Ухвала

від 08.02.2017 по справі 805/4083/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року справа №805/4083/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 805/4083/16-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 49369,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган, податкова інспекція, контролюючий орган) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ (далі - відповідач, товариство, підприємство, платник податків) про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 49369,97 грн. (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволений, стягнуто з рахунків у банках обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ податковий борг у розмірі 49369,97 грн. з орендної плати з юридичних осіб (а.с.92-93).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції він звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (а.с.97-101).

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи за відсутності його представника.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за № 25111775 та перебуває на обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

За умовами договору від 23 січня 2003 року № 72320, укладеному між Маріупольською міською радою та відповідачем, останнім орендовано під розміщення транспорту земельна ділянка площею 0,5214 га яка знаходиться за адресою: Донецьк область, м. Маріуполь, Володарське шоссе, 27, кадастровий номер 14123000000:019:0032.

Відповідачем 14 березня 2014 року засобами електронного зв'язку було подано до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ самостійно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати у загальному розмірі 32970,21 грн., з яких у січні 2014 року 2747,60 грн. та з лютого по грудень 2014 року 2747,51 грн. щомісячно.

Відповідачем 18 лютого 2015 року засобами електронного зв'язку було подано до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ самостійно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати у загальному розмірі 41179,13 грн., з яких у січні 2015 року 3431,64 грн. та з лютого по грудень 2015 року 3431,59 грн. щомісячно.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджено обліковою карткою платника податків, яка міститься в матеріалах справи, станом на час розгляду справи по особових рахунках відповідача обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 49369,97 грн., що виникла наступним чином: нараховано 2695,82 грн. (за відрахунком суми наявної переплати у розмірі 51,69 грн.) згідно податкового розрахунку земельного податку від 14 березня 2014 року № НОМЕР_1 по терміну сплати 30 листопада 2014 року; нараховано 2747,51 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 14 березня 2014 року № НОМЕР_1 по терміну сплати 30 грудня 2014 року; нараховано 2747,51 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 14 березня 2014 року № НОМЕР_1 по терміну сплати 30 січня 2015 року; нараховано 3431,64 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 02 березня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 квітня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року №9020021916 по терміну сплати 30 травня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 червня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 липня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року №9020021916 по терміну сплати 30 серпня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 вересня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 жовтня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 листопада 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року №9020021916 по терміну сплати 30 грудня 2015 року; нараховано 3431,59 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_2 по терміну сплати 30 січня 2016 року.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення податковим органом податкового боргу, який створився внаслідок несплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з орендної плати та земельного податку, що регулюється Конституцією України та нормами Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Землекористувачі відповідно до пункт в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

За вимогами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, несплачена сума узгодженого податкового зобов'язання набуває статусу податкового боргу платника податків, відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, що за підприємством значиться податковий борг з орендної плати з юридичних осіб з листопада 2014 року по січень 2016 року у сумі 49369,97 грн.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено існування податкового боргу, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по орендній платі з юридичних осіб у сумі 49369,97 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення податкового боргу.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що у відповідності до статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року №1669-VII він є звільним від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, оскільки товариство здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, з огляду на наступне.

За вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наявність податкового боргу та факт його не сплати не є спірним між сторонами.

При цьому, відповідач маючи право на пільгу по сплаті орендної плати на землю, як платник що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, не скористався нею, оскільки самостійно подав звітність до податкового органу за повною ставкою суми податку.

З урахуванням того, що самостійно визначена сума податкового зобов'язання є узгодженою та оскарженню не підлягає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених позовних вимог.

За приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 805/4083/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 805/4083/16-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 49369,97 грн. - залишити без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_2