням адвоката, визначаються за взаємним погодженням Сторін та оплачуються безпосередньо Клієнтом.

Акти про надання правової допомоги та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу підписуються сторонами по закінченню конкретного етапу наданої правової допомоги та являються невід'ємною частиною ОСОБА_4 (п. 5.4 р. 5 ОСОБА_4).

П. 5.6 р. 5 ОСОБА_4 сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту підписання його тексту Сторонами і діє до 23.12.2017 р.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 500 грн до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги №125/16 від 23.12.2016 р. та витяг з останнього, Статут адвокатського об'єднання "Удовиченко і партнери", платіжне доручення №1125 від 23.12.2016 р. про сплату позивачем гонорару за надану правову допомогу згідно ОСОБА_4 про надання правової допомоги №125/16 від 23.12.2016 р. на суму 6 500,00 грн, оригінал виданого адвокатським об'єднанням "Удовиченко і партнери" на адвоката ОСОБА_2 ордера серії РН-408 №180 від 10.01.2017 р.

Поряд із цим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, у п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 та у п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ухвалою від 04.01.2017 р., суд зобов'язував позивача надати, зокрема, докази на підтвердження розумності заявленої до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання вимог ухвали суду від 04.01.2017 р., згідно письмового клопотання б/н від 20.01.2017 р. (вх. №4340 від 24.01.2017 р.), в обґрунтування розумності заявленої до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано суду: витяг з таблиці розрахунку гонорару за надання правової допомоги адвокатським об'єднанням "Удовиченко і партнери"; копію розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 23.12.2016 р.; копію акту про надання правової допомоги №1-125/16 від 29.12.2016 р.

З наданих позивачем документів вбачається, що згідно ОСОБА_4 про надання правової допомоги №125/16 від 23.12.2016 р. адвокатським об'єднанням "Удовиченко і партнери" надано ТзОВ "Імпекс Транс" правову допомогу наступного характеру:

- юридичний аналіз документів, зазначених в п. 1 Акту про надання правової допомоги №1-125/16 (перелік документів долучених до позовної заяви в обґрунтування правомірності позовних вимог) - 1 000 грн;

- надання юридичних консультацій щодо підстав та порядку стягнення заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажу - 1 000 грн;

- підготовка проекту позовної заяви ТзОВ "Імпекс Транс" до ТзОВ "Фідол" про стягнення заборгованості, відсотків річних та інфляційних нарахувань - 2000 грн;

- підготовка клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 500 грн;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції у Рівненському міському суді по справі №441/341/16-ц - 2 000 грн.

Актом про надання правової допомоги №1-125/16 від 29.12.2016 р., сторони підтвердили, що правова допомога надана відповідно до умов ОСОБА_4. Претензії щодо об'єму та результатів надання правової допомоги відсутні.

Оцінивши надані позивачем в підтвердження наданих послуг адвоката документи, співрозмірність наданих послуг (на суму 6 500 грн) та предмет позову, беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового розгляду, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову (26 319,08 грн) та розмір встановлених судом правомірних вимог (24 319,17 грн), безпідставність включення до суми гонорару за надану правову допомогу згідно ОСОБА_4 про надання правової допомоги від 23.12.2016 р. №125/16 про стягнення заборгованості за договором-заявою №21/09 від 21.09.2016 р. про надання транспортно-експедиційних послуг витрат в сумі 2 000 грн за представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції у Рівненському міському суді по справі №441/341/16-ц, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем витрати позивача на правову допомогу адвоката в розмірі 6 500 грн по даній справі, порівняно зі складністю справи, є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, тобто явно завищеними, та, відповідно, підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача частково - в сумі 2 413,92 грн , що становить 10% від суми встановлених судом правомірних позовних вимог (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що нормами Господарського процесуального Кодексу України не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства). Тому, при визначенні розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 273 грн 29 коп. покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фідол", вул. За Рудкою, 33, оф. 103, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39700168, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс", вул. Данила Галицького, 25 м. Рівне, ідентифікаційний код 38116878, 23 696 грн 57 коп. - заборгованості за Договором-заявкою №21/09 від 21.09.2016 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, 160 грн 06 коп. - 3% річних, 462 грн 54 коп. - інфляційних нарахувань, 1 273 грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору та 2 413 грн 92 коп. - витрат на правову допомогу адвоката.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.02.2017 р.

Суддя І.М. Гирила