Ухвала

від 26.01.2017 по справі 820/9499/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/31921/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І. Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Калашник Т. О.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорстрой монтаж" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дорстрой монтаж" (далі - ТОВ „Дорстрой монтаж") звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Харківська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Харківська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ТОВ „Дорстрой монтаж" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Харківської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 до 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 до 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт №92/20-29-22/32796896 від 21.08.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 135.5.4, п. 135.4 ст.135, п. 139.1.9, п. 139.1 ст.139, пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у сумі 7834508 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2654456 грн.; ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; пп. 164.2.7 "є" п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу сум, отриманих платниками податку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від підприємства, як додаткове благо; не нарахування доходу та не утримання податку на доходи фізичних осіб на загальну у сумі 512, 63 грн.; пп. 164.2.17 "е" п. 164 ст. 164, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України, не утримано податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у сумі 137, 40 грн.; п. 51.1 ст. 51. абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 3.2 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, пп. 3.3 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, не відображення у податковому розрахунку форми №1-ДФ за 4 кв. 2013 року суму нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи ОСОБА_7 - 5565, 00 грн. (сплата 20% вартості путівки) (з ознакою доходу "126") та суми 1113, 00 грн., як додаткове благо, отримане від підприємства (сплата 20% вартості путівки) (з ознакою доходу "126"); не відображення у податковому розрахунку форми № 1ДФ за 3 кв. 2014 року суму нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи ОСОБА_5 - 4200, 00 грн. ( з ознакою доходу "156") та суми 420 грн., як додаткове благо, отримане від підприємства (сплата 10% вартості путівки) (з ознакою доходу "126"), не відображення у податковому розрахунку форми № 1ДФ за 2 кв. 2013 року суму нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 105000 грн. ( з ознакою доходу "157"), за 3 кв. 2013 року - на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 1200 грн. (з ознакою доходу "157"), ФОП ОСОБА_10 4050 грн. (з ознакою доходу "157"); пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139; пп. 164.2.17 "е" п. 164 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України, не утримано податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 4905, 85 грн., за проживання працівників, документи, які підтверджують вартість цих витрат, а саме: рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, відсутні, що є порушенням п. 12 розділу II Інструкції №59 від 13.03.1998 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000272211 від 10.09.2015, яким збільшено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3981684, 00 грн.; №0000282211 від 10.09.2015, яким збільшено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9793135, 00 грн.; №0000292211 від 10.09.2015, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 10440, 00 грн.; №0007921701 від 10.09.2015, яким збільшено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в сумі 10151, 78 грн.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 14 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок", вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векседержателю).

Позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ „Тенерифе" у сумі 17325781, 00 грн. на підставі Договору про проведення розрахунків із застосуванням векселя, у сумі 11697214, 00 грн. перед ТОВ „ТД „Грандвест" на підставі Договору про проведення розрахунків із застосуванням векселя.

Заборгованість позивача перед ТОВ „ТД „Грандвест" погашена векселями власної емісії, що підтверджується Договором про проведення розрахунків із застосуванням векселя від 30.04.2014, актом приймання-передачі цінних паперів від 30.04.2014 до Договору від 30.04.2014 про передачу ТОВ „ТД „Грандвест" від ТОВ „Дорстрой Монтаж" простих векселів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про державну реєстрацію припинення ТОВ „Тенерифе" та ТОВ „ТД „Грандвест".

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заборгованість позивача не є безнадійною та не включається до доходів позивача.

Висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими.

Господарські відносини між позивачем та ТОВ „СтронгКонстракшн" у період, що перевірявся відбувались на підставі договору поставки товару.

Найменування, кількість, ціна та якість товару підтверджується специфікаціями та сертифікатами відповідності.

Виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується: видатковими накладними, актами приймання - передачі давальницьких матеріалів, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, які було відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

Оприбуткування товару було здійснено позивачем за 2014 рік по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Від позивача товар було отримано представниками за довіреністю, що підтверджується копіями сторінок з журналу реєстрації довіреностей на підтвердження факту видачі довіреностей на співробітників позивача для отримання товару від постачальника ТОВ „СтронгКонстрашн". Отриманий від ТОВ „СтронгКонстрашн" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності при виконанні іншого господарського договору підряду.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в обґрунтування висновку акта перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ „Дорстрой Монтаж" з основним підприємством - постачальником ТОВ „СтронгКонстракшн" за 2014 рік, податковий орган посилається на інформацію, зазначену в листі ДПІ у Шевченківському районі, яким надано акт від 01.04.2015 №136/26-59-22-02/39270429 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „СтронгКонстракшн", якою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з підприємствами - постачальниками та підприємствами-покупцями, відсутність об'єктів оподаткування, недостатність трудових та матеріальних ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, яким надано акт від 01.04.2015 р. №136/26-59-22-02/39270429 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СтронгКонстракшн" та хибність висновків про не підтвердження, у зв'язку з цим, реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Дорстрой Монтаж" з основним підприємством - постачальником ТОВ "СтронгКонстракшн" за 2014 рік є необґрунтованими.

Крім того, ТОВ „Дорстрой Монтаж" мало взаємовідносини із ТОВ „Сістем Енерджи Нью", яке на час здійснення господарських операцій було включено до ЄДР ЮО та ФОП, статус відомостей про юридичну особу - відомості підтверджено.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ „Сістем Енерджи Нью" був укладений договір підряду. Виконання господарських відносин сторонами договору підряду №08-04/СП-13 від 08.04.2013 підтверджується копіями: довідки про вартість виконаних будівельних робіт 29.11.2013 за формою КБ-3, акта виконаних робіт за листопад 2013 року, договірної ціни, акта на використані матеріали від 22.11.2013 податковою накладною. Факт виконання ТОВ „Сістем Енерджи Нью" зобов'язань за договором №05-11/СП-13 від 05.11.2013, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року від 30.11.2013, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів від 30.11.2013 виконаних будівельних робіт за договором №05-11/СП-13 від 05.11.2013 року, підсумкової відомості ресурсів, договірної ціни, акта передачі матеріалів.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (стаття 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як встановлено судами попередніх інстанцій, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами документи є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок постачальників з посиланням на акти перевірок контрагентів таких постачальників порушеннями усіма останніми вимог податкового законодавства щодо відображення у податковому обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, товари (роботи, послуги) придбані з метою використання в господарській діяльності, оприбутковані позивачем, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо встановлення в акті перевірки порушення норм податкового законодавства з регулювання обігу готівки, а саме надлімітного залишку готівки в касі позивача на кінець дня 06.10.2013 у сумі 5220 грн. згідно видаткового касового ордера №325 від 06.12.2013, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Судами встановлено, що прибутковий касовий ордер № 27 від 06.12.2013, позивачем прийнято від АТ „Райффайзен Банк Аваль" та були видані співробітникам відповідно до копій видаткових касових ордерів від 06.12.2013, що підтверджується копією відомості на виплату грошей №16 за листопад 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії видаткового касового ордеру №325 від 06.10.2013 сума у розмірі 5220 грн. була отримана співробітником ТОВ „Дорстрой Монтаж", як компенсація витрат на відрядження під підпис 06.12.2013.

З касової книги, станом на 06 грудня 2013 року в касі підприємства на кінець дня відсутній залишок грошових коштів.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині не включення ТОВ „Дорстрой Монтаж" в якості додаткового блага вартості послуги з консультування, підготовки, складання іспитів на право керування колісними, гусеничними тракторами.

Згідно копії наказу ТОВ „Дорстрой Монтаж" №144 від 01.11.201 було прийнято на постійну роботу на посаду водія автотранспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рахунку №4 від 28.01.13 року позивачем було оплачено 916 грн. за навчання у якості тракториста, що підтверджується копіями калькуляції від 02.01.2013 та актом надання послуг № 92 від 22.02.2013.

Нормами Податкового кодексу України передбачено, що оподаткуванню підлягає вартість навчання в тому випадку, якщо співробітник навчався у вітчизняних ВНЗ та професійно технічних навчальних закладах, у разі якщо співробітник звільнився не відпрацювавши три роки після навчання.

Співробітник позивача отримав послуги з консультування та підготовки, складання іспитів на додаткове право керування колісним, гусеничним трактором.

Судами встановлено, що працівники ТОВ „Дорстрой Монтаж", придбали путівки для своїх неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Зі змісту даних квитанцій та з акта перевірки не випливає, що путівки оплачені підприємством, а самостійно оплачено працівниками.

Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 165.1.35. п. 165.1. ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Фізичною особами-підприємцями було надано позивачу транспортні послуги у сумі 1200 грн., що підтверджується копією рахунку та Актом здавання-прийняття виконаних робіт від 16.07.2013 та надано послуги з оренди кімнати на підставі договору про надання послуг, що також підтверджується рахунком та актом прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Абзацом 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці є самостійними суб'єктами господарювання, зареєстровані у встановленому законодавством порядку та які самостійно обчислюють та сплачують податки та інші обов'язкові платежі до Державного бюджету Україна та інших бюджетів, операції з грошовими коштами були вчинені на підставі господарських відносин, а отже позивач не може виступати в якості податкового агента такої фізичної особи - підприємця при здійсненні господарських операцій.

Крім того, відповідно до акта перевірки відповідачем було включено в якості додатково отриманих благ працівниками підприємства суми витрат на проживання під час відрядження.

Відповідно до пп. 170.9.1 ПК України, будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу податкових витрат за наявності документів, що підтверджують зв'язок відрядження з діяльністю платника податку.

Судами встановлено, що витрати під час відрядження на проживання осіб підтверджуються копіями актів виконаних робіт, укладеними із ТОВ „Агрофірма „Пирятин", табелями на проживання співробітників, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та посвідчення про відрядження, які підтверджують направлялися у відрядження до ТОВ „Шляхове будівництво „Альтком" у м. Пирятин для влаштування зовнішнього освітлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер