Ухвала

від 12.03.2014 по справі 150/266/14-к

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.03.2014

Справа № 150/266/14-к

Провадження по справі № 1-кс/150/56/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Чернівецький районний суд Вінницької області в складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій обласі про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112013010340000133 від 17.04.2013 року,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2014 року до Чернівецького районного суду Вінницької області надійшло клопотання начальника СВ Чернівецького РВ УМВС України в Вінницької області ОСОБА_3 , яке було погоджено з прокурором Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_4 , про арешт майна.

Клопотання начальника слідчого відділення про арешт майна обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , 16 квітня 2013 року, перебуваючи у приміщенні літньої кухні домогосподарства ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, у ході спільного розпиття спиртних напоїв з раніше знайомим односельцем ОСОБА_7 , під час виниклої безпричинної суперечки, усвідомлюючи свою фізичну перевагу над ним, наніс 6 ударів руками в голову та 1 удар в шию потерпілого, чим спричинив йому відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 3 червня 2013 року №218/94, 4 липня 2013 року №261/104 та від 10 жовтня 2013 року №401/134, струс головного мозку, забій гортані без порушення функцій дихання, забій хрящів трахеї, які кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_5 , вчиняючи протиправні дії стосовно ОСОБА_7 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та бажав настання таких наслідків, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується протоколом допиту потерпілого, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого, показам свідків, протоколом одночасного допиту, висновками судово-медичних експертиз. 28 лютого 2014 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

12 липня 2013 року ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов про відшкодування ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 6 159 гривень 58 коп. та моральної шкоди в сумі 30 тисяч гривень.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належать земельна ділянка, що розташована за адресою: с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, , кадастровий номер:0524982000:05:003:1045, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , свідченням чого являються інформаційні довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб`єкта (а.).

В судове засідання прокурор та слідчий, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду клопотання, не з`явились. У відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, неприбуття цих осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатись без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Тому, суд вважає за можливе розглянути клопотання начальника слідчого відділу про арешт майна без виклику власника майна.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Із матеріалів клопотання начальника СВ Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області вбачається правова підстава для накладення арешту на земельну ділянку, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належні ОСОБА_5 на праві приватної власності, з метою забезпечення цивільного позову.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що накладення арешту на земельну ділянку, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами , що належать ОСОБА_5 обумовлене необхідністю забезпечення цивільного позову, відповідно до ст. ст. 167, 170 КПК України на них необхідно накласти арешт, оскільки незастосування арешту на майно може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження, знищення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З огляду на викладене, необхідно заборонити будь - яким чином розпоряджатися та використовувати земельну ділянку, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належні ОСОБА_5 , шляхом арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 172,173 КПК України:-

УХВАЛИВ:

Накласти арешт на належне ОСОБА_5 майно, а саме:

-на земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, , кадастровий номер:0524982000:05:003:1045 , яка призначена для ведення особистого селянського господарства;

-на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном.

Копію ухвали надіслати слідчому, прокурору, власнику ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконання після її оголошення та її виконання покладається на начальника СВ Чернівецького РВ УМВС України в Вінницької області ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали 2 (два) місяці.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області на протязі 5 днів з дня її отримання.

Суддя ОСОБА_1