Рішення

від 06.02.2017 по справі 924/1211/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р.Справа № 924/1211/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький

про стягнення 6 393,04грн., з яких 496,79грн. 3% річних та 5 896,25грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності № 14-95 від 18.04.2014р.

відповідача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності від 27.12.2016р.

Рішення приймається 06.02.2017р., оскільки в судовому засіданні 18.01.2017р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 6 393,04 грн., з яких 496,79 грн. 3% річних та 5 896,25грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно договору №12/301-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 60746,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач порушив умови вищевказаного договору, оскільки несвоєчасно провів розрахунки з позивачем за отриманий природний газ. Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1163/14 від 12.10.2014р. стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг, неустойку, 3 % річних та інфляційні втрати. При цьому позивачем були заявлені нарахування станом на 14.04.2014р. Враховуючи наведене, позивач додатково нарахував відповідачу 496,79грн. 3% річних та 5896,25 грн. інфляційних втрат за період з 15.04.2014р. по 17.02.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими. Крім того, подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує. В письмовому відзиві на позов вказує, що відповідачем наведені невірні розрахунки розміру 3% річних та інфляційних втрат. Так, в доданих до позову розрахунках індекс інфляції розрахований за кожен день прострочення, в тому числі за періоди прострочення, які менше одного місяця, зокрема, за жовтень 2014року, квітень, лютий 2015 року. Зазначає, що в розрахунках інфляційних вказано, що сума заборгованості за зобов'язаннями грудня 2012 року з січня 2013 року по березень 2014 року становила 25 223,88 грн., а в період з квітня 2014 року сума заборгованості зросла до 26 114,28 грн. Причин зростання суми заборгованості у позові не наведено. Також вказує, що при розрахунку 3 % річних позивач безпідставно в період нарахування враховував фактичний день сплати заборгованості. Із вказаних підстав просить у позові відмовити.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (покупець) був укладений договір № 12/301-ТЕ-34 купівлі- продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

На виконання умов договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" протягом вересня - грудня 2012р. передало, а ДП "Житлово-експлуатаційна контора №1" прийняло природний газ на загальну суму 60746,88грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2012р. на суму 3665,76грн., від 31.10.2012р. на суму 10735,44грн., від 30.11.2012р. на суму 20947,20грн., від 31.12.2012р. на суму 25398,48грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1163/14 від 13.10.2014р. стягнуто із дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13223,88 грн. основного боргу, 958,74 грн. 3 % річних, 890,40 грн. інфляційних втрат, 1919,58 грн. пені, 1765,67 грн. 7% штрафу, 1825,88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Згідно наданої позивачем інформації по операціях по рахунку, наявних в матеріалах справи платіжних доручень №11 від 23.01.2015р., №24 від 17.02.2015р., квитанції №184 від 05.12.2014р., договору доручення № 1 від 02.01.2015р., листа № 1 від 02.01.2015р. відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу, стягнуту за рішенням господарського суду Хмельницької області № 924/1163/14 від 13.10.2014р. Остаточний розрахунок проведений 17.02.2015р.

Враховуючи, що відповідач несвоєчасно провів оплату за отриманий природний газ та оплату згідно рішення суду Хмельницької області від 13.10.2014р. у справі №924/1163/14, позивач нарахував відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 496,79грн. за період з 14.04.2014р. по 17.02.2015р. та інфляційні втрати в сумі 5 896,25грн. за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст. 11 ЦК України).

За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та дочірнім підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (покупець) був укладений договір № 12/301-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.2014р. у справі №924/1163/14 було стягнуто із дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13223,88 грн. основного боргу, 958,74 грн. 3 % річних, 890,40 грн. інфляційних втрат, 1919,58 грн. пені, 1765,67 грн. 7% штрафу, 1825,88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору № 12/301-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.08.2012р. в частині своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ та сплатою заборгованості за рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/1163/14 від 13.10.2014р., заявив до стягнення 3% річних в сумі 496,79грн. за період з 14.04.2014р. по 17.02.2015р. та інфляційні втрати в сумі 5 896,25грн. за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року.

Суд враховує, що згідно п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Із проданого позивачем розрахунку вбачається, що при проведенні розрахунку позивач нарахував 3 % річних на заборгованість без урахування днів її часткової сплати.

Згідно п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

При перерахунку 3 % річних суд встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення 494,71 грн. Тому позивачем безпідставно нараховано 3 % річних в розмірі 2,08 грн. грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 896,25 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року. Згідно поданого розрахунку позивач здійснив інфляційні нарахування в тому числі і на суму заборгованості за період, що становить менше одного місяця - лютий 2015 року.

Суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, при визначені розміру інфляційних втрат позивачем безпідставно було збільшено суму основної заборгованості, на яку нараховувалась інфляція, на інфляційні втрати за попередній період, що були нараховані на цей же борг.

Зважаючи на викладене, суд провів перерахунок та встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення лише 4416,11 грн. інфляційних втрат. У стягненні 1480,14 грн. слід відмовити, оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця та в зв'язку з безпідставним збільшенням суми боргу.

Доводи відповідача з приводу того, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за квітень 2014 року, оскільки позивач провів розрахунку інфляційних втрат з 15.04.2014р. по 17.02.2015р. суд до уваги не приймає, оскільки вказаний період нарахування зазначений у змісті позовної заяви. В той же час в самому розрахунку, який доданий до позовної заяви, позивач при визначенні інфляційних втрат вказував календарні місяці, в тому числі квітень 2014 року, без зазначення конкретних календарних дат. Крім того, заборгованість в сумі 25 223,88 грн., на яку нараховані інфляційні втрати у квітні 2014 року, виникла ще з 14.01.2013р. і відповідачем у квітні 2014 року погашена не була.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в сумі 494,71 грн. 3 % річних, 4416,11грн. інфляційних втрат. У стягненні 2,08грн. 3% річних та 1480,14грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький про стягнення 6 393,04грн., з яких 496,79грн. 3% річних та 5 896,25грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 4, код 30318410) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 494,71 грн. (чотириста дев'яносто чотири гривні 71 коп.) 3 % річних, 4416,11грн. (чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень 11 коп.) інфляційних втрат, 1058,51 грн. (одна тисяча п'ятдесят вісім гривень 51 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 2,08 грн. 3 % річних, 1 480,14 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 10.02.2017р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6)

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Проскурівська,4)