Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/22367/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/22367/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ЕМ СІ ЕС"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 287254,43 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача Слюсар С.В. (за дов.)

В судовому засіданні 09.02.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ЕМ СІ ЕС" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості за договором № УГВ10908/12-15 про надання послуг з розробки комплексної автоматизованої системи збору та аналізу основних техніко-економічних показників господарської діяльності в сумі 287254,43 грн., з яких: 235942,11 грн. основний борг, 42469,57 грн. пеня, 8842,75 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22367/16, розгляд останньої призначено на 30.01.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 27.12.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 30.01.2017 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 30.01.2017 оголошено перерву до 02.02.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 02.02.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача суму пені та 3 % річних, оскільки сума основного боргу була погашена відповідачем у повному обсязі.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зменшення розміру позовних вимог і була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 02.02.2017 представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності та контррозрахунок пені на суму 20762,91 грн. Відповідач вказав, що позивачем пропущено річний строк позовної давності на стягнення частини пені у розмірі 21706,66 грн. Крім того, відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 235942,11 грн., в зв'язку зі сплатою і відсутністю предмету спору в цій частині.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині суми основного боргу, оскільки, позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог на суму основного боргу і вказана заява прийнята судом.

В судовому засіданні 02.02.2017 оголошено перерву до 09.02.2017

В судове засідання 09.02.2017 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримав заяву про застосування строків позовної давності та відмову у позові в цій частині.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ЕМ СІ ЕС" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено договір про надання послуг з розробки комплексної автоматизованої системи збору та аналізу основних техніко-економічних показників господарської діяльності № УГВ10908/12-15, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги, вказані у п. 1.2 цього договору,а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: розробка комплексної автоматизованої системи збору та аналізу основних техніко-економічних показників господарської діяльності (КАС) (п. 1.1, 1.2 договору).

Загальна ціна цього договору становить 498100,00 грн., без ПДВ. Загальна ціна складається з вартості окремих етапів (фаз) надання послуг, визначених кошторисом вартості послуг (додаток 3 цього договору) (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.3 договору, надання послуг здійснюється відповідно до календарного плану надання послуг (додаток 2 до цього договору). Передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг по кожному окремому етапу (фазі) на підставі оформлених у відповідності до технічного завдання документів.

Розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця після пред'явлення рахунку на оплату послуг на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата наданих послуг здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно п. 6.1.4, 6.1.5 договору замовник зобов'язується приймати надані послуги згідно з актами приймання-передачі наданих послуг у разі відсутності зауважень згідно з розділом 4 цього договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги згідно з розділом 5 цього договору.

В свою чергу п. 6.4.4. договору виконавцю надано право призупиняти надання послуг у разі несплати замовником попередніх наданих послуг протягом більш як 30 банківських днів без настання штрафних санкцій. Наступне продовження надання послуг повинно бути зафіксовано додатковою угодою, з новими термінами надання послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п. 10.1 договору).

До матеріалів справи додано технічне завдання на розробку комплексної автоматизованої системи збору та аналізу основних техніко-економічних показників господарської діяльності відповідно до якого, послуги за договором виконуються в 3 етапи, а перший етап поділено на 2 фази. Перша фаза І етапу завершується формуванням відповідних документів, що регламентують зазначені в етапі завдання та актом прийому-передачі наданих послуг; друга фаза І етапу завершується звітом виконавця в частині розробок програмних рішень та відповідними протоколами в частині тестування. За результатами складається акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно додаткової угоди № 2 від 28.09.2015 до договору, укладеної на підставі рішення контрагентів, зафіксованого в протоколі № 3 від 21.09.2015, фаза 1 (етап І) функціональне проектування у визначеному сегменті масиву техніко-економічних показників проводиться з 30.04.2015 по 29.05.2015; фаза 2 (етап ІІ) розробка та тестування програмного рішення пілотної частини КАС проводиться з 01.06.20.15-31.07.2015; етап ІІ проводиться з 03.08.2015-30.11.2015; етап ІІІ проводиться з 01.12.2015-31.12.2015.

Кошторисна вартість послуг (додаток 3 до договору) визначена сторонами щодо фази 1 (етап І) у розмірі 41196,24 грн.; щодо фази 2 (етап І) у розмірі 235942,11 грн., разом по І етапу - 277138,35 грн.

До матеріалів справи надано копію рахунку № 2 від 31.08.2015 на сплату послуг етап І, фаза 2 на суму 235942,11 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи додані копії актів передачі-приймання наданих послуг по договору про надання послуг № УГВ 10908/12-15 від 30.04.2015 підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № 1 від 29.05.2015 на суму 41196,24 грн. - етап І, фаза 1; № 2 від 13.08.2015 на суму 235942,11 грн. - етап І, фаза 2. Загальна вартість наданих послуг згідно вказаних актів становить 277138,35 грн. Сторони претензій одна до одної з приводу наданих послуг не мають.

Крім актів факт надання послуг підтверджується доданими до матеріалів справи звітом виконавця в частині розробки програмних рішень Етапу 1 фази 2 "Розробка та тестування програмного рішення пілотної частини КАС" та протоколами тестування програмного рішення у частині "Технічне тестування" від 10.08.2015 та "Функціональне тестування" від 12.08.2015.

Відповідач частково оплатив вартість наданих послуг у сумі 41196,24 грн., що підтверджується банківською випискою, наданою до матеріалів справи.

Оскільки за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 235942,11 грн. позивач звернувся до відповідача з листом від 16.11.2015 № 16/11/15-1, в якому зауважив, що термін оплати послуг, наданих згідно акту № 2 від 13.08.2015, сплив 04.09.2015, а тому позивач призупиняє надання решти послуг за договором до проведення оплати та встановлення нових строків надання послуг (докази направлення в матеріалах справи).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 22.02.2016 № 22/02/16-1, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 235942,11 грн. (докази направлення в матеріалах справи).

20.05.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 з вимогою про сплату заборгованості (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідач направив позивачу лист від 07.06.2016 № 19/3-011-4104, в якому просив надати додаткові документи, необхідні для розгляду претензії.

Позивач надав відповідь на лист відповідача, в якому зазначив, що всі оригінали документів пов'язані з виконанням договору були надані в ході приймання послуг, що підтверджується відповідними актами (лист від 13.06.2016 № 13/06/16-1 з доказами направлення).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 235942,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1197 від 31.01.2017. В зв'язку з вказаною обставиною, позивач зменшив суму позовних вимог на суму основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8842,75 грн. та пню у розмірі 42469,57 грн.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 7.7 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахованої суми пені.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Суд встановив, що відповідач являється таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 05.09.2015. Позивач нарахував пеню за 180 днів з 05.09.2015 по 02.03.2016. Позовна заява по справі № 910/22367/16 надійшла до суду 06.12.2016 та зареєстрована за № 22367/16. Отже пеня нарахована позивачем поза межами річного строку позовної давності з 05.09.2015 по 05.12.2015 не підлягає стягненню з відповідача. Суд задовольняє заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

В зв'язку з застосування строку позовної давності суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 21706,66 грн.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 06.12.2015 по 02.03.2016, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 20762,91 грн. Судом враховано обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ і встановлено, що пеня розрахована за ставкою 0,1% від суми простроченого платежу є меншою, ніж сума пені, розрахована за ставкою подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, і вважає його обґрунтованим, а суму 3% річних у розмірі 8842,75 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач під час розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог і просив стягнути з відповідача 51312,32 грн. Вказана заяви прийнята судом, справа розглядається з її урахуванням. За заявлену позовну вимогу в такому розмірі позивач повинен сплати судовий збір у розмірі 1378,00 грн. При зверненні з позовом позовна вимога була заявлена у розмірі 287254,43 грн. за розгляд якої позивач сплатив судовий збір у розмірі 4308,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 02.12.2016 на суму 4308,82 грн. Отже, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог сума надміру сплаченого судового збору становить 2930,82грн.

Оригінал платіжного доручення № 1 від 02.12.2016 на суму 4308,82 грн. знаходиться в матеріалах справи № 910/22367/16 у Господарському суді м. Києва.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору до суду не звертався.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, ст. ст. 32-34, 40, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ЕМ СІ ЕС" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39701989) 3% річних у розмірі 8842 (вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 75 коп., пеню у розмірі 20762 (двадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 91 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 06 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2017.

Суддя Усатенко І.В.